Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №300/831/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/831/26 пров. № А/857/32979/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 300/831/26 (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора сектору № 1 відділу № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу від 16.01.2026 за № 12-АА, визнання протиправною та скасування державної реєстрації, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного кадастрового реєстратора сектору № 1 відділу № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (Відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (Відповідач-2), Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16.01.2026 за № 12-АА «Про залишення скарги ОСОБА_3 від 05.12.2025 без задоволення»;

визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2610600000:08:002:0151, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 30.05.2025 державним кадастровим реєстратором сектору № 1 відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;

зобов`язати державного кадастрового реєстратора сектору № 1 відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:08:002:0151 від 30.05.2025, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що Відповідач-1 протиправно, всупереч нормам чинного законодавства, здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та присвоїв їй кадастровий номер 2610600000:08:002:0151, не врахувавши при цьому факт накладення межі вказаної земельної ділянки на межі земельної ділянки належної на праві власності позивачу з кадастровим номером 2610600000:08:002:0086, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, Відповідачем-3 протиправно, в порушення вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, відмовлено позивачу в задоволенні її скарги на дії державного реєстратора. Позивач вважає таку відмову Відповідача-3 та дії Відповідача-1 протиправними, що й послугувало підставою для звернення до суду.

Рішенням Івано-Франківський окружний адміністративний суд від 07 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що її земельна ділянка з кадастровим номером 2610600000:08:002:0086 ( АДРЕСА_2 ) була зареєстрована в Державному земельному кадастрі задовго до спірних подій, а саме 28.10.2019, і відомості про неї містилися в електронних реєстрах. Натомість державна реєстрація земельної ділянки третьої особи ОСОБА_2 з кадастровим номером 2610600000:08:002:0151 була проведена реєстратором лише 30.05.2025.

Апелянт наголошує, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.02.2023 у справі № 346/1648/16-ц не скасовувався правовстановлюючий документ позивача та не скасовувалася державна реєстрація її земельної ділянки, а лише зобов`язано усунути фактичні перешкоди у користуванні ділянкою шляхом демонтажу огорожі. Відтак, земельна ділянка позивача залишається сформованою та її конфігурація не змінена.

Позивач стверджує, що під час здійснення реєстраційної дії 30.05.2025 Відповідач-1, в порушення імперативних вимог ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 74-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051, залишив поза увагою факт накладення (перетину) меж земельних ділянок. За наявності такого перетину реєстратор повинен був безальтернативно прийняти рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки третьої особи.

Крім того, апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо незвернення позивача безпосередньо до реєстратора із заявою про скасування реєстрації, оскільки позивач скористалася процедурою адміністративного оскарження шляхом подання скарги до Відповідача-3.

Також апелянт зазначає про протиправність наказу Держгеокадастру від 16.01.2026 № 12-АА, вказуючи, що розгляд порушених у скарзі питань відносився до компетенції органу, оскільки скарга була передана йому за належністю Міністерством юстиції України, а мотивувальна частина наказу взагалі не містить обґрунтувань відсутності компетенції.

Головне управління Державної служби України з питань геодезії,картографії та кадастру у Тернопільській області, Державний кадастровий реєстратор сектору №1 відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері державних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру скористалися своїм правом та подали відзив на апеляційну скаргу в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач-1 та Відповідач-2 вказують, що державна реєстрація земельної ділянки третьої особи проводилася на підставі заяви та технічної документації із землеустрою, розробленої з урахуванням державного акта на право приватної власності від 13.03.1997 серії І-ІФ № 002978. Зазначають, що перетин меж виник історично унаслідок рішень органу місцевого самоврядування про передачу у власність ділянок із перетином їхніх меж. Наголошують, що відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» скасування державної реєстрації земельної ділянки судом допускається виключно з одночасним припиненням усіх речових прав на неї. Також вказують, що оскаржуваний наказ Держгеокадастру від 16.01.2026 № 12-АА винесено у відповідності до норм чинного законодавства.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно з Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 718281 (виданим на підставі рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 29.07.2009 № 2230-41/2009) та серії ЯИ № 202237 (виданим на підставі рішення Коломийської міської ради від 07.10.2009 № 2293-42/2009), земельні ділянки з кадастровими номерами 2610600000:08:002:0080 (площею 0,0956 га) та 2610600000:08:002:0086 (площею 0,0169 га), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_4 .

На даний час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 33870199, реєстраційний номер об`єкта 186584528), власником земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:08:002:0086 (площею 0,0169 га) за вищевказаною адресою є позивачка – ОСОБА_1 , державну реєстрацію права власності за якою проведено 28.10.2019.

Суміжна земельна ділянка площею 0,0946 га для обслуговування будівель та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить третій особі – ОСОБА_2 , право власності якого посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 002978 від 13.03.1997.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.02.2023, яке ухвалене у цивільній справі № 346/1648/16-ц, було зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0946 га за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу металевої огорожі, що розділяє їхні земельні ділянки, та встановлення її відповідно до межі згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 002978 від 13.03.1997.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2025 № НВ-9987891672025, державний кадастровий реєстратор сектору № 1 відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (Капеняк В.М.) 30.05.2025 здійснив державну реєстрацію земельної ділянки третьої особи (адреса: АДРЕСА_1 ; цільове призначення – 02.01; площа – 0,0946 га) та присвоїв їй кадастровий номер 2610600000:08:002:0151.

Вказана реєстраційна дія була вчинена на підставі поданої 29.05.2025 заяви ОСОБА_2 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ «ГЕОЗЕМКАДСЕРВІС».

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду заяви ОСОБА_2 (№ 3В-9702880712025 від 29.05.2025) та вивчення технічної документації із землеустрою, розробленої ТзОВ «ГЕОЗЕМКАДСЕРВІС», державним кадастровим реєстратором (Відповідачем-1) було досліджено пояснення директора зазначеної землевпорядної організації, долучені до матеріалів технічної документації. У цих письмових поясненнях розробника документації було прямо вказано, що під час робіт виявлено розташування в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати (площею 0,0946 га), частини іншої земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:08:002:0086, яка належить позивачці.

Крім того, згідно з інформацією, наданою сертифікованим інженером-землевпорядником у складі технічної документації, відомості, що містяться в Державному земельному кадастрі про місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:08:002:0086, не відповідають її фактичному знаходженню на місцевості. На підставі цих даних землевпорядної документації, а також зважаючи на дати видачі первинних правовстановлюючих документів (зокрема, Державного акта серії І-ІФ № 002978 від 13.03.1997), державним кадастровим реєстратором було зроблено висновок про те, що перетин меж зазначеної земельної ділянки площею 0,0946 га із ділянкою 2610600000:08:002:0086 виник історично, унаслідок рішень органу місцевого самоврядування. А саме, такий перетин є наслідком передачі Коломийською міською радою у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельних ділянок, які від початку були сформовані з накладенням їхніх координатних меж.

Не погоджуючись із здійсненою реєстрацією, 05.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії суб`єкта державної реєстрації. Листом Міністерства юстиції України від 16.12.2025 № 180775/СК-5115-25/33.1.1 вказану скаргу було передано за належністю до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Відповідача-3).

За наслідками розгляду вказаної скарги позивачки від 05.12.2025, яку було передано за належністю листом Міністерства юстиції України від 16.12.2025 № 180775/СК-5115-25/33.1.1, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Відповідачем-3) 16.01.2026 винесено наказ № 12-АА «Про залишення скарги ОСОБА_3 від 05.12.2025 без задоволення».

Як встановлено судом першої інстанції зі змісту вказаного індивідуального акта, Відповідач-3 під час його винесення керувався нормами статті 17-2 Земельного кодексу України, частини 2 статті 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктів 222-231 Порядку ведення Державного земельного кадастру (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051) та частини 2 статті 65 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Підставою для прийняття рішення про залишення скарги без задоволення у тексті наказу визначено підпункт 3 пункту 231 Порядку ведення Державного земельного кадастру № 1051. Згідно з резолютивною частиною наказу від 16.01.2026 № 12-АА, скаргу залишено без задоволення у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо визначення предметної юрисдикції спору, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Водночас, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Частинами першою та другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Як підтверджується матеріалами справи, предметом судового розгляду є вимоги позивачки про скасування наказу Держгеокадастру від 16.01.2026 № 12-АА, а також визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:08:002:0151 у Державному земельному кадастрі.

З наявних матеріалів вбачається, що на спірну площу накладення на даний час існують два конкуруючі правовстановлюючі документи (Державні акти 1997 та 2010 років). Відтак, та частина земельних ділянок, щодо якої відбулося просторове накладення меж, формально-юридично перебуває у власності як позивачки, так і третьої особи одночасно, оскільки жоден із вказаних Державних актів у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та не скасований. Це беззаперечно свідчить про наявність між сторонами вираженого майнового конфлікту, тобто спору про цивільне право щодо приналежності спірної частини території.

Відповідно до абзацу другого частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Адміністративний суд, завданням якого є вирішення публічно-правових спорів, не наділений процесуальною компетенцією вирішувати питання про припинення цивільних (речових) прав приватних осіб на нерухоме майно. Вирішення таких питань можливе лише у межах позовного провадження за правилами цивільного судочинства.

Надаючи оцінку вимозі позивачки про скасування наказу Держгеокадастру від 16.01.2026 № 12-АА, яким залишено без задоволення її скаргу на дії реєстратора, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана вимога є похідною від основного спору щодо правомірності реєстрації земельної ділянки третьої особи. Оскільки першопричиною звернення позивачки зі скаргою була наявність майнового конфлікту та перетину титульних меж, адміністративний орган правомірно застосував підпункт 3 пункту 231 Порядку ведення Державного земельного кадастру, вказавши на відсутність компетенції вирішувати майновий спір. Оцінка правомірності оскаржуваного наказу неможлива без дослідження дійсності правовстановлюючих документів сторін, а отже, ця вимога також охоплюється поняттям спору про цивільне право.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи можливість розгляду справи по суті, помилково послався на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 480/749/23, від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21 та від 04.05.2022 у справі № 817/154/18. Застосування цієї практики до спірних правовідносин є хибним, оскільки у наведених місцевим судом справах йшлося про ситуації, де речові права на ділянку вже були скасовані попередніми судовими рішеннями, і ділянка не мала законного власника, що робило скасування її реєстрації суто технічною (управлінською) дією. Натомість у справі, що переглядається, земельна ділянка 2610600000:08:002:0151 має законного власника ОСОБА_2 , чиє право підтверджене Державним актом 1997 року та у судовому порядку не скасоване.

За сталою практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо скасування рішення суб`єкта владних повноважень (у тому числі скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі) безпосередньо призводить до втручання в майнові права іншої приватної особи, такий спір втрачає ознаки публічно-правового. Звернення позивачки до адміністративного суду з вимогою скасувати державну реєстрацію земельної ділянки сусіда є штучним наданням приватноправовому спору ознак публічного процесу. Задоволення такого позову неминуче позбавить третю особу можливості реалізовувати своє право власності на відповідну земельну ділянку та фактично вирішить майновий спір на користь позивачки.

Оскільки вирішення цього спору об`єктивно вимагає оцінки дійсності правовстановлюючих документів, встановлення істинних меж землекористування та усунення перешкод у користуванні майном, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судом цивільної юрисдикції.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що спір, що розглядається, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки згідно із процесуальним законом має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у адміністративній справі, роз`яснивши позивачеві наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 300/831/26 та закрити провадження у адміністративній справі.

Роз`яснити ОСОБА_1 наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук