Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №760/17238/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17238/25

2-а/760/246/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення серії ЕНА № 4949872 від 11.06.2025.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11.06.2025 інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Саєнком Сергієм Сергійовичем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Як зазначає позивач, 11.06.2025 на момент винесення оскаржуваної постанови останній перебував поряд із автомобілем BMW 320I д.н.з. НОМЕР_1 , наголошує на тому, що даним транспортним засобом не керував, на прохання прцівників поліції надати посвідчення водія повідомив, що забув його вдома. Внаслідок чого працівниками поліції всупереч доводам та поясненням позивача відносно останнього було винесено оскаржувану постанову.

Позивач вваажає дану постанову незаконною та необгрунтованою, через що остання підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

23.06.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 27.06.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 27.06.2025. Відповідачам суд надіслав копію ухвали суду від 27.06.2025 та копію позовної заяви із додатками.

23.07.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови, в якому зазначено, що викладені в позовній заяві твердження позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 4949872 від 11.06.2025 позивач 11.06.2025 о 22:19 год. в м. Києві по вул. Юлії Здановської, 33/34 керував транспортним засобом BMW 320I д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1(а) ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Представник відповідача наголошує на тому, що позивач дійсно рухався на зазначеному транспортному засобі та під час його зупинки працівниками поліції вийшов із зазначеного автомобіля та робив вигляд, що не перебував за його кермом, намаючись в цьому переконати працівників поліції. На законну вимогу надати посвідчення водія позивач зазначив, що не має його при собі. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами.

На підставі постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.04.2024 (справа № 207/94/24) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Оскілки зі спливом зазначеношго строку позбавлення права керування позивач не звернувся до територіального сервісного центру МВС для відновлення права керування транспортними засобами та отримання нового посвідчення водія, останній вважається таким, що не має права керування транспортним засобом, навіть якщо строк позбавлення вже минув, а тому керування в такому статусі є порушенням п. 2.1(а) ПДР України та підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З огляду на таке просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2025 інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Саєнком С.С. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова серії № 4949872 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія, що є порушенням п. 2.1.а ПДР України.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушення за даною статтею передбачає факт керування особою транспортним засобом, а позивач на момент зупинки біля нього службового автомобіля працівників поліції транспортним засобом не керував, а також не є власником автомобіля, зазначеного в оскаржуваній постанові.

Суд, дослідивши наданий представником відповідача диск із відеозаписами, які на думку останнього підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дійшов такого висновку.

На першому відеозаписі, який здійснювався з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, зафіксовано рух транспортного засобу BMW 320I д.н.з. НОМЕР_1 , який, рухаючись вперед, увімкнувши покажчик повороту праворуч, повернув праворуч та зупинився. На даному відеозаписі не відображено водія, який перебував за кермом вказаного автомобіля.

На другому відеозаписі, який здійснювався з нагрудної камери працівника поліції, зображено особу, якою виявився ОСОБА_1 , який перебував на місці паркування транспортних засобів, де був припаркований автомобіль BMW 320I д.н.з. НОМЕР_1 . Проте, на відеозаписі не зафіксовано, що саме позивач перебував за кермом вищевказаного автомобіля, також не зафіксовано, що останній виходив із автмобіля.

Під час спілкування працівників поліції із позивачем, останній повідомив, що автомобілем не керував, на прохання надати для перевірки посвідчення водія зазначив, що забув його вдома, проте через деякий час надав працівникам поліції посвідчення водія через портал «ДІЯ». Після чого працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про намір складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Проаналізувавши дані відеозаписи, суд дійшов висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведений, оскільки на відеозаписі видно, що позивач стоїть біля припаркованих автомобілів, з відеозапису також неможливо встановити водія транспортного засобу BMW 320I д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював рух прозною частиною.

Встановлені обставини виключають наявність в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки, ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови не керував транспортним засобом, що встановлено з відеозаписів, наявних в матеріалах справи.

Отже, за відсутності доказів факту керування транспортним засобом, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП є неправомірним, оскільки за таких умов в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників патрульної поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом, не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4949872 від 11.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень підлягає скасуванню.

Враховуючи наведе вище, позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.126 ч.5, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 126, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4949872 від 11.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції, витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Букіна