Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №380/12430/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12430/24 пров. № А/857/21622/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року (головуючий суддя Качур Р.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач-2), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.05.2024 року о/р № 134650014866 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у переведенні (переході) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05.11.1991 № 1788-ХП, в редакції яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.05.2024 року, прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05.11.1991 № 1788-ХП, в редакції яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з 17.05.2024 (з дня подання заяви) та здійснити перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 134650014866 від 24.05.2025 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії».

3. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з 17.05.2024 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до положень Закону України «ІІро пепсине забезпечення» призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії; за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, по інвалідності, у звґязку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону осасбі, яка має право на довічну пенсію, призначається один із видів пенсії за її вибором. рахмичч'. >• є і * 11 /1111 ч і і і і ст ісмі прігніачаюм.ся і лісі пенсійні виплати, пенсія за віком, по інвалідності. \ зв`я н.-.

Процедура призначення пенсії пов`язується з первинним призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій, у т.ч. пенсій за віком.

У спою чергу, переведення і одною типу пенсійних виплат на інший не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії.

Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії па інший не є’ співставними та різними правовими категоріями за підставами виникнення та нас наслідками реалізації.

Визначення терміну «переведення» не може застосовуватися у значенні «первинного призначення пенсії».

Відтак, звернення позивача фактично є заявою про переведення з одною типу пенсійних виплат на інший , про переведення в межах одною виду пенсії – за віком.

Крім того апелянт зазначає, що вік позивачки на дату звернення 50 років, страховий стаж з урахуванням кратності становить 42 роки 2 місяці.

Таким чином, на дату звернення гр. ОСОБА_2 не досягла віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 ст 114 Закону.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.08.1992 ОСОБА_1 :

- з 03.08.1992 зарахована на посаду медсестри 1-го дитячого відділення у Інфекційну клінічну лікарню;

- 08.12.1999 в зв`язку зі змінами форм власності в Україні назва лікарні змінена на комунальну інфекційну клінічну лікарню м. Львова;

- 01.10.2008 назва лікарні змінена на Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»;

- 04.01.2011 найменування посади медсестри 1-го дитячого відділення замінено на «сестра медична» того ж відділення;

- 01.11.2018 назва лікарні змінена на Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня».

Відповідно до протоколу за пенсійною справою № ПС: 134650014866 ОСОБА_1 з 26.08.2021 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058.

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого взірця від 17.05.2024 у якій просила перевести її на інший вид пенсії (за віком по Списку № 2) та порахувати стаж роботи в подвійному розмірі по статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період роботи від 03.08.1992 по 29.04.2024.

Рішенням Головного управління України в м. Києві № 134650014866 від 24.05.2025 відмовлено гр. ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як особа з інвалідністю III групи внаслідок загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зі змінами), до заяви додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком - на пільгових умовах, зокрема, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі - Порядок № 442) (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів робот з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

За результатами розгляду поданих документів встановлено, що вік заявниці на дату звернення: 50 років. Страховий стаж з урахуванням кратності становить 42 роки 2 місяці. Таким чином відповідач-1 дійшов висновку про те, що на дату звернення гр. ОСОБА_1 не досягла віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону. Право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком 2 виникає після досягнення 55 років, з 18.09.2028 року. Враховуючи викладене відповідачем-1, прийнято рішення гр. ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 17.05.2024 року № 3737 відмовити.

Позивачка не погодилася із таким рішенням відповідача-1, тому звернулася до суду із цим позовом.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Закону № 1788-XII (в редакції від 02.03.2015) фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України за № 1-р/2020 від 23.01.2020, у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Таким чином, суд підставно зауважив, що враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону № 1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, то на даний час існує дві чинних норми, якими по різному встановлено вік жінок, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а саме:

- пунктом «б» частини другої статті 13 Закону № 1788-XII передбачено право на пенсію за віком жінок, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- статтею 114 Закону України № 1058-IV передбачено право на пенсію за віком працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абзацом першого пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, суд правильно вказав, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

При цьому, у спірних правовідносинах, норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає:

- 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ);

- 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Згідно спірного рішення, підставою відмови позивачці у призначенні пенсії за Списком № 2 (переведенні на таку пенсію) зі зниженням пенсійного віку зазначено, що вона не досягла віку 55 років.

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Органи судової влади під час здійснення судочинства застосовують законодавчі норми та не наділені повноваженнями (крім Конституційного Суду України) визнавати закони України такими, що втратили чинність або скасовувати їх у інший спосіб.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, суд першої інстанції вірно вважав обґрунтованою позицію позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин п. «б» ст. 13 Закону № 1788 у редакції, яка діяла до Закону України від 02.03.2015 № 213.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку, що при вирішенні даної справи норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню, адже остання суперечить принципам правової визначеності та положенням Конституції України з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком за Списком № 2, норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Таким чином, умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначалися Законом № 1788-XII на момент виникнення спірних правовідносин.

Оскільки підставою для відмови у переведенні позивачки на пенсію за віком по Списку № 2 було посилання відповідачем-1 на приписи статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то, з урахуванням висновків викладених вище, суд вірно вважав, що при зверненні позивачки із заявою від 17.05.2024, останній повинен був при вирішенні заяви керуватися нормами Закону № 1788.

З наявної у справі копії паспорта позивачки встановлено, що датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачці виповнилося 50 років.

Отже, ОСОБА_1 досягнула віку, який дає право на призначення їй пенсії на пільгових умовах, а тому оскаржене рішення відповідача-1 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи положення Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні спірної пенсії, то суд першої інстанції вірно вважав, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня;

Оскільки ОСОБА_1 , в розумінні Закону № 1788 набула пенсійного віку 17.09.2023, а звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії та надала необхідні документи для перевірки й обчислення їй пенсії на пільгових умовах лише 17.05.2024, то відповідно суд правильно вважав, що позивачці слід призначити пенсію з дати звернення до територіального органу ПФУ, як і просить позивачка у своїх вимогах.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для розгляду заяви позивачки визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то, відповідно правильним є твердження суду першої інстанції, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву про переведення її на пенсію за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Тому у задоволенні позовних вимог позивачки в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити певні дії суд правильно відмовив.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, суд обґрунтовано вважав за необхідне зобов`язати відповідача-1 перевести позивачку з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту «б2 частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з 17.05.2024 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №380/12430/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко