Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №178/1698/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6501/26 Справа № 178/1698/24 Суддя у 1-й інстанції - Лісняк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Лісняк В.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 та вимагало стягнути з відповідача 34706,41грн заборгованості за спожиту електричну енергію, вартість послуг за відключення електроустановок споживача у сумі 705,44грн, 3% річних у розмірі 1765,69грн, 3950,58грн інфляційних втрат.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.

ФОП ОСОБА_1 приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019року за особовим рахунком № НОМЕР_1 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для малих не побутових споживачів шляхом подання заяви-приєднання та споживання електричної енергії. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 була припинена 05 листопада 2019року, про що постачальнику стало відомо 17 січня 2024року. Тож з 10 січня 2020року постачання електричної енергії здійснювалось вже фізичній особі ОСОБА_1 .

З метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії за період вересень-жовтень 2022року Постачальником було направлено відповідний лист оператору системи розподілу – АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». У відповідь на вищезазначений лист Постачальником було отримано довідку про обсяги розподіленої електричної енергії згідно якої Боржником були спожиті наступні обсяги електричної енергії: вересень 2022року - 7409 кВт*г; жовтень 2022року – 104 кВт*г. Таким чином, Постачальник належним чином виконав свої зобов`язання за договором, зокрема, поставив Споживачеві електричну енергію протягом вересня, жовтня 2022року загальним обсягом 7513 кВт*г на суму 34 706,41грн.

З урахуванням спожитих обсягів електричної енергії, Постачальником були сформовані та направлені на адресу Споживача рахунки про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, проте відповідь на вимогу не надійшла, сума боргу не сплачена.

Також відповідно до рахунку № 95515234 від 30 листопада 2022року Постачальником були сплачені у повному обсязі надані АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» послуги за відключення електроустановок Споживача у розмірі 705,44грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року позов Товариства задоволено у повному обсязі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем доведено належними доказами факт порушення відповідачкою ПРРЕЕ та правомірно нараховано йому борг за спожиту електричну енергію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

31 березня 2026року ОСОБА_1 подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду та просила відмовити у задоволенні позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявниці полягає у тому, що суд першої інстанції не залучив електротехнічну лабораторію для отримання висновку щодо можливості використати 7409 кВт електроенергії за один місяць.

Скаржниця надала апеляційному суду Протокол №2702/1 перевірки автоматичних вимикачів, згідно якого за спірною адресою максимально допустиме споживання електроенергії не перевищує 2 534,4кВт/год на місяць, на підставі чого вважала, що позивачем надміру нараховано відповідну заборгованість.

Вказувала, що у вересні та жовтні 2022року вона не знаходилась на території України, тому не могла споживати електроенергію за спірною адресою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поясненнях на апеляційну скаргу Товариство заперечило проти апеляційної скарги, заявляло, що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

15 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

28 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018року № 429, виконує функції постачальника універсальних послуг.

На підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Криничанського нотаріального округу Овчаренко Л.Л. та зареєстрованої у реєстрі нотаріальних дій за № 531, ОСОБА_2 звернулась до позивача з метою укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Вищезазначеною довіреністю відповідач ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником в усіх необхідних органах, установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та організаційної форми, зокрема у ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», з будь-яких питань, що будуть стосуватись відповідача відносно нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення І поверху, загальною площею 11,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на балансі КРП «Криничанського будинку побуту».

Між Товариством як постачальником енергетичної послуги, та відповідачем ОСОБА_1 , як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 01 січня 2019року, додатком №3 до якого є комерційна пропозиція «Універсальна» постачальника універсальної послуги ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для малих непобутових споживачів.

Відповідач приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019року за особовим рахунком № НОМЕР_1 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для малих непобутових споживачів шляхом подання заяви-приєднання та споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 9.1. договору оренди строк дії цього Договору встановлюється на 35 місяців і діє з 01 червня 2019року по 01 травня 2022року. Пунктом 8.8. договору передбачено, що при відсутності заяви однієї зі Сторін про припинення або зміну умов цього Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу та укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору.

Факт укладення договору між відповідачем та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про надання послуг електропостачання відповідачем не заперечено та підтверджено заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору (п. 1.1. договору) та споживання електричної енергії. Для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 05 листопада 2019року внесений запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (№ 22050060003001949).

В порушення умов договору (п. 13.8 договору, п.12 Комерційної пропозиції) відповідач не повідомив позивача про проведення таких змін, зокрема, про припинення підприємницької діяльності.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, та поставив відповідачу електричну енергію у загальному обсязі 7513 кВт*год, а саме: у вересні 2022року в обсязі 7409 кВт*год; у жовтні 2022року в обсязі 104 кВт*год, що підтверджується інформацією щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії, яку надано оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі, у відповідності до вимог п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави п. 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, позивачем сформовано та видано рахунки за вересень, жовтень 2022року на загальну суму 34706,41грн, за тарифами для малих непобутових споживачів.

Відповідно до рахунку № 95515234 від 30 листопада 2022року Постачальником були сплачені у повному обсязі надані АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» послуги за відключення електроустановок Споживача у розмірі 705,44грн.

Позивачем також були розраховані штрафні санкції (розрахунок додається): 3% річних в сумі 1 765,69грн та інфляційні втрати у розмірі 3 950,58грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що споживач ОСОБА_1 не зверталась до постачальника електричної енергії з метою розірвання договору та в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачкою позивача про намір припинити дію договору про постачання електричної енергії у зв`язку з припиненням дії договору оренди № 65/2 від 01 червня 2019року.

Відповідачка ОСОБА_1 через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019року за особовим рахунком № НОМЕР_1 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для малих не побутових споживачів шляхом подання заяви-приєднання та споживання електричної енергії та вказаний публічний договір-приєднання про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в період вересень-жовтень 2022року був чинним.

Та суд виснував, що нарахована заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за договором залишилась несплаченою.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції при ухваленні рішення не додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відносини, які виникають між побутовим споживачем електричної енергії та енергопостачальною організацією регулюються Цивільним кодексом України-ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018року № 312 (далі Правила), а також Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018року № 311 (далі Кодекс).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. 7 Правил, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов`язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 77 ЗУ «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, в тому числі споживачі, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Так, судом достовірно встановлено, що відповідач приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» саме для малих непобутових споживачів.

Позивач поставив відповідачу електричну енергію у загальному обсязі 7513кВт*год, а саме: у вересні 2022року в обсязі 7409 кВт*год; у жовтні 2022року в обсязі 104 кВт*год, що підтверджується інформацією щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії від 02 березня 2023року та від 02 червня 2025року, яку надано оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що незважаючи на посилання позивача на те що з 10 січня 2020року постачання електричної енергії здійснювалось вже фізичній особі ОСОБА_1 , а не ФОП, рахунки за вересень, жовтень 2022року на загальну суму 34706,41грн були сформовані для відповідачки за тарифами для малих непобутових споживачів.

Нежитлове приміщення І поверху, загальною площею 11,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де надавались послуги постачання електричної енергії, яке знаходилось в оренді у відповідача, не є жилим приміщенням, та використовувалось відповідачем для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів /стаття 179 ГК України/.

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю /стаття 609 ЦК України/.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Тобто, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір належить до господарської юрисдикції.

У даній справі ніщо не вказує на те, що спірні правовідносини виникли у позивача з відповідачкою як фізичною особою, зокрема договір на постачання електроенергії укладено із ФОП ОСОБА_1 та щодо приміщення в якому остання здійснювала підприємницьку діяльність, заборгованість нарахована відповідачці як ФОП ОСОБА_1 та за тарифами для малих непобутових споживачів.

Отже, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19, 22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги /частина 2 статті 377 ЦПК України/.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 259, 268, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026року – скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг – закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026року.

Судді: