Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №1203/4132/12 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6824/26 Справа № 1203/4132/12 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу у справі №1203/4132/12 за заявою Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «ОТП БАНК», про видачу дубліката виконавчого документа, за апеляційною скаргою представника Акціонерне товариство «ОТП БАНК» - Юнаш Андрія Борисовича на ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року, постановлену у складі судді Янжули С.А., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року заявник Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернулось до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з заявою, про видачу дубліката виконавчого документа, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , АТ «ОТП БАНК».

В обґрунтування заяви посилається на те, що згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій, здійснюється в АСВП, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

На виконанні у Луганському відділі державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з примусового виконання Виконавчого листа №2/434/663/13, виданого 12 серпня 2013 року Артемівським районним судом м.Луганська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП БАНК» заборгованості в сумі 1 085 028,46 гривень.

Зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був введений воєнний стан.

16 серпня 2013 року, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №39371234). Проте, матеріали виконавчих проваджень в паперовому вигляді залишилися в місці розташування відділу за юридичною адресою у м.Сіверськодонецьку Луганської області, в якому органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Зазначає, що виконавче провадження АСВП 39371234 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа вважається втраченим.

Відповідно до розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 (редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5) втрачене виконавче провадження або його матеріали підлягають відновленню за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця. Виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Також зазначає, що станом на час звернення до суду вищезазначене виконавче провадження відкрите, жодної постанови щодо завершення виконавчого провадження не виносилось. Відповідно до вимог чинного законодавства строк пред`явлення виконавчого документа до виконання по виконавчому провадженню АСВП 39371234 з примусового виконання Виконавчого листа №2/434/663/13 не пропущено.

Вказує, що Виконавче провадження АСВП 39371234 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа згідно журналу обліку виконавчих провадження обліковується за головним державним виконавцем Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області ХМУ МЮ України Пономарьовою Ю.М.

Зауважує, що метою звернення до суду є захист прав стягувачів.

У зв`язку з чим просить суд видати дублікат виконавчого листа №2/434/663/13, виданого 12 серпня 2013 року Артемівським районним судом м.Луганська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП БАНК» заборгованості в сумі 1 085 028,46 гривень.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року у задоволенні заяви Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , АТ «ОТП БАНК», про видачу дубліката виконавчого документа - відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник АТ «ОТП БАНК» - Юнаш А.Б. подав апеляційну скаргу, в якій ухвалу від 20 квітня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа у справі №1203/4132/12 вважає, такою що винесена с порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідно до пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Зауважує, що втрата виконавчого документа в цій справі підтверджена ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2026 року, а тому строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання не пропущений, оскільки документ знаходиться на виконанні (ВП №39371234).

Зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, вийшов за межі заявлених заявником вимог, вдавшись до з`ясування обставин закриття іншого виконавчого провадження (ВП №41294455) за іншим рішенням суду (437/1747/13-ц), іншого боржника – ОСОБА_2 , ґрунтуючись на припущеннях про погашення заборгованості, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 10 вересня 2013 року, у справі №437/1747/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості в сумі 1 082 016,46 гривень;

Постановою ВП 41294455 Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ від 23 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення. Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку», лише і тільки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням. Відповідно до ст.48 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що фактично унеможливлює здійснення державними органами України примусовий дій по його реалізації.

Звертає увагу, що Розпорядженням Кабінету міністрів України, №1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», затверджено перелік населених пунктів в тому числі м.Луганськ, на території яких виконавчі дії Державною виконавчою службою не проводяться.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан, який продовжено, а тому провести дії з примусового виконання виконавчого листа №437/1747/13-ц виданого Ленінським районним судом м.Луганська державна виконавча служба не має можливості, а відтак Банк не має можливості отримати кошті від примусової реалізації предмета іпотеки що знаходиться у м.Луганськ, у зв`язку з чим, Банк листом №73-1-3/23 від 19 січня 2022 року відмовився від подальшого здійснення виконавчого провадження шляхом направлення заяви про закінчення виконавчого провадження.

Вказує, що відсутність заборгованості не означає її погашення.

В заяві №73-1-3/23 від 19 січня 2022 року Банком зазначено що заборгованість боржника ОСОБА_2 перед АТ «ОТП Банк» відсутня, оскільки вона списана за Рішенням Правління Банка від 24 травня 2018 року.

Вважає висновок суду про її погашення є помилковим, оскільки в заяві Банк не стверджує про погашення боргу боржником, а лише цитує норму Закону «Про виконавче провадження».

Звертає увагу, що доказів фактичного виконання у повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документу, а саме здійснення арешту, вилучення та примусовій реалізації суду не надано; доказів погашення заборгованості ОСОБА_2 суду також не надано; суд належним чином факт виконання рішення суду або погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «ОТП Банк» не перевірив, вдався до припущень про погашення ОСОБА_2 заборгованості , якого фактично не було ним здійснено.

Банк відмовився від подальшого здійснення виконавчого провадження ВП 41294455 не у зв`язку із погашенням зобов`язання, а у зв`язку із неможливістю здійснення виконавчого провадження на тимчасово окупованій території, а суд дійшов помилкового висновку, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Вказує, що рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2013 року у справі №1203/4132/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17 червня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором поруки в сумі 1 082 016,46 гривень.

Постановою ВП39371234 Артемімського відділу ДВС Луганського МУЮ від 16 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення. Станом на дату розгляду цієї справи, заборгованість за рішенням суду відповідачем не погашено. Заборгованість відповідача за рішенням суду Банком не прощена (в розумінні ст.605 ЦК України), рішення суду є чинним, не скасоване, тому зобов`язання є таким, що підлягає виконанню.

Вважає, що суд першої інстанції ухилився від обов`язку повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, вдався до припущень про погашення заборгованості, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

У зв`язку з чим просить ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року у справі №1203/4132/12 про відмову у видачі дубліката виконавчого документа скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про видачу дублікату виконавчого документу.

Боржник своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що копією кредитної справи ТОВ «Центр послуг плюс» КД №СМ-SМЕ900/091/2008 від 22 липня 2008 року підтверджується, що 22 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Центр послуг плюс» укладено кредитний договір №CM-SМЕ900/091/2008, за яким останнє отримало кредитні кошти.

22 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №РМ-SМЕ900/091/2008 (майнова порука), щодо кредитного договору №СМ-SМЕ900/091/2008, укладеного між боржником - ТОВ «Центр послуг плюс» та іпотекодержателем ЗАТ «ОТП Банк» 22 липня 2008 року.

Предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: вбудоване нежитлове приміщення №62, з вхідним ґанком, розташоване на 1 поверсі, загальною площею 144 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

22 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №SR-SМЕ900/091/2008, за яким останній зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником - ТОВ «Центр послуг плюс» його боргових зобов`язань перед кредитором - ЗАТ «ОТП Банк» за кредитним договором - №СМ-SМЕ900/091/2008 від 22 липня 2008 року, укладеним між кредитором та боржником.

Таким чином, кредитний договір №CM-SМЕ900/091/2008 від 22 липня 2008 року був забезпечений договором іпотеки, укладеним із ОСОБА_2 та договором поруки, укладеним із ОСОБА_1

19 лютого 2026 року Шахтарським міським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про часткове відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи Артемівського районного суду м.Луганська за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З матеріалів судової справи встановлено, що 23 квітня 2013 року Артемівським районним судом м.Луганська ухвалено рішення №1203/4132/12 (провадження №2/434/663/13), яким позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» борг за кредитним договором № СМ - SМЕ 900/091/2008 від 22 липня 2008 року у сумі 1 082 016,46 гривень, а також судовий збір у сумі 3 012 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 червня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено; рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 23 квітня 2013 року - залишено без зміни.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07 лютого 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Центр послуг плюс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку за договором або для зменшення суми боргу в ході розгляду справи встановлено не було. Тому, проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов остаточного висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Таким чином, 17 червня 2013 року рішення Артемівського районного суду м.Луганська №1203/4132/12 (провадження №2/434/663/13) набрало законної сили.

Крім того, судом встановлено, що 10 вересня 2013 року Ленінським районним судом м.Луганська ухвалено рішення в цивільній справі №437/1747/13-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, яким уточнені позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» були задоволені; звернуто стягнення на заставлене нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме: вбудоване нежитлове приміщення №62 (шістдесят два) з вхідним ганком, загальною площею 144,0 кв.м., розташоване на 1-му поверсі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки №РМ-SМЕ900/091/2008 (майнова порука) від 22 липня 2008 року, та належить на праві власності ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості перед АТ «ОТП Банк» за кредитним договором № СМ-SМЕ 900/091/2008 від 22 липня 2008 року сумі 122 524,36 швейцарських франків та 150 грн, еквівалент у гривні по офіційному курсу НБУ станом на 10 листопада 2011 року складає 1 082 016,46 гривень. Застосований спосіб реалізації предмета іпотеки, передбачений ст.39 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за ціною, яка буде визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» сплачений судовий збір у розмірі 3 012 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , було відхилено; рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 10 вересня 2013 року - залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 10 вересня 2013 року було видано виконавчий лист та Луганським ВДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (см.Харків) відкрито ВП №41294455.

На виконання рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2013 року було видано виконавчий лист та Луганським ВДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (см.Харків) 16 серпня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №39371234).

Матеріали виконавчих проваджень в паперовому вигляді залишилися в місці розташування відділу за юридичною адресою у м.Сіверськодонецьку Луганської області, в якому органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що стало підставою для порушення відповідного кримінального провадження.

Виконавче провадження АСВП 39371234 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа, згідно журналу обліку виконавчих проваджень, обліковується за головним державним виконавцем Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області ХМУ МЮ України Пономарьовою Ю.М.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що стягувач АТ «ОТП Банк» у ВП №41294455 (боржник ОСОБА_2 ), звертався 05 червня 2023 року до Луганського ВДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) із заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій вказав, що заборгованість боржника ОСОБА_2 перед АТ «ОТП Банк» відсутня. Відповідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Просив закінчити виконавче провадження ВП №41294455 з примусового виконання виконавчого листа №437/1747/13-ц від 16 грудня 2013 року та скасувати арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з тих підстав, що оскільки заборгованість за кредитним договором №CM-SМЕ900/091/2008 від 22 липня 2008 року, який був забезпечений договором іпотеки, укладеним із ОСОБА_2 та договором поруки, укладеним із ОСОБА_1 , в розмірі 1 082 016,46 гривень була погашена, то відсутні правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа №1203/4132/12 (2/434/663/13) про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , оскільки видача дубліката тягне за собою примусове його виконання, з метою захисту прав стягувача, однак в даному випадку призведе до подвійного стягнення суми боргу на користь АТ «ОТП Банк».

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону про виконавче провадження).

Частина перша статті 18 Закону «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина перша статті 37 Закону про виконавче провадження визначає випадки, коли виконавчий документ повертається стягувачу. Зокрема пункт 2 частини першої цієї статті Закону передбачає, що це відбувається, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. З цього питання державним виконавцем відповідно до вимог частини четвертої статті 37 цього Закону виноситься постанова.

Згідно із статтею 39 Закону про виконавче провадження закінчення виконавчого провадження оформлюється відповідною постановою, зокрема державного виконавця.

Відповідно до змісту статті 40 Закону про виконавче провадження повернення стягувачу державним виконавцем виконавчого документа передбачає закінчення відповідного виконавчого провадження, яке може бути розпочате знову у випадках, передбачених Законом про виконавче провадження.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця (абзац другий пункту 22 розділу ІІІ Інструкції).

Розділ XV Інструкції врегульовує питання відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження. Зокрема, абзац перший пункту 3 цього розділу Інструкції передбачає, що виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Конституційний Суд України (далі - КСУ) неодноразово надавав оцінку питанню виконуваності судових рішень у його різних аспектах як складовій права на справедливий судовий захист. Зокрема, він вказував на наступне: невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення, що охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (відповідно до пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

Оскільки ці правові висновки КСУ носять універсальний конституційний характер з точки зору оцінки питання виконання судового рішення та їх зміна або неактуальність не випливає з конкретних положень нормативних актів, які застосовуються судами до розгляду цієї справи, а сам КСУ своєю судовою практикою фактично підтвердив їх актуальність в контексті нових наступних редакцій цих актів, Верховний Суд також вважає за доцільне послуговуватися цими висновками КСУ у цій справі.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі №196/673/14-ц (провадження №61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

Як зазначено вище, судом встановлено, що 23 квітня 2013 року Артемівським районним судом м.Луганська ухвалено рішення №1203/4132/12 (провадження №2/434/663/13), яким позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» борг за кредитним договором № СМ - SМЕ 900/091/2008 від 22 липня 2008 року у сумі 1 082 016,46 гривень, а також судовий збір у сумі 3 012 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 червня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено; рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 23 квітня 2013 року - залишено без зміни.

На виконання рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2013 року було видано виконавчий лист та Луганським ВДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрито ВП №39371234.

Проте, матеріали виконавчих проваджень в паперовому вигляді залишилися в місці розташування відділу за юридичною адресою у м. Сіверськодонецьку Луганської області, в якому органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Виконавче провадження АСВП 39371234 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа згідно журналу обліку виконавчих провадження обліковується за головним державним виконавцем Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області ХМУ МЮ України Пономарьовою Ю.М.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається заявник, в поданій заяві фактично посилається на втрату виконавчого провадження через втрату державою контролю над територією розташування відповідного відділу виконавчої служби, але в прохальній частині ставить питання про видачу дубліката виконавчого листа.

При цьому на підтвердження вимог ВДВС надає копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №39371234 від 16.08.2013р. щодо примусового виконання виконавчого листа №2/434/663/13 від 12.08.2013р. (а.с.5).

Станом на час відкриття даного виконавчого провадження, строк пред`явлення виконавчих документів до виконання було встановлено в 1 рік.

Матеріали справи не містять жодних доказів, яким чином рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 23 квітня 2013 року виконувалось в період з часу відкриття виконавчого провадження до часу звернення заявника в січні 2026 року з даною заявою до суду.

Заявник, констатувавши існування відкритого ВП №39371234, не зазначив - проведення яких саме виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні відбувалось після прийняття виконавчого листа №2/434/663/13 до свого провадження (які дії виконувались, чи повертався виконавчий документ стягувачу, чи закінчувалось провадження постановою державного виконавця і на підставі чого, та чи відновлювалось воно на підставі повторного звернення) не зазначив. Крім того заявник не зазначив, чи відбувалось відновлення матеріалів втраченого виконавчого провадження самим заявником та які його результати.

У цьому контексті реалізація положень Закону «Про виконавче провадження» щодо відновлення, перевірки виконавчого провадження та приведення його у відповідність до цього Закону, звернення державного виконавця за дублікатом втраченого виконавчого документа, без дослідження судом хронології дій по виконанню судового рішення в період часу з дати відкриття виконавчого провадження (серпень 2013 року) до часу звернення до суду з даною заявою (січень 2026 року), унеможливлює прийняття судом висновку про задоволення заяви та видачу дубліката виконавчого листа на підставі доводів заявника та відсутності доказів на їх підтвердження, оскільки це буде суперечити вимогам ст.263 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції за результатом розгляду заяви, прийнято вірне рішення про відмову у її задоволенні, але не зазначено повною мірою всіх мотивів, з яких слід відмовити у даному питанні, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст.376 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції за результатами розгляду скарги, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «ОТП Банк» - Юнаш Андрія Борисовича - задовольнити частково.

Ухвалу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2026 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «ОТП Банк», про видачу дубліката виконавчого документа, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 26.08.2026 року.

Головуючий суддя О.В.Агєєв