Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №460/4252/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/4252/26 пров. № А/857/33427/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Сала П. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської Комісії Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне) у справі № 460/4252/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської Комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування протоколу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2026-0213-1724-3693-3 від 13.02.2026 у частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку його захворювань та зобов`язання відповідача повторно дослідити питання щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку відповідного його захворювання та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач, будучи призваним на військову службу за мобілізацією та проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та виконував завдання в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 . У період проходження служби у позивача виявлено тяжке захворювання, у зв`язку з чим ВЛК встановлено причинний зв`язок захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби`та визнано його непридатним до військової служби. Не погоджуючись із таким формулюванням, позивач звертався до Центральної ВЛК із заявами про встановлення причинного зв`язку захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», однак у задоволенні заяв було відмовлено. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки відповідачем не враховано обставини його безпосередньої участі у заходах із захисту Батьківщини та розвитку захворювання під час проходження військової служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано протокол засідання штатної військово-лікарської комісії №2026-0213-1724-3693-3 від 13.02.2026 Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України у частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювань солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно дослідити питання щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку відповідного захворювання солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВЛК фактично обмежилась формальним посиланням на те, що прояви симптомів та встановлення діагнозу рецидиву туберкульозу відбулися через певний проміжок часу після безпосередньої участі позивача у бойових діях. Разом із тим, відповідачем не надано належної оцінки тим обставинам, що позивач продовжував виконувати завдання, пов`язані із забезпеченням оборони України, у тому числі на півдні України, до вересня 2023 року, а також не досліджено вплив умов проходження військової служби, виконання бойових завдань, тривалого перебування у польових умовах, фізичного та психологічного навантаження на розвиток та загострення захворювання.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що суд вийшов за межі судового контролю та підмінив собою спеціалізований орган, самостійно оцінюючи медичні показники та фактори впливу на розвиток хвороби, що є виключною компетенцією ВЛК. Вказує, що суд помилково ототожнивши сам факт участі в бойових діях із безумовним застосуванням вказаного формулювання, без наявності медичних доказів розвитку захворювання саме внаслідок таких дій. Вважає, безпідставним покладання на відповідача обов`язок спростовувати непідтверджені медичні припущення позивача. Вказує, що рішення ЦВЛК (протокол від 13.02.2026) є обґрунтованим з медичної точки зору, оскільки симптоми рецидиву туберкульозу виникли лише через 10 місяців після завершення періоду безпосередньої участі у бойових діях, що відповідає критеріям застосування підпункту «є» п. 21.5 Положення № 402.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що з 06.11.2023 по 12.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого. Згідно із зазначеною випискою позивачу встановлено діагноз: «МЛСТБ (24.11.2023) обох легень (дисемінований), ДЕСТР+, МБТ+, М+, МГ+, риф+гТМЧІ+ (НКm), К+фТМЧ, Гіст0, кат.4 (ВДТБ), ког4 (2023)».

13.12.2023 гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/9634, проведено медичний огляд позивача та оформлено Свідоцтво про хворобу № 65.

Відповідно до пункту 12 зазначеного Свідоцтва про хворобу позивачу встановлено діагноз: «МЛСТБ (24.11.2023) обох легень (дисемінований), ДЕСТР+, МБТ+, М+, МГ+, риф+, Ко, Резист0, Гіст0, кат.4, ког.4 (2023)», а також визначено причинний зв`язок захворювання у формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

На підставі статті 2-а графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом командира військової частини № 18 від 18.01.2024 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до зазначеного наказу календарна вислуга років позивача станом на 18.01.2024 становила 1 рік 10 місяців 6 днів.

Не погоджуючись із визначеним ВЛК причинним зв`язком захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби», позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою про перегляд постанови ВЛК від 13.12.2023 та встановлення причинного зв`язку захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

За результатами розгляду заяви позивача Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України надано витяг із протоколу засідання ВЛК від 18.10.2024 № 7512, відповідно до якого підстав для перегляду постанови ВЛК від 13.12.2023 не встановлено.

З метою збору доказів у справі представником позивача направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 щодо надання довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

На вказаний запит військова частина НОМЕР_1 надала відповідну довідку та повідомила, що у період з 08.04.2023 по 05.07.2023 позивач виконував завдання в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 .

З метою отримання підтверджуючих документів щодо перебування позивача у зазначений період в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 представником позивача направлено адвокатський запит до вказаної військової частини.

Листом від 10.09.2025 тимчасово виконуючий обов`язки начальника штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 повідомив, що оперативно-стратегічне угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розформоване, а відповідні документи передані до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Разом із тим, згідно з відповіддю Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, документи військової частини НОМЕР_2 за період із січня 2022 року на зберігання до архіву не надходили.

У подальшому представником позивача повторно направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_2 . У відповіді від 07.11.2025 тимчасово виконуючий обов`язки начальника штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 повідомив, що оперативно-стратегічне угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_2 , а архівна документація на зберіганні не перебувала. Також рекомендовано звернутися до Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Відповідно до відповіді Територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 29.12.2025 документи оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на зберігання до архівного відділу не надходили.

Судом встановлено, що у зв`язку із ненаданням запитуваної інформації представником позивача було подано відповідну скаргу до Міністерства оборони України. Водночас відсутність документів в архівних установах не спростовує факту виконання позивачем завдань в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 , про що повідомлено військовою частиною НОМЕР_1 .

Після отримання довідки про безпосередню участь позивача у заходах із забезпечення оборони України представником позивача повторно подано заяву до відповідача про перегляд постанови ВЛК від 13.12.2023 в частині визначення причинного зв`язку захворювання.

Листом від 25.02.2026 на адресу представника позивача надійшов протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 13.02.2026 № 2026-0213-1724-3693-3, відповідно до якого причинний зв`язок захворювання, визначений Свідоцтвом про хворобу № 65, залишено без змін.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у зміні формулювання причинного зв`язку захворювання протиправним та таким, що порушує його права й законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суспільні відносини у сфері охорони здоров`я з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, регулює Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров`я” від 19.11.1992 № 2801-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2801-XII).

Статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, Міністром оборони України 14.08.2008 прийнято наказ №402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

За змістом пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що до штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Підпунктами 2.3.1, 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпунктів 2.4.5, 2.4.6, 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до підпунктів 2.6.1, 2.6.3, 2.6.4 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, госпітальні ВЛК.

На госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається, зокрема, проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення.

Госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право, зокрема, приймати постанови відповідно до цього Положення.

Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до підпункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України, визначено главою 21 розділу II Положення № 402, пунктами 21.1 - 21.2, 21.5 якого передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

За змістом пункту 21.1, 21.2 глави 21 розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»- якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України;

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни;

в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту»;

г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.

ґ) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період участі в бойових діях, забезпечення бойової діяльності військ (флотів) на території інших країн (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій;

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»- якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби»;

е) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн»- якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

Слід зауважити на те, що зазначені у підпунктах «д`та «е`постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до пункту 21.16 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), складеному на військовослужбовця (осіб, звільнених з військової служби), зазначені хвороби (поранення), одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанови про їх причинний зв`язок окремо. Згідно із пунктом 21.18 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов`язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду доходить висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі – ЦВЛК ЗСУ, відповідач) про те, що суд першої інстанції підмінив собою спеціалізований медичний орган, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не досліджено вплив умов проходження військової служби, виконання бойових завдань, тривалого перебування у польових умовах, фізичного та психологічного навантаження на розвиток та загострення захворювання. Разом із тим, відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20, від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22), на яку обґрунтовано посилається апелянт, розгляд питань щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, травм і поранень належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій. Визначення етіопатогенезу захворювання, оцінка медичних показників та впливу зовнішніх факторів на розвиток хвороби потребує спеціальних знань у медичній галузі, якими адміністративний суд не володіє. З огляду на це, суд першої інстанції дещо передчасно вдався до аналізу необхідності врахування впливу польових умов на рецидив туберкульозу, оскільки здійснення такої оцінки без наявності відповідних медичних експертних висновків належить до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що суд ототожнив участь у бойових діях із безумовним застосуванням підпункту «д» пункту 21.5 Положення № 402, колегія суддів погоджується, що сам по собі факт наявності довідки про безпосередню участь особи у заходах із забезпечення оборони України не є автоматичною підставою для встановлення причинного зв`язку захворювання у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Відповідно до абзацу другого після підпунктів «д» та «е» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), зазначені постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях виключно за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях. Таким чином, для застосування вказаної норми законодавцем імперативно вимагається саме фахове медико-експертне обґрунтування.

Водночас колегія суддів відхиляє твердження відповідача про те, що оскаржуваний протокол ЦВЛК ЗСУ від 13.02.2026 є цілком обґрунтованим через наявність 10-місячного проміжку між завершенням підтвердженого довідкою № 2028 періоду участі позивача у бойових діях та виявленням рецидиву захворювання. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2025 у справі № 480/278/23, невтручання суду в оцінку медичних документів не позбавляє його обов`язку перевіряти дотримання суб`єктом владних повноважень процедури прийняття відповідного висновку ВЛК. Адміністративний суд має пересвідчитися, чи прийняте рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення, як того вимагає пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України.

Як убачається з оскаржуваного протоколу ЦВЛК ЗСУ № 2026-0213-1724-3693-3, висновок лікаря-експерта, з яким погодилася комісія, ґрунтується виключно на констатації вищезгаданого часового проміжку. Проте туберкульоз (МЛСТБ), діагностований у позивача, є хронічним інфекційним захворюванням. Відтак, згідно з вимогами абзацу другого після підпунктів «д» та «е» пункту 21.5 Положення № 402, комісія повинна була надати фахову оцінку тому, чи дозволяють медичні документи етіопатогенетично віднести початок розвитку рецидиву до періоду участі позивача в бойових діях. ЦВЛК ЗСУ у своєму протоколі не навела медико-експертного мотивування щодо специфіки перебігу туберкульозу, його латентного періоду та не обґрунтувала медичними критеріями неможливість початку рецидиву під час перебування позивача на фронті.

Окрім цього, відповідно до пункту 21.25 Положення № 402, штатна ВЛК вивчає документи та, за потреби, уточнює інформацію про осіб (надсилає необхідні запити тощо). З матеріалів справи слідує, що позивач наголошував на виконанні завдань в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 на півдні України у період з 08.04.2023 по 05.07.2023. Через відсутність архівних документів позивач був об`єктивно позбавлений можливості самостійно надати відповідну довідку. Разом із тим, ЦВЛК ЗСУ, діючи як суб`єкт владних повноважень, не використала свого права на витребування матеріалів службових розслідувань, витягів з наказів чи інших документів для перевірки цих обставин, обмежившись лише наданою позивачем довідкою військової частини НОМЕР_1 . З огляду на це, оскаржуване рішення ЦВЛК ЗСУ прийняте формально, без дотримання процедури належного медико-експертного мотивування, передбаченої Положенням № 402, та без повного з`ясування обставин, що свідчить про його необґрунтованість у розумінні частини 2 статті 2 КАС України.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного підсумкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного протоколу ЦВЛК ЗСУ від 13.02.2026 та обрав належний спосіб захисту порушеного права, зобов`язавши відповідача повторно розглянути питання. Водночас, мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції помилково вдався до оцінки медичних факторів ризику, чим вийшов за межі судового контролю.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що помилкові мотиви суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення спору по суті, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Під час повторного розгляду заяви позивача від 22.12.2025 ЦВЛК ЗСУ належить діяти відповідно до вимог пункту 21.25 Положення № 402, за необхідності витребувати додаткові відомості щодо місця несення служби позивачем у 2023 році, здійснити фаховий медико-експертний аналіз етіопатогенезу захворювання позивача та ухвалити вмотивоване рішення.

З огляду на результат апеляційного розгляду та положення статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 460/4252/26 - змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 460/4252/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

П. І. Сало