Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №161/2440/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2440/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.

Провадження № 22-ц/802/1157/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З. А., Федонюк С.Ю.

секретар Русинчук М.М.

з участю: стягувача ОСОБА_1 ,

боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, стягувач ОСОБА_1 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2026 року в складі судді Ковтуненка В. В.,

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до Луцького міськрайонного суду з заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 30 червня 2026 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, накладено на ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , штраф за зловживання процесуальними правами, в дохід державного бюджету України в розмірі 9 000,00 гривень.

Ухвала суду мотивована тим, що 17 червня 2026 року головуючим було звернуто увагу ОСОБА_2 на необхідність подання до суду примірника заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, із оформленою відповідно до вимог ЦПК України прохальною частиною. Для чого судове засідання було відкладено до 09.40 годин 30 червня 2026 року.

Однак, 30 червня 2026 року, в ході проведення підготовчої частини судового засідання, судом було встановлено, що ОСОБА_2 жодних дій не вчинив, чим ухилився від виконання вимоги головуючого у справі та пояснив, що він «підготувався до судового засідання», що перешкоджає здійсненню судочинства в цивільній справі № 161/2440/24 за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції вважав, що умисна бездіяльність заявника ОСОБА_2 свідчить про явне зловживання процесуальними правами з його боку.

Заявник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу суду про накладення штрафу.

Покликається на те, що суд обмежився припущенням про наявність зловживання процесуальними правами, не зазначив в ухвалі, в чому полягає перешкоджання судочинству, не врахував принципу пропорційності при визначенні розміру штрафу,ототожнив процесуальну помилку із зловживанням процесуальними правами.

Заслухавши пояснення учасників справи апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 подав заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

У прохальній частині заяви ОСОБА_2 від 02 квітня 2026 року про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявником ОСОБА_2 сформульовано вимогу «Визнати судовий наказ у справі № 161/2440/24 номер провадження :2-н/161/387/24 від 13.02.2024 таким , що не підлягає виконанню».

Відповідно до стаття 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Указана норма розміщена у розділі VІ Цивільного процесуального Кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Ні в статті 432 ЦПК України, ні в інших нормах цього розділу, не встановлено вимог до форми та змісту заяви про чи визнання виконавчого документу, яким є і судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.

Тому при вирішенні питання щодо змісту такої заяви, у тому числі і прохальної частини, необхідно звернутися до інших норм ЦПК України, якими врегульовані питання щодо змісту заяв, заяв з процесуальних питань, заяв з питань виконання судових рішень.

Зокрема, стаття 170 ЦПК України, нормами якої визначено форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання, передбачає, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Статтею 183 ЦПК України передбачені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Згідно з ч. 4 статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що судом не було ухвалено про повернення заяви ОСОБА_2 без розгляду, призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 22.04.2026, яке було відкладено на 17.06.2026 у зв`язку «із непідготовленістю заявника до проведення судового засідання». Отже, призначаючи розгляд заяви в судовому засіданні, суд не вбачав невідповідності змісту заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання, вимогам процесуального закону.

Судове засідання, призначене на 17.06.2026 було відкладене на 30 червня 2026 року для належного оформлення заявником прохальної частини заяви, у якому, після з`ясування головуючим щодо подачі заяви, було ухвалено про накладення штрафу.

Згідно з п 2 ч.І ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відповідно до принципу диспозитивності судового процесу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів враховує ту обставину, що суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву ОСОБА_2 у тій формі та з тим змістом, з яким заява подана, заява є формою процесуального звернення до суду, а не доказом, виходячи із принципу диспозитивності судового процесу, саме заявник формулює вимогу заяви, подана ОСОБА_2 заява не була повернута судом без розгляду з підстав невідповідності змісту вимогам ЦПК України. Тому апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в оскарженій ухвалі, що неподання іншої заяви на вимогу суду під час судового розгляду можна розцінити як умисну бездіяльність заявника ОСОБА_2 та явне зловживання процесуальними правами з його боку та помилково застосував штраф , пославшись на приписи з п 2 ч.І ст.148 ЦПК України.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції ухвалив про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, тому оскаржену ухвалу необхідно скасувати.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2026 року, постановлену у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, про накладення штрафу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді