Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №761/12280/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12280/26

Провадження № 2/761/9808/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Маковській Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду питання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ричел» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди, винести припис,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 13.07.2026 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ричел» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди, винести припис.

Однак під час винесення рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн.

В судовому засіданні позивачка заперечила проти задоволення вимог відповідача про стягнення з неї витрат у розмірі 80 000,00 грн, просила зменшити їх суму до розумної межі. Водночас вона зазначила, що сама сплатила за послуги адвоката, який представляв її інтереси 41 000,00 грн, а розцінки на правову допомогу в місті Києві є приблизно однакові.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію щодо понесених витрат та просила суд їх задовольнити, стягнути з позивачки 80 000 грн.

Вислухавши пояснення сторін у праві, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Рішення від 13.07.2026 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «Ричел» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди, винести припис, але не було вирішено питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача про що було заявлено до судових дебатів.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси сторони відповідача ТОВ «Ричел» представляла адвокат Осадча Л.В., повноваження якої підтверджуються ордером від 11.05.2026.

Так, на підтвердження факту надання і отримання професійної правничої допомоги заявником подано до суду договір про надання правової допомоги, додаткові угоди: №7 від 30.12.2025, №10 від 15.04.2026 до нього, акт про надання юридичних послуг, відповідно до яких загальний розмір отриманої професійної правничої допомоги складає 80 000,00 грн та платіжну інструкцію № 432 від 22.06.2026.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі

№ 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Позивачка як на підставу для відмови у стягненні понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн посилалася на неспівмірність цих судових витрат, заявлених до стягнення, зі складністю справи та обсягом проведеної адвокатом роботи, а також на їх нерозумність з урахуванням середніх цін на послуги адвокатів у м. Києві.

Суд, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена ТОВ «Ричел» сума є надмірною. При цьому, суд частково погоджується з доводами позивачки про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надану ТОВ «Ричел», з реальним обсягом такої допомоги в суді, витраченим часом на надання таких послуг, критерію реальності таких витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений ТОВ «Ричел» розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , є завищеним та неспівмірним із складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг, а тому приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити частково, а розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , з врахуванням заперечень останньою, підлягає зменшенню та стягненню у загальній сумі 41 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 270, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ричел» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 41000 (сорок одну тисячу) грн 00 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: