Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №455/2514/23 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2514/23

Провадження № 2/455/96/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Клімченка М.І.,

секретаря судового засідання Шайди Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду – залі судових засідань, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старосамбірського споживчого товариства, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Трач Володимир Ігорович, приватний нотаріус Мельничок Світлана Євгенівна, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування рішення державних реєстраторів,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішень державних реєстраторів. Позов обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності житлова квартира АДРЕСА_1 . У будинку АДРЕСА_2 є ще квартира АДРЕСА_3 , приміщення загального користування – підвали, а також приміщення магазину, яке належало на праві власності Старосамбірському споживчому товариству. Приміщення магазину було зареєстроване за Старосамбірським споживчим товариством на підставі реєстраційного посвідчення від 14.07.1998, виданого Самбірським МБТІ та зареєстрованого на підставі рішення Страшевицької сільської ради від 26.02.1998 про оформлення права власності на будівлі Старосамбірського споживчого товариства без зазначення технічної характеристики та площі об`єкту нерухомості, який передається у власність. У 1995 році, у зв`язку із відсутністю коштів і нерентабельністю приміщень громадського харчування і магазину, їх закрили. З того часу Старосамбірське споживче товариство припинило опалювати будинок і постачати воду, внаслідок чого квартира залишилась без води та опалення. Позивачка змушена була облаштувати у котельній свій котел та мотор для відновлення опалення та постачання води. На час приватизації її сім`єю квартири АДРЕСА_4 , станом на 22.12.1997, в приміщенні котельні знаходилися 4 котли для обслуговування всього будинку. Крім того, на даний час у приміщенні котельні знаходяться 5 котлів, один з яких належить їй та обслуговує її квартиру, а також через приміщення котельні проходять водяні труби та водяний насос, який постачає воду до її квартири та проходять каналізаційні труби та каналізаційний стояк по стіні котельні, з її квартири. 04.02.2021 ОСОБА_2 звернувся до старости Страшевицького старостинського округу Ляховича М.М. із заявою, в якій просив вирішити питання доступу до приміщення котельні, до якої, ніби-то, вона його не допускає. В тій же заяві, ОСОБА_2 зазначив, що придбав дане приміщення у Старосамбірського споживчого товариства на підставі Договору купівлі-продажу. 25.02.2021 в приміщенні колишньої Страшевицької сільської ради була розглянута вищезазначена заява ОСОБА_2 , на розгляді якої сам ОСОБА_2 присутній не був, а його інтереси представляв його батько ОСОБА_6 , який під час розгляду даної заяви погрожував їй та говорив, що її котел з приміщення котельні та всі котли демонтує, оскільки планує там робити аварійний вихід з магазину. Дані погрози він висловлював в присутності її чоловіка ОСОБА_3 та працівника поліції дільничного інспектора. Побоюючись, що такі погрози ОСОБА_6 та ОСОБА_2 реально виконають, оскільки закінчився опалювальний сезон, вона звернулась у Самбірське відділення поліції. За результатом розгляду її звернення у ВП відповідач особисто їй пред`явив копію Договору купівлі – продажу, укладеного між Старосамбірським споживчим товариством та ОСОБА_2 , на підставі якого останньому було продано нежитлове приміщення 1 поверху (котельня) №6 загальною площею 26,6 кв.м., що становить 3/100 нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 повідомляв, що після закінчення опалювального сезону він викине котли, що, на думку позивачки, призведе до порушення її прав, завдасть їй значних збитків та позбавить її можливості належно користуватись квартирою. Окрім того, вважає, що реєстрація 39/100 ідеальної частки у праві власності на будівлю магазину з надбудовою квартир по АДРЕСА_2 за Старосамбірським споживчим товариством є протиправною та такою, що порушує право власності на квартиру АДРЕСА_4 , а також право власності на допоміжні приміщення котельні, електрощитової та сходової клітки, підвалів, які належать усім співвласникам житлових та нежитлових приміщень у будинку на праві спільної сумісної власності. Як зазначено у Договорі купівлі – продажу 16.12.2020, посвідченого приватним нотаріусом Мельничок С.Є., Старосамбірське споживче товариство продало відповідачу нежитлове приміщення 1 поверху (котельня) №6, загальною площею 26, 6 кв.м., що становить 3/100 нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Нотаріусом зазначено, що будівля належить продавцеві на праві колективної власності на підставі реєстраційного посвідчення, виданого 14.07.1998 на підставі XI сесії 22 скликання Страшевицької сільської ради від 26.02.1998. Приміщення зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2016 за номером витягу 72334528, реєстраційний номер об`єкта 1076365246251. Проте, під цим індексним номером об`єкта нерухомості у РРПНМ зареєстрований весь будинок, а не приміщення І поверху – котельні як цілісний об`єкт цивільних прав. Даний договір був укладений та посвідчений без нотаріальної згоди інших співвласників ідеальних часток у праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та без нотаріально посвідченої згоди квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 . За таких обставин, вважає, що рішення державного реєстратора Трача В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права колективної власності на нерухоме майно 79/100 ідеальної частки – магазин з надбудовою квартир за адресою АДРЕСА_2 за Старосамбірським споживчим товариством на підставі реєстраційного посвідчення від 14.07.1998 та рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Мельничок С.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно 3/100 частин – за адресою АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі – продажу №773 від 16.12.2020 були протиправними та підлягають скасуванню. Просить: скасувати рішення державного реєстратора Трача В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32230153 від 04.11.2016 щодо реєстрації права колективної власності на нерухоме майно 79/100 ідеальної частки – магазин з надбудовою квартир за адресою АДРЕСА_2 за Старосамбірським споживчим товариством на підставі реєстраційного посвідчення від 14.07.1998; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху (котельня) №6, загальною площею 26,6 кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , серія номер 773, укладений 16.12.2020, посвідчений приватним нотаріусом Мельничок С.Є., зареєстрований в реєстрі за №733; скасувати рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса СРНО Мельничок С.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55732076 від 16.12.2020 щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно 3/100 частин – за адресою АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі – продажу №773 від 16.12.2020. Одночасно з позовом подана заява про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 справу передано для розгляду судді Клімченку М.І.

Ухвалою судді від 21.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11 годину 00 хвилин 21.12.2023, яке було неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 21.11.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нежитлове приміщення (котельня) №6 загальною площею 26.6 кв.м., що становить 3/100 частини будівлі за адресою АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі – продажу.

14.12.2023 надійшли пояснення щодо позовної заяви від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Трача В.І., згідно яких останній проти задоволення позову заперечував, з огляду на таке. 26.10.2016 поступила заява від Старосамбірського споживчого товариства в особі голови правління Каралаша Д.П. та документи для проведення державної реєстрації права власності на магазин з надбудовою квартир, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . До заяви були подані всі необхідні документи, на підставі яких ним було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016 за №32230153 на приміщення магазину за адресою АДРЕСА_2 за суб`єктом Старосамбірським споживчим товариством. Ця будівля складається з 5-ти житлових кімнат, 2-ох кухонь, 33-ох нежитлових приміщень. Вважає, що ним було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016 щодо проведення державної реєстрації права власності на магазин за суб`єктом Старосамбірським споживчим товариством у відповідності до вимог пункту 6 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». Просив відмовити в задоволені позову (а.с.143-147 т.1).

15.12.2023 до суду від голови правління Старосамбірського споживчого товариства Львівської області Каралаша Д.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що Старосамбірське споживче товариство Самбірського району Львівської області, заперечує відносно позовних вимог позивачки. Свою позицію мотивує тим, що з 28.02.1998 згідно рішення ХІ – сесії ХХІІ – скликання Страшевицької сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області вирішено надати дозвіл Старосамбірському споживчому товариству оформити право власності на будівлі – магазини, які знаходяться на території сільської ради, в тому числі в АДРЕСА_2 . На підставі даного рішення Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на магазин в цілому у АДРЕСА_2 за Старосамбірським споживчим товариством та записано в реєстрову книгу №2 за реєстраційним номером 251, про що було видано реєстраційне посвідчення від 14.07.2018. 28.10.2016 від Старосамбірського споживчого товариства поступила заява та всі необхідні документи для проведення державної реєстрації магазину з надбудовою квартир, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі поданих документів державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016 за №32230153 на приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . 16.12.2020 було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Львівської області Мельничок С.Є. Договір купівлі – продажу між Старосамбірським споживчим товариством Львівської області та громадянином України ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №773. За цим договором продавець – Старосамбірське споживче товариство передало власність покупцеві, а покупець – ОСОБА_2 прийняв у власність нежитлове приміщення 1 поверху (котельня) №6, загальною площею 26,6 кв.м, що становить 3/100 нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і сплатив за нього грошову суму в розмірі та на умовах встановлених цим договором. Експертна оцінка відчужуваного майна становить 49000,00 гривень. Відчужуване приміщення було оглянуто покупцем, до підписання цього договору. Недоліки або дефекти, які б перешкоджали його використанню за цільовим призначенням, на момент огляду виявлені не були. На продаж зазначеного приміщення є постанова звітно - виборних зборів членів Старосамбірського споживчого товариства від 21.06.2018, згідно якого було дано дозвіл правлінню Старосамбірського споживчого товариства продати частину магазину у АДРЕСА_2 , зокрема приміщення №6. Просив суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

16.02.2024 від третьої особи ОСОБА_4 надійшла заява, згідно якої остання просила розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала.

27.02.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дашинич І.Б. надійшли пояснення, згідно яких відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що єдиним власником нежитлової будівлі в АДРЕСА_2 , було Старосамбірське споживче товариство, яке звернулося до державного реєстратора з приводу реєстрації речових прав та в якого не було підстав для відмови в реєстрації. Крім того, позивач посилається на норми цивільного кодексу які регулюють правовідносини в багатоквартирному житловому будинку, а не в нежитловій споруді/будівлі. З Договору купівлі-продажу від 16.12.2020 видно, що ОСОБА_2 набув у власність нежитлове приміщення першого поверху, що становить 3/100 нежитлової будівлі. Просив відмовити в задоволені позову.

Ухвалою суду від 28.02.2024 витребувано у державного реєстратора Трача В.І, реєстраційну справу щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – магазин з надбудовою квартир за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 25.03.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 23.04.2024 об 11.00 год.

Ухвалою суду від 23.04.2024 витребувано у Самбірській РВА Львівської області оригінал реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – магазин з надбудовою квартир за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 02.07.2024 витребувано у Самбірській РВА Львівської області паперову копію повної реєстраційної справи в електронній формі щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – магазин з надбудовою квартир за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 08.04.2025 витребувано у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію повної реєстраційної справи в електронній формі щодо реєстрації права власності на нерухоме майно – магазин з надбудовою квартир за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Стецяк В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити. Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала в системі споживчої кооперації з 13.08.1979 по 17.11.2006, на різних посадах. Вона була пайщиком, платила пайові та цільові внески. В будинку торгового комплексу с.Страшевичі 20.07.1990 правлінням та профкомом Старосамбірського робкопу їй було виділено квартиру, в яку вона поселилася з сім`єю в 1992 році. Зазначила, що будинок торгового комплексу має дві квартири та три нежитлові приміщення. Весь будинок опалюється з допомогою приміщення котельні чотирма твердопаливними котлами, які обслуговували кочегари. Вода до котельні поступала із скважини по водопроводу і котельня забезпечувала весь будинок, включно з квартирами теплою і холодною водою. Вона зробила ремонт в котельні, якою не користується близько 20 років. В 1995 році Споживче товариство припинило опалювати будинок і постачати воду, насос стягнули із скважини та звільнили кочегарів у зв`язку з відсутністю коштів і нерентабельності двох нежитлових приміщень громадського харчування і господарського магазину. В 2005 році вона встановила котел. Будинок є не газифікований. Станом на 2021 рік провела газ. 15.10.2020 на правлінні споживчого товариства вона дізналася, що котельню продають, шляхом укладення договору купівлі-продажу між споживчим товариством та ОСОБА_2 . Документів на допоміжне приміщення вона не має. Її доводи про те, що на протязі тривалого часу вона вкладала кошти в дану котельню, підтримувала в належному стані і проводила ремонт ззовні, голова правління та його члени проігнорували та не взяли до уваги (а.с.21-35 т.3).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представник адвокат Дашинич І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Старосамбірського споживчого товариства Каралаш Д.П. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.157-164 т.1).

Третя особа державний реєстратор Трач В.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив справу розглядати за його відсутністю, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у поясненнях на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, надав письмові пояснення (а.с.78-85 т.3).

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, просила справу розглядати за її відсутністю, позовні вимоги позивачки підтримала.

Третя особа приватний нотаріус Самбірського районного нотаріального округу Мельничок С.Є. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 09.01.2024 подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, проти задоволення позову заперечувала (а.с.198, т.1).

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у рівних долях належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 22.12.1997 (а.с.32, т.1).

Квартира АДРЕСА_5 за тією ж адресою належить на праві спільної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності виданого ТзОВ «Житловик» та зареєстрованого в реєстрову книгу за №247-2 (а.с.96-97 т.1).

Рішенням Страшевицької сільської ради народних депутатів трудящих Старосамбірського району Львівської області ІІ сесії 22 – скликання від 26.02.1998 «Про оформлення права власності на будівлі Старосамбірського споживчого товариства» вирішено надати дозвіл Старосамбірському споживчому товариству оформити право власності на будівлі-магазини, які знаходяться на території сільської ради: магазин – Кобло; магазин – Страшевичі; магазин – Созань та пропонувати Самбірському МБТІ провести реєстрації будівель за Старосамбірським споживчим товариством (а.с.54, т.1).

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 14.07.1998 магазин в цілому, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований на праві власності за Старосамбірським споживчим товариством (а.с.166 т.1).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №32230153 від 04.11.2016, винесеним державним реєстратором Трачом В.І. Старосамбірської РДА Львівської області, проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: колективна на магазин, що розташований АДРЕСА_2 , за суб`єктом: Старосамбірське споживче товариство (а.с.25 т.2).

Постановою звітно виборних зборів членів Старосамбірського споживчого товариства «Про господарсько-фінансову діяльність Старосамбірського СТ і вибори голови та членів правління споживчого товариства» від 21.06.2018 вирішено: роботу правління споживчого товариства за звітний період визнати задовільною; звіт ревізійної комісії затвердити; затвердити баланс споживчого товариства в цілому за 2017 рік; головою правління Старосамбірського товариства обрати Каралаша Д.П; дати дозвіл правлінню Старосамбірського споживчого товариства продати такі торгові об`єкти: магазин АДРЕСА_6 ; частину магазину с. Страшевичі у якому розміщувалося громадське харчування, АДРЕСА_2 ; магазин АДРЕСА_7 , магазин АДРЕСА_8 ; магазин АДРЕСА_9 , нежитлове приміщення в АДРЕСА_10 ; налагоджувати взаємовигідні зв`язки та співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування для вирішення спільними зусиллями соціально-економічних завдань (а.с.40-41, т.1).

З постанови Правління Старосамбірського споживчого товариства №9 від 15.10.2020 відомо, що Правління постановило продати приміщення котельні п. ОСОБА_2 для облаштування аварійного виходу, площею 26,6 кв.м №6 та підвальне приміщення розділити на трьох: ОСОБА_1 13,7 кв.м., ОСОБА_5 13,4 кв.м. та ОСОБА_2 20,2 кв.м. (а.с.163, т.1).

З довідки Старосамбірського споживчого товариства від 20.10.2022 видно, що котельня при торговому комплексі АДРЕСА_2 не працює з 1995 року. Дане приміщення №6, згідно технічного паспорта від 04.10.2016 не може бути використане як котельня у зв`язку з проведенням над приміщенням надбудови житла ОСОБА_1 (а.с.165, т.1).

З Договору купівлі – продажу від 16.12.2020, зареєстрованого в реєстрі за №773, укладеного між Старосамбірським споживчим товариством та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Мельничок С.Є. відомо, що ОСОБА_2 набув у власність нежитлове приміщення першого поверху (котельня) №6, загальною площею 26.6 кв.м., що становить 3/100 нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Експертна оцінка відчужуваного майна становить 49000,00 гривень, відповідно до висновку про вартість майна від 20.10.2020 зробленого ФОП ОСОБА_11 (а.с.37-38, т.1).

З технічного паспорту виданого Старосамбірським МБТІ видно, що громадським будинком за адресою: АДРЕСА_2 , є будівля магазину з надбудовою квартир. Загальна площа складає 927,4 кв.м , з них житлова площа 111,1 кв.м. Ця будівля складається з 5-ти житлових кімнат, 2-ух кухонь, 33-ох нежитлових приміщень, а саме: магазину, загальною площею 729,9 кв.м., що становить 79/100 ідеальної частки від всієї будівлі; квартири АДРЕСА_5 площею 63,4 кв.м., житловою – 35,7 кв.м. (дана квартира приватизована); квартири АДРЕСА_4 загальною площею 134,1 кв.м, житловою 75,4 кв.м. (дана квартира приватизована) (а.с.167-175 т.2).

Згідно довідки Самбірського МБТІ від 21.10.2016 №789 про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна, виданої Старосамбірькому споживчому товариству на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі матеріалів технічної інвентарізації станом на 04.10.2016 зазначено: магазин з надбудованими квартирами загальною площею 927,4 кв.м., з них житлова 111,1 кв.м. Магазин, загальною площею 729,9 кв.м., квартира №1 площею 63,4 кв.м., житловою – 35,7 кв.м.; квартира АДРЕСА_4 загальною площею 134,1 кв.м, житловою 75,4 кв.м. Опис об`єкта: нежитлова будівля знаходиться в 2-поверховій нежитловій будівлі та складається з 5-ти житлових кімнат та двох кухонь та 33-ох нежитлових приміщень. Ідеальна частка магазину – 79/100.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №55732076 від 16.12.2020, винесеним державним реєстратором Трачом В.І. Старосамбірської РДА Львівської області, проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на приміщення, що розташоване АДРЕСА_11 за суб`єктом: ОСОБА_2 (а.с.55 т.2).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі стаття 1 Першого протоколу) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV в редакції чинній на дату про проведення державної реєстрації речових прав 01.09.2020 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпункті «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Непорушність права власності закріплено також у частині 1 статті 321 ЦК України, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина 1 статті 369 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно пунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок – житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Проте Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав: якщо у будинку є дві окремі квартири, на нього поширюється правовий режим багатоквартирного будинку.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Співвласник багатоквартирного будинку – власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно положень Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, допоміжні приміщення житлового будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

У силу пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення вищезазначеної норми наведено у рішенні Конституційного Суду України№4-рп/2004від 02.03.2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-2/2004 від 02.03.2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_12 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) співвласники багатоквартирного будинку є співвласниками його допоміжних приміщень (горища, підвалу та ін.). Пункт 1.1. резолютивної частини даного рішення проголошує, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією (набуття права власності) ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення будь-яких додаткових дій.

Згідно пункту 1.2. вказаного рішення власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином, у багатоквартирних жилих будинках можуть розміщуватись як допоміжні приміщення, так і інші приміщення, які не є допоміжними, а є нежилими приміщеннями, призначеними для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, в жилий фонд не входять (частина 3 статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх жителями право власності у останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень.

Отже, для правильного вирішення цього спору потрібно, з`ясувати та визначити правовий статус спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановити, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних або чи є вказані приміщення нежитловими в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень за відповідними документами.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 25.06.2019 у справі №915/691/18 та Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 23.10.2019 справа №598/175/15-ц.

Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як видно з матеріалів справи, державним реєстратором Трачом В.І. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на приміщення магазину, що розташований АДРЕСА_2 , за суб`єктом – Старосамбірське споживче товариство на підставі наступних документів: заява від Старосамбірського споживчого товариства, інформаційна довідка Самбірського МБТІ від 20.10.2016 за №1864, реєстраційне посвідчення, видане Самбірським МБТІ, технічний паспорт на громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 ; інформаційна довідка про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна від 21.10.2016, копія паспорта ОСОБА_13 , постанова правління звітно-виборних зборів членів Старосамбірського споживчого товариства, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Аналізуючи перелічені вище документи судом не встановлено невідповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, у тому числі статті 382 ЦК України, а також не встановлено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями зокрема, отже, державний реєстратор, перевіривши надані йому документи дійшов вірного висновку про наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі – продажу, укладеного між ОСОБА_2 та Старосамбірським споживчим товариством, який посвідчено 16.12.2020 приватним нотаріусом посвідченого приватним нотаріусом Мельничок С.Є. та скасування державної реєстрації права власності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

З матеріалів справи видно, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_12 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 22.12.1997. На двоквартирний будинок розповсюджується правовий режим багатоквартирного житлового будинку і позивачка, як співвласниця у спільній сумісній власності має право користуватися допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку.

Разом тим, в процесі судового розгляду позивачкою не доведено, що спірне приміщення першого поверху (котельня) №6, загальною площею 26,6 кв.м є допоміжним приміщенням, а не самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для з`ясування та визначення правового статусу спірного приміщення позивачкою не заявлялось.

Твердження позивачки, що спірне приміщення є допоміжним, оскільки в минулому використовувалось для опалення магазину, а на даний час використовується для опалення її квартири, судом до уваги не приймається, оскільки позивачка самовільно використовувала вказане спірне приміщення як котельню, всупереч нормам ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні», згідно яких категорично забороняється розміщувати котельні безпосередньо над, під або збоку житлових приміщень квартир у житлових будинках, а також у підвальних і підземних поверхах для певних видів палива. Вказані обставини також зазначені у довідці Старосамбірського споживчого товариства від 20.10.2022.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що Договір купівлі – продажу між відповідачами зумовлює порушення її прав, як власниці одної із квартир, розташованих у вищезазначеному будинку, а отже позовна вимога щодо визнання Договору купівлі – продажу від 16.12.2020 та, як наслідок, скасування рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса СРНО Мельничок С.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2020 – задоволенню не підлягає.

Так як, у позові відмовлено, судові витрати позивачці не відшкодовуються (пункт 2 частини 2 статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 2, 4, 48, 51, 141, 258, 259, 263-265, 268, 270, 273, 354 ЦПК України, статтями 16, 203, 215 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старосамбірського споживчого товариства, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Трач Володимир Ігорович, приватний нотаріус Мельничок Світлана Євгенівна, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі продажу недійсним, скасування рішення державних реєстраторів, – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_13 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_14 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

Відповідач: Старосамбірське споживче товариство, місцезнаходження: м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 25, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82000,

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_13 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,

Третя особа: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_15 , РНОКПП: НОМЕР_4 ,

Третя особа: державний реєстратор Трач Володимир Ігорович, місцезнаходження: м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 40, Самбірського району Львівської області, поштовий індекс 82000,

Третя особа: приватний нотаріус Мельничок Світлана Євгенівна, місцезнаходження: м. Добромиль, пл. Ринок, 14, Самбірського району Львівської області,

Третя особа: ОСОБА_5 , адреса проживання: АДРЕСА_16 , РНОКПП: НОМЕР_5 ,

Дата складання повного судового рішення – 27.08.2026.

Суддя М.І. Клімченко