Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №300/1769/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1769/25 пров. № А/857/21619/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі –відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі –відповідач 2), в якому просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області №092250007496 від 04.02.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 в Коломийському медичному училищі ім. І.Я. Франка та призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.01.2025.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №092250007496 від 04.02.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 в Коломийському медичному училищі ім. І.Я. Франка та призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.01.2025.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-ІУ від 09.07.2003 року особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою ст. 26 Закону 1058, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно пункту 2.1 розділу XV Прикінцевих Положень Закону 1058 особам, які на день набрання чинності цим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі-Закон 2148) мають вислугу років та стаж, передбачений статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі-Закон 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону 1058 і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно пункту «е» статті 55 Закону 1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, при цьому право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку мають особи, за наявності вислуги років на відповідних посадах станом:

на 1 квітня 2015 року- не менше 25 років,

на 1 січня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців,

на 11 жовтня 2017 року-не менше 26 років 6 місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів та установ.

Згідно пункту 2.4 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених пунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Статтею 7 Закону 1788 передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Згідно пункту 3 вищевказаної постанови за відсутності трудової книжки, а також у випадках коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди робот, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організації, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори І угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

28.01.2025р ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років, надавши наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, диплом про навчання, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, довідки.

Аналіз наданих до заяви документів показав що стаж за вислугу років на 11.10.2017 року становить 25 років 05 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону 1788.

Загальний страховий стаж роботи позивачки складає 34 роки 10 місяців 21 день.

Зарахування періодів навчання до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, чинним законодавством не передбачено.

Головним управлінням прийнято вмотивоване рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в зв`язку з відсутністю необхідного спеціального та страхового стажу роботи, підтвердженого у установленому законодавством порядку.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

28.01.2025 позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Івано- Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2025 №092250007496 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального страхового стажу. Зокрема, зазначено, що спеціальний стаж позивача, який дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 25 років 05 місяців 02 дні при необхідних 26 років 6 місяців (а.с. 14).

Вважаючи протиправним таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.02.2025 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того що частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В силу положень статті 2 Закону №1788-XII, цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону №1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Так, відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники освіти, які набули вислугу років на відповідних посадах, станом на:

- 01.04.2015 не менше 25 років;

- 31.12.2015 не менше 25 років 6 місяців;

- 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців.

Відповідно до статті 7 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Визначення періодів роботи, які зараховуються до спеціального стажу, здійснюється у відповідності до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами) на підставі записів трудової книжки та документів, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії (довідки, копії первинних документів тощо).

Згідно матеріалів справи, в даному випадку набутий спеціальний стаж позивача за період з 10.03.1992 по 10.10.2017 не є спірним, оскільки робота з 10.03.1992 по 10.10.2017 на посадах акушерки та завідувачки фельдшерсько-акушерського пункту с. Грамотне Верховинського району враховано пенсійним органом як до загального, так і спеціального страхового стажу ОСОБА_1 . Вказане підтверджується розрахунком Форма РС-право, наявним у матеріалах справи (а.с. 15).

Водночас, спірним є не зарахування відповідачем 1 до спеціального страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 в Коломийському медичному училищі ім. І.Я. Франка.

Надаючи оцінку вказаному, судом першої інстанції з`ясовано, що відповідно до запису 1 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , 10.03.1992 випускницю Коломийського медичного училища прийнято на посаду 0,5 ставки акушерки фельдшерсько-акушерського пункту с. Грамотне (а.с. 10).

Згідно з дипломом НОМЕР_2 від 28.02.1992, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) у 1989 році вступила до Коломийського медичного училища ім. І.Я. Франка та закінчила повний курс по акушерській спеціальності 28.02.1992 (а.с. 12).

Розрахунком Форма РС-право підтверджується, що пенсійним органом зараховано період навчання з 01.09.1989 по 28.02.1992 (2 роки 5 місяців 28 днів) до загального страхового стажу ОСОБА_1 (а.с. 15).

У той же час, такий стаж не зараховано до спеціального стажу позивача.

Згідно приписів п.«д» ч.3 ст.56 Закону «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 викладено висновок стосовно того, що час навчання в навчальному закладі зараховуються до спеціального страхового стажу, який, зокрема, дає право на пенсію за вислугу років.

Тобто, для зарахування періоду навчання до спеціального стажу необхідно, щоб особа після завершення навчання працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення відповідної пенсії.

Як уже згадувалось вище, ОСОБА_1 закінчила Коломийське медичне училище ім. .І.Я. Франка по акушерській спеціальності 28.02.1992 (а.с. 12).

Водночас, 10.03.1992 позивача прийнято на посаду акушерки фельдшерсько-акушерського пункту с. Грамотне (а.с. 10).

Отже, після закінчення навчання по акушерській спеціальності (28.02.1992), позивач почала з 10.03.1992 працювати акушером, тобто на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що спірний період навчання з 01.09.1982 по 28.02.1992 підлягає зарахуванню до спеціального стажу ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, суд обґрунтовано вважав, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправними і скасування спірного рішення та зобов`язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії 28.01.2025, то, відповідно суд правильно вказав, що з цієї дати необхідно призначити їй пенсію.

Визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов`язального характеру, суд правильно врахував, що статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії – додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі – сервісний центр).

Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, відтак правильним є висновок суду про те, що на останнього й має бути покладено обов`язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме відповідач 1 не виконав свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №300/1769/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко