Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 24 серпня 2026 р.
Справа: №260/8722/24
Суддя: Пліш Михайло Антонович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8722/24 пров. № А/857/17881/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року (головуючий суддя Рейті С.І., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 2), в якому просила:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.08.2024 року №071750013961, яким ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 , до загального страхового стажу період навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 з 01.09.1979 року по 01.03.1983 року, а також періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 з 01.04.1983 року по 31.12.1997 року, та призначити і виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.07.2024 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року(з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 квітня 2025 року) позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.08.2024 року № 071750013961.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання з 01.09.1979 року по 01.03.1983 року згідно Диплому серії НОМЕР_1 та період роботи з 01.04.1983 року по 31.12.1997 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що Позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою від 09.08.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).
Розглянувши заяву та надані документи, відповідачем 2 встановлено, що вік позивача на момент подання заяви про призначення пенсії складає 60 років, з урахуванням страхового стажу позивача складає 23 роки 09 місяців 04 дні.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення від 16.08.2024 №071750013961 та відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01 січня 2004 року - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 та диплом НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » в свідоцтві про укладання шлюбу не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядку №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.2.4 наказу Міністерства праці України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряються печаткою.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, зокрема, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати тощо.
Так п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162) встановлено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
У пункті 2.11 Інструкція № 162 зазначено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печаткою відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Отже, трудова книжка є офіційним документом суворої звітності, який передбачає особливо суворий порядок її ведення та заповнення.
У п.8 Порядку 637 зазначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Варто зазначити, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії не надавалась довідка про підтвердження періоду її навчання.
Вважаємо, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2024 року позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 pоку № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).
За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого за № 071750013961 від 16.08.2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому, зі змісту спірного рішення, страховий стаж позивача складає 23 роки 09 місяців 4 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки прізвище ОСОБА_2 в свідоцтві про укладання шлюбу не відповідає прізвищу ОСОБА_3 згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Також, не зараховано догляд до трьох років за дітьми 1986 р.н. та 1992 р.н., оскільки відсутні позначки про отримання паспортів.
Постановляючи рішення су першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років (частина 2 статті 26 Закону 1058-IV).
Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
За змістом абзацу 1 частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо вимог позовної заяви в частині зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та згідно диплома НОМЕР_1 , оскільки прізвище ОСОБА_2 в свідоцтві про укладання шлюбу не відповідає прізвищу ОСОБА_3 згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, то суд першої інстанції зґясував, що при зверненні із заявою про призначення пенсії, позивачем була надана трудова книжка серії НОМЕР_2 від 19.08.1982 року (а.с.16-19).
Як вбачається з копії вказаної трудової книжки, на титульному аркуші зазначено прізвище « ОСОБА_4 », яке в подальшому (у зв`язку з укладанням шлюбу), змінено на «Полинець2, про що, відповідальною особою зроблено відповідну відмітку в трудовій книжці.
Також, згідно наявної в матеріалах справи копії диплома серії НОМЕР_1 , останній видано ОСОБА_5 03.03.1983 року (а.с.26).
В той же час, у зв`язку з укладанням шлюбу з громадянином ОСОБА_6 , позивачкою було змінено прізвище на « ОСОБА_3 » з 23.02.1985 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. В подальшому, 06.03.1991 року вказаний шлюб було розірвано (а.с.25).
11.04.1991 року позивачка уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 . Після укладання шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.15). Водночас у цьому свідоцтві її попереднє (дошлюбне) прізвище було записано з помилкою: « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982 року, така була заповнена первісно щодо « ОСОБА_4 » (на титульному аркуші наявний запис «Прізвище змінено на ОСОБА_8 » на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 ).
При цьому, до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 19.08.1982 року записи про зміну прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » позивачки не вносилися.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, робітники та службовці, які надходять на роботу, зобов`язані пред`являти адміністрації підприємств трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.2). У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність (п.2.2). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (п.2.10). Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей (п.2.11). Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Вказівка зміни вноситься першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.2.12).
Згідно з п. 2.4, 2.6, 2.9, 2.11, 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція №58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
У даній спірній ситуації суд вірно врахував, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Вказані висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
З огляду на вказане, правильним є твердження суду першої інстанції про те, що в усіх документах, наданих позивачем, поза розумним сумнівом йдеться про одну й ту саму особу позивача. Ця тотожність встановлена виходячи із збігу ім`я та по-батькові, а також дати народження особи.
Аналізуючи вищезазначене, суд першої інстанції підставно вважав, що наданий позивачем пакет документів для призначення пенсії за віком вказує на повний збіг всіх інших відомостей, зокрема, про дошлюбне прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження позивача, окрім однієї букв «и», «і» у прізвищі « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_2 » у свідоцтві про одруження серії НОМЕР_4 від 11.04.1991 року. Отже, наявність помилки у свідоцтві про одруження серії НОМЕР_4 від 11.04.1991 року, за обставин відповідності записів в трудовій книжці НОМЕР_6 , паспортним даним позивача, не може нівелювати право останньої на зарахування періодів її трудової діяльності, навчання до страхового стажу та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
Таким чином, виявлені відповідачем 2 розбіжності щодо написання прізвища позивача, ґрунтуються на неповному з`ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів. А формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Отже, пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 року по 01.03.1983 року згідно Диплому серії НОМЕР_1 та період роботи з 01.04.1983 року по 31.12.1997 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_6 від 19.08.1982 року (оскільки, згідно довідки форми ОК-5, період з 01.01.2018 року зараховано до страхового стажу позивача), відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача 2 від 16.08.2024 року № 071750013961 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити та виплачувати позивачеві пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до загального трудового стажу у повному обсязі періоду роботи, вказаного в трудовій книжці НОМЕР_6 , дипломі серії НОМЕР_1 , то суд вірно врахував, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Зважаючи на те, що пенсійним органом не надано оцінки записам трудової книжки позивача НОМЕР_6 та диплому серії НОМЕР_1 , які є основними документами, що підтверджують стаж її роботи, та оскільки у зв`язку із скасуванням оскаржуваного рішення відповідача 2 процедура розгляду питання про призначення позивачеві пенсії за віком вважається незакінченою, суд дійшов вірного висновку, що вимога про зобов`язання відповідача 1 призначити позивачеві пенсію є передчасною.
Відтак, суд правильно вважав за необхідне зобов`язати відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №260/8722/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua