Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №380/670/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/670/26 пров. № А/857/36502/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі № 380/670/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на 08.07.2025 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 08.07.2025 №71/ДСК «Про передислокацію військової частини НОМЕР_1 » у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 та добових з розрахунку за одну добу переїзду у розмірі 300 гривень;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу на 08.07.2025 в розмірі місячного грошового забезпечення у зв`язку з переїздом на нове місце військової служби в інший населений пункт на нове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 та суму добових витрат у розмірі 300 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та був виключений 03.11.2025 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 №229. Зазначає, що до 24.02.2022 місце дислокації військової частини НОМЕР_1 було АДРЕСА_2 . В зв`язку з збройною агресією російської федерації проти України, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 року № 38 військова частина НОМЕР_1 була передислокована до АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2022 №61 було визначено пунктом тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 - аеродром АДРЕСА_1 . 12.07.2022 позивач прибув із відрядження з Республіки Польща та приступив до виконання службових обов`язків, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2022 № 160. За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 до часу виключення 03.11.2025 зі списків особового складу військової частини, позивач не отримав підйому допомогу. Вказує, що звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому підйомної допомоги. Однак, відповідачем відмовлено у виплаті такої.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, звернувшись 02.12.2025 із заявою щодо отримання виплати підйомної допомоги та добових, позивач не дотримався визначеного пунктом 13 Порядку №45 трирічного строку звернення із дати виникнення права на їх отримання 12.07.2022.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що при прийнятті вказаного рішення, судом першої інстанції частково порушено норми матеріального права, висновки, яких дійшов суд, підлягають перегляду, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку №45 військовослужбовцю без рапорту повинна виплачуватися підйомна допомога та добових. Звернення на отримання підйомної допомоги подаються тільки на членів сім`ї військовослужбовця і саме цього питання стосується пункт 13 Порядку №45 яким визначено, що виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був виключений 03.11.2025 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 №229.

До 24.02.2022 місце дислокації військової частини НОМЕР_1 було АДРЕСА_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 року № 38, визначено: у зв`язку з відкритою збройною агресії Російської Федерації проти України, введенням воєнного стану в країні, нанесенням багаторазових повітряних ударів по аеродрому Мелітополь та для виведення літаків військово - транспортної авіації та особового складу із під удару, нижчепойменований особовий склад та працівників Збройних Сил України вибути до АДРЕСА_1 з подальшим перельотом до Республіки Польща: майора ОСОБА_1 , заступника командира авіаційної ескадрильї;

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2022 №61 було визначено пунктом тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 - аеродром АДРЕСА_1 .

12.07.2022 позивач прибув із відрядження з Республіки Польща та приступив до виконання службових обов`язків, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.07.2022 № 160.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 №229, позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 03.11.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.12.2025 №251 було визначено, що весь особовий склад військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у списках станом на 03.12.2025 вважати такими, що проходять військову службу за новою дислокацією військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 до часу виключення зі списків особового складу військової частини позивач не отримував підйомну допомогу.

02.12.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату йому підйомної допомоги

Листом від 20.12.2025 № 681/185/10/36/1819/ПС позивача повідомлено, що у зв`язку з тим, що передислокація військової частини НОМЕР_1 з АДРЕСА_2 до міста Львів була завершена 03.12.2025, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2025 №2/од/ДСК та Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 12.08.2025 № Д-321/96/ДСК, відсутні підстави для виплати підйомної допомоги.

Вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги та суми добових витрат протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби; добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.

Також аналогічні норми містяться і у пункті 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 (далі - Порядок № 45).

Пунктом 2 Порядку № 45 встановлено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 45, розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини.

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем відповідно до навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Отже, із аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший на нове місце дислокації військової частини, мають право на виплату їм підйомної допомоги.

Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку №45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 45, виплата добових здійснюється за кожний день перебування в дорозі військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, які переїхали на нове місце служби військовослужбовця, за умови надання проїзних документів. День вибуття та день прибуття рахуються як дві доби. Якщо проїзних документів немає, добові виплачуються з розрахунку за одну добу переїзду.

Пунктом 12 Порядку №45 передбачено, що наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім`ї готується службою персоналу військової частини.

Відповідно до пункту 13 Порядку №45, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що право на отримання підйомної допомоги та добових виникло у позивача 12.07.2022 - у день його прибуття до місця дислокації у АДРЕСА_1 . Відтак, на думку суду першої інстанції, звернувшись із заявою лише 02.12.2025, позивач пропустив визначений пунктом 13 Порядку № 45 трирічний строк звернення за такою виплатою.

Колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, до 24.02.2022 місцем постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 було АДРЕСА_2 . У зв`язку зі збройною агресією російської федерації, наказом командира (по стройовій частині) від 19.03.2022 № 61 визначено вибути позивачу до м.Львів з подальшим перельотом до Республіки Польща.

Позивач прибув до пункту тимчасової дислокації АДРЕСА_1 та приступив до виконання обов`язків 12.07.2022 (наказ від 13.07.2022 № 160).

Водночас, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2025, позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини.

Завершення заходів з передислокації військової частини НОМЕР_1 на нове постійне місце служби до АДРЕСА_1 відбулося 03.12.2025, що оформлено наказом командира військової частини від 03.12.2025 № 2/од/ДСК та наказом по стройовій частині від 03.12.2025 № 251.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

За приписами пункту 1 частини третьої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при переїзді військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт, зокрема у зв`язку з передислокацією військової частини, їм виплачується підйомна допомога.

Механізм та умови такої виплати регламентовано Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 (далі - Порядок № 45).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 45 право на отримання підйомної допомоги виникає на дату прибуття до місця дислокації, оголошеного наказом командира військової частини, для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підйомна допомога є одноразовою державною соціальною гарантією компенсаційного характеру, яка виплачується військовослужбовцю виключно у разі зміни постійного місця несення служби (передислокації).

Переміщення військової частини у пункт тимчасової дислокації для виведення з-під удару або виконання завдань за призначенням в умовах воєнного стану не є тотожним поняттю «передислокація» військової частини на нове постійне місце служби.

Відтак, прибуття позивача 12.07.2022 до АДРЕСА_1 як пункту тимчасової дислокації не породило у нього права на отримання підйомної допомоги у розумінні статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ. Висновок суду першої інстанції про виникнення такого права у липні 2022 року та, відповідно, початок перебігу трирічного строку на звернення є помилковим та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів наголошує, що право на отримання підйомної допомоги у зв`язку з передислокацією військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 об`єктивно могло виникнути в особового складу лише з 03.12.2025 - дати видання наказу № 251 про визначення нового місця дислокації.

Проте, як достовірно встановлено судом, позивач був виключений зі списків особового складу військової частини 04.11.2025.

Оскільки на момент завершення передислокації та оголошення нового постійного місця дислокації 03.12.2025 публічно-службові відносини між позивачем та відповідачем вже були припинені, у позивача не виникло суб`єктивного матеріального права на нарахування та виплату спірної підйомної допомоги та добових витрат. Відсутність порушеного права є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті судове рішення про відмову у задоволенні позову, проте з помилкових мотивів. У зв`язку з цим, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 380/670/26 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі № 380/670/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук