Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №761/12971/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12971/25

Провадження № 2-а/761/196/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення № П-643 від 26.03.2025, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.03.2025 він особисто прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подачі документів на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як батько дитини з інвалідністю (стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Проте працівники центру відмовили в реєстрації заяви на підставі того, що позивач нібито не з`явився за повісткою від 25.02.2025 № 2679065 для уточнення даних. Позивач вказує, що жодної повістки він не отримував, поштову кореспонденцію не уникав, місця проживання не змінював. Крім того, він своєчасно уточнив свої облікові дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста («Резерв+»), де містяться всі актуальні відомості про нього, включаючи контактні дані. Незважаючи на відсутність належних доказів вручення повістки, лейтенантом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № П-643, а начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено оскаржувану постанову, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів відповідачем отримано, про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.2 ст. 175 КАС України.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 26.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 виніс відносно позивача постанову № П-643, якою притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач своєчасно не з`явився до ТЦК та СП для постановки на військовий облік, в результаті чого не дотримався вимог абз.2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» та не виконав свій військовий обов`язок (визначений ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»), чим порушив правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 р. № 1487, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 210 КУпАП.

Так, абзацом 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 р. № 1487 затверджено Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку), у яких визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого: - прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Згідно з ч.3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач у своєму адміністративному позові вказав, щоправила військового обліку військовозобов`язаних не порушував, при цьому посадовою особою, яка винесла постанову, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та не вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини справи, що мали значення для вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача в порядку ст. 251 КУпАП суду не надавалось жодних доказів вчинення позивачем правопорушення, визначеного в оспорюваній постанові, при цьому у наданій позивачем копії військового квитка міститься запис про поставлення на військовий облік 02.12.1993 р., відомості про зняття з військового обліку відсутні.

Отже, стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем правил військового обліку військовозобов`язаних.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що посадовою особою відповідача в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, на думку суду, в даному випадку є недоведеним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, посадовою особою відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, стороною відповідача не надано суду жодних доказів в обґрунтування правомірності дій посадової особи під час винесення відносно позивача оспорюваної постанови.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову про адміністративне правопорушення № П-643 від 26.03.2025, винесену посадовою особою відповідача, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 в прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Так, Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, що звільнялися б від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, чи виключали б таку позовну заяву з об`єктів оплати судовим збором.

Положеннями ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 543/775/17, розмір судового збору, який підлягає застосуванню за подання позовної заяви у справах щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, відповідно до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № П-643 від 26.03.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: