Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №566/93/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 566/93/26 пров. № А/857/35823/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м. Рівне) у справі № 566/93/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної Міграційної Служби в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулась до Млинівського районного суду Рівненської області з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, у якому просила суд:

визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби у Рівненській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку;

зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ у зв`язку з досягненням чотирнадцятирічного віку, без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач та її неповнолітня дитина звернулися до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Відповідач відмовив у видачі паспорта у формі книжечки у зв`язку з недосягненням 16-річного віку та через те, що в минулому вже було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Позивач вважає, що таким чином відповідач грубо та безпідставно порушує законні права та інтереси дитини, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що покликання позивача на те, що ОСОБА_2 у зв`язку зі своїми релігійними переконаннями виявляє бажання отримати паспорт лише у формі паспортної книжечки та забороняє передавати будь-які дані про нього до ЄДДР з присвоєнням УНЗР, є безпідставними та не узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами справи.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що вважає надану відмову протиправною, оскільки сам ОСОБА_2 не надавав згоди на поширення (обробку) своїх персональних даних в межах ЄДДР та поза його межами. При вирішенні спору просила врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Млинівського районного управління юстиції у Рівненській області від 24.05.2011.

На заяву неповнолітнього ОСОБА_2 від 02.01.2026 щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідач листом від 20.01.2026 № 5622-34/5622.1-26 повідомив про те, що згідно з пунктом 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України «Пре затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон`від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, паспорт громадянина видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку. Також вказав, що 11.07.2019 законний представник ОСОБА_3 звертався до Млинівського сектору УДМС у Рівненській області (5622) з метою отримання адміністративної послуги з оформлення паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 та у встановленому порядку 15.07.2019 за допомогою засобів Реєстру оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 на підставі поданої заяви-анкети за № 15275922, у якій надано згоду на оброби персональних даних в Реєстрі. Машкову Сергію Олеговичу присвоєно унікальний номер запису Реєстрі 20110502-03037.

Не погодившись з відмовою відповідача видати паспорт громадянина України у формі книжечки, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус`від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (ч. 1 ст. 4 Закону № 5492-VI).

Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія (ч. 4 ст. 13 названого Закону).

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

За приписами частин першої-четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

У статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій також передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 та абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI Кабінет Міністрів України постановою від 25 березня 2015 року № 302 (далі - Постанова № 302) затвердив зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Одночасно чинним є також Положення № 2503-ХІІ, пунктами 2, 3, 13 якого передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для одержання паспорта (у формі паспортної книжечки) громадянин подає: заяву за формою, установленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Саме з метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян 03 квітня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.».

Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (далі - Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».

Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України саме у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивачка обґрунтовує заявлені позовні вимоги з посиланням на проаналізовані вище норми чинного законодавства, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у зразковій справі № 806/3265/17.

Втім, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративна справа, яка розглядається, не може бути визначена як типова.

Так, 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:

типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;

зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-XII;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-XII.

Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.

Водночас, вирішуючи справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є протиправною саме у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних за своїми релігійними переконаннями.

Разом з тим, за обставин цієї справи, ОСОБА_2 видано паспорт громадян України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 15.07.2019, тобто інформацію про особу вже внесено до ЄДДР з присвоєнням за результатами обробки персональних даних унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР №20110502-03037).

Колегія суддів враховує, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», якою затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон .

Відповідно до пункту 1 Порядку № 152 паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім`я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.

Паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли 16-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 16-річного віку, - на десять років (пункт 4 Порядку № 152).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:

1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;

2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (надалі по тексту також - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа;

3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.

Пунктом 14 Порядку № 152 визначено, що до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: 1) прізвище, власне ім`я та по батькові (надалі по тексту також - ім`я); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку); 10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; 13) відомості про законного представника особи (ім`я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); 14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; 15) дата заповнення заяви-анкети.

У свою чергу, приписами статті 10 Закону № 5492-VI визначено, що у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Як встановлено судом, законний представник надав згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 та йому було присвоєно УНЗР у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2023 році, відповідно до поданої заяви-анкети.

Між тим, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов`язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.

Тобто, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

У зв`язку із цим, помилковими є твердження скаржниці про необхідність віднесення цієї справи до типової відносно зразкової справи № 806/3265/17.

При вирішенні справи колегія суддів відхиляє посилання позивача на небажання її неповнолітнього сина надати згоду на обробку своїх персональних даних та його намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу для відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

У розумінні підпункту 2 пункту 7 Порядку № 152 оформлення та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку на підставі заяви-анкети одного з батьків. Отже, заяву-анкету від 11.07.2019 № 15275922, заповнену та подану батьком в інтересах свого сина ОСОБА_2 , слід вважати належною згодою на внесення щодо останнього відомостей до ЄДДР.

При цьому колегія суддів наголошує, що визначальним в даному випадку є не те, ким була надана згода, а те, що на підставі відповідної згоди у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним, що, своєю чергою, нівелює побоювання настання негативних наслідків від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань, оскільки відповідна подія вже відбулася.

Позивачка також акцентує увагу на тому, що від імені ОСОБА_2 заяву-анкету підписав батько ОСОБА_3 , і що це не був вибір самого ОСОБА_2 .

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України батьки є законними представниками малолітніх дітей за фактом свого батьківства. В силу закону, воля дитини не існує у відриві від волі її законного представника. Отже, заява батька на отримання паспорта - це і є нормативно визначена воля дитини, реалізована через її законного представника.

Водночас згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Тобто жоден з батьків не має монополії на певне волевиявлення від імені дитини. Дія батька є такою ж легітимною, як і дія матері, і не може бути відкликана лише через незгоду іншого з батьків.

Виходячи з системного аналізу ст. 242 ЦК України та ст. 154 СК України, реалізація батьком права на подання заяв до державних органів від імені малолітньої дитини є формою реалізації законного представництва, що не потребує додаткового підтвердження спеціальними повноваженнями.

Юридична конструкція такого представництва передбачає, що процесуальна воля батьків, виражена у заявах, клопотаннях чи зверненнях, нормативно ототожнюється з волею самої дитини. Оскільки малолітня особа за законом позбавлена можливості самостійно реалізовувати свої публічні права, дії одного з батьків є єдиним правомірним способом активації цих прав. Відтак будь-яка заява, подана зокрема батьком у межах його компетенції, тягне за собою обов`язкові юридичні наслідки: виникнення у дитини статусу заявника, набуття нею відповідних суб`єктивних прав або ініціювання державних процедур, спрямованих на захист її інтересів.

Чинне законодавство України (Порядок № 152) на період дії воєнного стану прямо встановлює, що оформлення закордонного паспорта дитині до 16 років здійснюється на підставі заяви одного з батьків. Згода другого з батьків при цьому не вимагається. Тому намагання позивачки поставити під сумнів волевиявлення батька ОСОБА_3 не відповідає приписам закону та спеціальним нормам, які регулюють паспортні процедури.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що видача ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки не призведе до вилучення з ЄДДР даних щодо нього, адже при виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон було надано згоду на обробку його персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде.

Відмовляючи в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідач не допускав протиправних дій, а тому підстав для задоволення немає.

При цьому враховується правова позиція, сформовано Верховним Судом у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 06.02.2025 у справі № 420/26651/23, у постанові від 11.12.2025 у справі № 440/3168/23 та інших, яка також застосована при вирішенні справи судом першої інстанції. Її суть зводиться до того, що якщо раніше вже було надано згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон або паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, то подальша відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 566/93/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

П. І. Сало