Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №202/14978/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7430/26 Справа № 202/14978/24 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Марченко Н.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 з вимогами про стягнення суми авансу в розмірі 6 000грн, вартості зіпсованої люстри та розетки в розмірі 16 425грн, пеню за невиконання умов договору в розмірі 38 700грн, а також моральної шкоди в розмірі 50 000грн.

Існування таких вимог ОСОБА_1 пов`язувала із тим, що 16 березня 2024року між нею і ОСОБА_2 був укладений договір виконання робіт щодо виготовлення та монтажу натяжної стелі в її квартирі. Сума передоплати за цим договором становила 6000грн. 17 березня 2024року відповідач встановив у кімнаті натяжну стелю. Проте, оглянувши виконану роботу, позивачка виявила суттєві недоліки: плівка не відповідала якості «преміум-класу», встановлена підсвітка просвічувала крізь плівку, була пошкоджена люстра, піаніно та меблі, розбита гіпсова «розетка», про що вона повідомила відповідачу.

Вказувала, що відповідач визнав недоліки своєї роботи та відсутність у нього відповідної кваліфікації, проте переробити неякісну роботу і відшкодувати завдану їй шкоду відмовився.

Також позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона була вимушена звертатися до відповідача та приділяти значну частину свого часу вирішенню вищевказаної проблеми. Через неправомірні дій відповідача погіршився її фізичний стан, вона відчувала головний біль, підвищення тиску, нервове напруження, втратила сон, кожен день приймає заспокійливі препарати, що змусило її звернутися до лікарів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу в розмірі 6000грн, пеню в розмірі 2128,50грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за договором у встановлений строк належним чином не виконав, допустивши істотні недоліки в роботі, які підтверджуються наданими позивачем фотознімками, згідно з якими натяжна стеля має неприглядний вигляд, містить щілини та пошкодження у вигляді отворів, латок, слідів клею, що відповідачем не спростовано, зокрема не надано акт приймання-передачі виконаних ним робіт позивачці як замовнику та вказаними діями позивачці також завдано моральну шкоду, яку суд визначив у розмірі 5000грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні об`єктивні підстави вважати, що позивачу була завдана матеріальна шкода внаслідок винної протиправної поведінки відповідача та, що між завданою шкодою та поведінкою відповідача наявний причинний зв`язок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

12 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду в частині вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди та просила про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що майно позивачки було пошкоджено саме діями відповідача під час виконання робіт, що підтверджено наданими до суду фотографіями знищеної гіпсової розетки і люстри.

Вказувала, що стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивачки, а тому вважала, що розмір стягнутої моральної шкоди слід збільшити до розміру, який був заявлений позивачем у позовній заяві.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких висловлено незгоду з доводами апеляційної скарги.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

18 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу №202/14978/24; та 21 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

25 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі.

11 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

16 березня 2024року між ОСОБА_1 як замовником і ОСОБА_2 як виконавцем був укладений договір виконання робіт по виготовленню та монтажу натяжної стелі, згідно з пунктом 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок виконати ремонтно-оздоблювані роботи, а саме монтаж натяжної стелі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 1.3 Договору по завершенню виконання робіт сторони складають акт приймання-передачі виконаних робіт. Згідно пункту 2.1 Договору виконавець зобов`язується приступити до виконання робіт не пізніше 20 березня 2024року після отримання передоплати в сумі 6000грн. В договорі зазначено, що загальна суму замовлення складає 9900грн.

В пункті 3.2.3. Договору сторони визначили, що приміщення, де проводиться монтаж натяжних стель, повинні бути максимально звільнені від меблів; такі роботи як збірка, монтаж і підключення світильників та люстр, не входять до обов`язків виконавця і здійснюються замовником після закінчення робіт по монтажу натяжних стель. Згідно з пунктом 5.1. Договору виконавець зобов`язується виконати монтаж натяжної стелі протягом п`яти днів з моменту початку робіт.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що виконавець при порушенні п. 5.1. (термін виконання робіт) сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості ремонтно-оздоблювальних робіт за кожен день прострочення до моменту підписання акта приймання-передачі.

За результатами виконання відповідачем робіт, визначених договором, акт приймання-передачі виконаних робіт між сторонами не був складений.

Позивач повідомила відповідачу про виявлені нею дефекти: не була виготовлена та встановлена конструкція під гіпсову стельову розетку під люстру, що призвело до її розколу та непридатності для подальшого використання; для натяжної стелі виконавцем використаний неякісний матеріал замість того, що був оговорений та оплачений замовником; робота по монтажу натяжної стелі проведене неякісно, стеля має неприглядний вигляд: пошкоджена, має отвори та латки, має сліди клею, багато щілин. Крім того, в кімнаті забруднені клеєм меблі, у тому числі м`які, пошкоджена люстра.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду в частині вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди – тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо решти вимог позову, які задоволені, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відсутні докази того, що позивачу була завдана матеріальна шкода внаслідок винної протиправної поведінки відповідача та, що між завданою шкодою та поведінкою відповідача наявний причинний зв`язок.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачці завдана моральна шкода, яка виявилася у спричинених їй душевних стражданнях через неотримання виконання робіт належної якості, яку визначив у розмірі 5000грн.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди /пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України/.

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди – це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Майнова шкода, як свідчить зміст статті 1166 ЦК України, завдається порушенням належних саме особі особистих немайнових прав та/або майнових прав.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2026року у справі № 945/1826/24 (провадження № 61-500св26) зазначено, що загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка завдала шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; шкідливий результат такої поведінки, тобто наявність самої шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди, та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Суд першої інстанції, надавши правову оцінку доводам позивачки щодо завданих збитків пошкодженням гіпсової розетки та люстри і поданим нею доказам, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність належних доказів завдання позивачу матеріальної шкоди саме внаслідок умисних дій або бездіяльності відповідача.

Суд слушно зауважив, що позивачкою у своїй позовні заяві не зазначено та матеріали справи не містять даних про те, за яких обставин було пошкоджено люстру та розетку, вартість яких вона просить відшкодувати, з огляду на те, що за умовами договору виконавець зобов`язався виконати монтаж натяжної стелі, а монтаж люстри та розетки не були покладені на підрядника за умовами договору.

Заразом, апеляційний суд наголошує, що з наданого позивачкою фото старої стелі видно, що гіпсова розетка та люстра вже відсутні на стелі та з пояснень самої позивачки, така підготовка була здійснена до початку робіт відповідача з монтажу натяжної стелі /а.с.10/.

Тож безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині.

Щодо незгоди скаржниці з розміром стягнутої судом моральної шкоди, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із характеру правопорушення та ступені вини відповідача, глибини душевних страждань, завданих позивачу відповідачем.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, врахувавши глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 5 000,00грн.

У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивачки, є безпідставними.

Тож ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження частини своїх позовних вимог та з урахуванням встановлених судом обставин справи, відсутні підстави для їх задоволення.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. /частина перша, друга статті 77 ЦПК України/.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування /стаття 78 ЦПК України/.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026року.

Судді: