Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №754/4879/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №754/4879/25

2-а/760/144/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк 2 старшого лейтенанта поліції Донцова Андрія Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до інспетора 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк 2 старшого лейтенанта поліції Донцова Андрія Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4324291 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.03.2025 позивач, під час керування автомобілем Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві по проспекту Броварський, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції. Після перевірки документів працівники поліції повідомили водієві, що відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області останній був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

У свою чергу, позивач, будучи необізнаним про існування вказаної постанови і, як наслідок, накладеного адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, повідомив про це працівникам поліції, проте останні не зважили на його пояснення та винесли відносно позивача оскаржувану постанову, відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, суб`єктивної сторони правопорушення у вигляді умислу на його вчинення, оскільки він не знав про розгляд справи відносно себе у Броварському міськрайонному суді Київської області, та не отримував жодної повістки про час та дату розгляду справи, і, як наслідок, не був обізнаний про наявність винесеної відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Також позивач наголошує на тому, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в останнього не було вилучене посвідчення водія, що і викликало сумніви у позивача в подальшому позбавленні його права керування транспортними засобами.

З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позов та скасувати оскаржувану постанову.

01.04.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Зотько Т.А.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.04.2025 дану справу було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

24.04.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.04.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 28.04.2025. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 28.04.2025 та копію позовної заяви із додатками.

26.05.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, був досліджений та встановлений поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом з оглядом на таке.

Як зазначає представник відповідача, 22.03.2025 під час виконання службових обов`язків екіпажем патрульної поліції був помічений автомобіль Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснював рух у комендантську годину, що і стало причиною зупинки даного транспортного засобу. Під час перевірки особи водія, яким виявився ОСОБА_1 , за допомогою бази ІПНП «АРМОР» було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2025, справа № 361/10730/24, на момент зупинки транспортного засобу рішення набрало законної сили. Після чого відносно водія була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2025 відносно ОСОБА_1 інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк 2 старшим лейтенантом поліції Донцовим А.А. винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, за те, що водій ОСОБА_1 22.03.2025 об 00:10 год. керував транспортним засобом Mazda 5 д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування Броварським міськрайонним судом Київської області, рішення № 361/10730/24 від 15.02.2025 терміном на 1 рік, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.

Дослідивши складену постанову серії ЕНА № 4324291 від 22.03.2025 та матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушення за даною статтею передбачає форму провини у вигляді умислу, а оскільки він не знав, що обмежений у праві керування транспортним засобом, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.

З постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.02.2025 справа № 361/10730/24 вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Дане рішення набрало законної сили 15.02.2025.

З даної постанови суду також вбачається, що ОСОБА_1 у призначені судові засідання 05.12.2024 та 04.02.2025 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 361/10730/24, долучених до позовної заяви, наявна повістка про виклик ОСОБА_1 до суду для розгляду справи, зазначена адреса правопорушника: АДРЕСА_1 . Вся кореспонденція по даній справі направлялась порушнику саме за даною адресою.

Як зазначає позивач, смт. Нью-Йорк Бахмутського р-ну Донецької області є тимчасово окупованою територією, а тому листування за цією адресою не є можливим. При чому, позивач зазначає, що на момент винесення відносно нього оскаржуваної постанови за вказаною адресою не проживав, а проживав та проживає у м. Бровари Київської області, про що останній повідомляв працівникам поліції.

Отже, з викладеного вбачається обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що він не міг бути обізнаним про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки останній не був присутній під час розгляду справи про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а також не отримав постанови суду, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу, що за приписами ст. 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У позивача працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не було вилучене посвідчення водія, що також могло викликати в останнього сумніви щодо подальшого його обмеження в праві керування транспортним засобом.

З відеозапису, що був долучений відповідачем до відзиву на позов, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та надав для перевірки посвідчення водія. Під час спілкування з працівниками поліції останній повідомив, що на нього складався протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте останньому не відомо, чи розглядався він у суді, адже зі слів позивача йому будь-яка поштова кореспонденція із суду не надходила.

Також на відеозаписі зафіксовано, що на твердження працівників поліції про те, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, позивач заперечував даний факт, обґрунтовуючи своє заперечення тим, що він не обізнаний про наявність такого рішення суду. ОСОБА_1 також неодноразово наголошував на тому, що він не позбавлений права керування, бо в нього наявне посвідчення водія, та він продовжує керувати автомобілем, запевняючи працівників поліції в тому, що якщо б він дійсно був позбавлений права керування транспортними засобами, то за кермом автомобіля він не був.

Суд, проаналізувавши зафіксовані на відеозаписі події, дійшов висновку, що позивач дійсно не знав про наявність рішення суду, відповідно до якого його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, про що неодноразово повідомляв працівників поліції під час винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, правомірно очікуючи повідомлення про факт винесення того чи іншого рішення в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, здійснював керування транспортним засобом, оскільки про заборону вказаних дій не був поінформований жодним із законодавчо встановлених способів та посвідчення водія у нього вилучено не було.

Встановлені обставини виключають умисну поведінку ОСОБА_1 на керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, оскільки, як встановлено судом, він жодним чином не був поінформований про факт його притягнення до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Отже, за відсутності доказів обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників патрульної поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом, не маючи на це право, тобто за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4324291 від 22.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень підлягає скасуванню.

Враховуючи наведе вище, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині пред`явлення вимог до інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк 2 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Так, відповідно до ч.1, ч.2 ст. 46 КАС України сторона в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації, суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до ч.3 та ч. 4 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. В той же час. якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13..02.2018 року у справі №826/1460/16 позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про зміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть на ініціативою суду.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк 2 старшого лейтенанта поліції Донцова Андрія Анатолійовича.

Враховуючи наведе вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 484,48 грн.

Керуючись ст.ст.122 ч.5, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 126, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 2 роти 1 батальйону полк 2 старшого лейтенанта поліції Донцова Андрія Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4324291 від 22.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції, витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна