Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №761/14478/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14478/26

Провадження № 2-о/761/323/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

присяжних: Процик С.О., Руденка Ф.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою, в якій просить суд оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, м. Сєвєродонецьк, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 . У зв`язку з військовими діями останній переїхав із Луганської області до міста Києва, де з 20.10.2018 був зареєстрований за вищевказаною адресою та здійснював професійну адвокатську діяльність. 03.06.2022 ОСОБА_2 поїхав до Луганської області забрати документи та гроші, а при поверненні до міста Києва був знятий з потяга в місті Вязьма Смоленської області (російська федерація). Зі слів друзів, його затримали працівники поліції на три доби. Після спливу цього терміну друзям повідомили про його звільнення, проте з 06.06.2022 зв`язок із ним було втрачено, а його мобільний телефон перебуває поза зоною досяжності. Будь-яка інформація про його місцеперебування з того часу відсутня. У березні 2024 року заявниця зверталася до Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою про встановлення місцезнаходження брата, однак за результатами перевірки відомостей про його місцеперебування не отримано. Заявниця вказує, що визнання брата померлим необхідне їй для реалізації спадкових та інших соціальних прав. З посиланням на статті 46, 47 Цивільного кодексу України (ЦК України) та статті 293, 305-309 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) просила суд оголосити ОСОБА_2 померлим.

Ухвалою від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представниця заявниці в судовому засіданні підтримала вимоги заяви та просила задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Вислухавши пояснення представниці заявниці, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.

З заяви вбачається, що зникнення ОСОБА_2 пов`язане з його затриманням правоохоронними органами на території держави-агресора (рф) під час його поїздки в червні 2022 року в Луганську область. Самі по собі обставини знаходження особи на тимчасово окупованих територіях чи на території держави-агресора, або її затримання окупаційними чи правоохоронними органами іншої держави, за відсутності належних, допустимих та достовірних доказів (офіційних підтверджень про смерть, загибель, винесення вироків, або прямих доказів існування для особи смертельної загрози внаслідок бойових дій безпосередньо в момент зникнення), не можуть автоматично тлумачитися як обставини, що беззаперечно загрожували смертю чи дають підстави для однозначного вірогідного висновку про загибель особи у розумінні ст. 46 ЦК України для цілей оголошення її померлою до спливу загальних строків, встановлених законом для осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або у зв`язку з воєнними діями.

Заявницею не надано суду жодного доказу, який би достовірно свідчив про наявність підстав для припущення факту смерті ОСОБА_2 на момент звернення до суду, з урахуванням імперативних вимог чинного законодавства щодо строків та умов оголошення фізичної особи померлою в умовах збройного конфлікту та воєнних дій, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 293, 294, 305-309 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя:

Присяжні: