Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №453/1229/26 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1229/26

НП: 2/453/948/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Микитина В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,

сторони у справі:

позивачка – ОСОБА_1 ;

відповідачка – ОСОБА_2 ;

зміст позовних вимог – про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом;

розглянувши дану цивільну справу у підготовчому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами загального позовного провадження, за обох її сторін та представниці позивачки ОСОБА_1 – адвокатки Комарницької М.В., -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивачка ОСОБА_1 , у порядку представництва, котре здійснює адвокатка Комарницька М.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 26.06.2026 року подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 5312, в якій просить ухвалити рішення про визнання за нею у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сколе Стрийського району Львівської області, право власності на об`єкт нерухомого майна – житловий будинок садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-2), з прибудовою «а», підвалом «а(пд)», сходами «а1», входом у підвал «а2», мансардою «а3», загальною площею – 102,3 кв. м., житловою площею – 66,1 кв. м., допоміжною площею 36,2 кв. м., з господарською будівлею – вбиральнею (позначена у технічній документації літерою Г), та господарськими спорудами – воротами № 1, огорожею № 3, № 4, хвіртками № 2, № 5, колодязем № 6, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Питання щодо стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_2 судових витрат у справі, котрі полягають у справлянні судового збору у розмірі 3 243 грн. 80 коп., позивачка ОСОБА_1 не порушує.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ум. Сколе Стрийського району Львівської області у віці 81 років померла матір сторін у справі – ОСОБА_3 , яка за життя не розпорядилася усіма своїми правами й обов`язками на випадок смерті. Отож, після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, а саме на належні їй права на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , а також на квартиру АДРЕСА_2 . Сторони у справі є єдиними спадкоємцями за законом усіх прав та обов`язків, котрі залишились після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , при цьому вони обидві прийняли спадщину та не відмовилися від неї, а інших спадкоємців, які б прийняли таку спадщину, немає. Сторони у справі, звернувшись до нотаріуса, домовились між собою про поділ спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , а саме про те, що позивачка ОСОБА_1 спадкує належне матері ОСОБА_3 право на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , натомість відповідачка ОСОБА_2 спадкує належне матері ОСОБА_3 право на квартиру АДРЕСА_2 , й такі частки у спадщині вони вважають рівними.Так, на основі відповідної домовленості про поділ спадщини, відповідачка ОСОБА_2 30.07.2024 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком В.І., номер у реєстрі 389, щодо спадкування квартири АДРЕСА_2 . Натомість позивачка ОСОБА_1 оформити відповідне право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 не може, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на цей об`єкт нерухомого майна. З огляду на вказане, отримавши 14.06.2024 року відмову державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюка В.І. у вчиненні нотаріальної дії, пов`язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок, позивачка ОСОБА_1 змушена була звертатися за захистом своїх спадкових прав до суду із даним позовом.

Відповідачка ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до неї про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом у запропоновані судом строки та порядку не подала. Однак, відповідачка ОСОБА_2 у запропоновані судом строки та порядку для подачі відзиву, подала заяву про визнання позову, у котрій зазначила про те, що викладені позивачкою ОСОБА_1 у своїй позовній заяві обставини не оспорює, а позов визнає, одночасно вказала про обізнаність із наслідками визнання нею позову. Таку свою заяву про визнання позову відповідачка ОСОБА_2 , будучи присутньою у підготовчому засіданні, повністю підтримала, просила відповідну її процесуальну дії у вигляді визнання позову прийняти та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі у підготовчому засіданні.

Заяви та клопотання учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 , під час підготовчого засідання, 25.08.2026 року заявила клопотання про долучення до матеріалів цієї справи додаткових письмових доказів.

Відповідачка ОСОБА_2 25.08.2026 року особисто через канцелярію подала у Сколівський районний суд Львівської області заяву про визнання позову, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 7063, в якій одночасно зазначила про обізнаність із наслідками визнання нею позову та можливості ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог у підготовчому засіданні.

Інших заяв та/чи клопотань від сторін у цій справі до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 29.06.2026 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено місце, дату та час підготовчого засідання у справі – зал судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, 25.08.2026 року, 14:30 год.. Витребувано від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області спадкову справу № 127/2024, заведену 08.05.2024 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сколе Стрийського району Львівської області.

Від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області 10.07.2026 року на відповідну ухвалу у частині витребування доказів до Сколівського районного суду Львівської області надійшла спадкова справа № 127/2024, заведена 08.05.2024 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сколе Стрийського району Львівської області, разом із супровідним листом, що був зареєстрований у діловодстві за вх. № 5791.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 25.08.2026 року, постановленою із занесенням до протоколу підготовчого засідання, задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про долучення до матеріалів цієї справи додаткових письмових доказів.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області (головуючий – суддя Микитин В.Я.) від 25.08.2026 року, постановленою із занесенням до протоколу підготовчого засідання, прийнято визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову та вирішено перейти до розгляду цієї справи по суті у підготовчому засіданні.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного у ній підготовчого засідання.

Позивачка ОСОБА_1 у підготовче засідання з`явилася, а також забезпечила явку своєї уповноваженої представниці – адвокатки Комарницької М.В., обоє висловили позицію на підтримання позовних вимог з тих підстав, котрі викладені у пред`явленому позові, просили такий позов задовольнити, а рішення ухвалити у підготовчому засіданні в силу визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову та прийняття такої процесуальної дії судом.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче засідання з`явилася, пред`явлений до неї ОСОБА_1 позов про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом визнала.

Усі заяви сторін у цій справі були вирішені Сколівським районним судом Львівської області у встановленому порядку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи у підготовчому засіданні порушення прав позивачки ОСОБА_1 за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, зокрема щодо спадкування, та причетність до порушення таких її прав відповідачки ОСОБА_2 , яка визнала позов, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Сторонами у цій справі у позовній заяві та у заяві про визнання позову визнаються, а, отже, в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню ті обставини, згідно з котрими вони є між собою рідними сестрами, а їх матір`ю є ОСОБА_3 , й суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання сторонами у справі.

Судом встановлено, що матір сторін у справі – ОСОБА_3 , після смерті якої позивачка ОСОБА_1 має намір оформити спадщину за законом, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 років у м. Сколе Стрийського району Львівської області, що стверджується свідоцтвом про смерть на бланку серії НОМЕР_1 , виданим Сколівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідності до актового запису про смерть за № 232 від 22.11.2023 року (копія міститься у справі, а. с. 15).

За життя спадкодавиця ОСОБА_3 відповідного розпорядження щодо належних їй прав й обов`язків на випадок своєї смерті не зробила, заповіту за місцем постійного проживання – у квартирі АДРЕСА_2 не складала, що стверджується довідкою Сколівської міської ради Стрийського району Львівської області від 25.06.2026 року за вих. № 948 (копія міститься у справі, а. с. 17).

Судом встановлено й те, що сторони у справі прийняли спадщину, так як обидві упродовж шести місяців з дня смерті матері ОСОБА_3 , а саме 08.05.2024 року у встановленому порядку подали у Сколівську державну нотаріальну контору Львівської області заяви про прийняття спадщини, номери 323 та АДРЕСА_3 (копії містяться у справі, а. с. 37, 38). Відтак, саме сторони у справі як єдині спадкоємці першої черги за законом, вправі успадкувати усі права та обов`язки, які належали їх матері – спадкодавиці ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини після її смерті і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини.

Як також було встановлено судом, спадкодавиці ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини після її смерті, належало право на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , а також належало право на квартиру АДРЕСА_2 , й такі права вона успадкувала після смерті свого чоловіка, а батька сторін у справі – ОСОБА_4 , проте за життя встигла оформити лише право на квартиру АДРЕСА_2 , натомість своє право на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , не оформила.

Як вбачається з витребуваних та досліджених судом безпосередньо в оригіналі матеріалів спадкової справи № 127/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , сторони у справі, звернувшись 08.05.2024 року до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, домовились між собою про поділ спадщини після смерті матері – спадкодавиці ОСОБА_3 , а саме про те, що позивачка ОСОБА_1 спадкує належне матері ОСОБА_3 право на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , натомість відповідачка ОСОБА_2 спадкує належне матері ОСОБА_3 право на квартиру АДРЕСА_2 , й такі частки у спадщині вони вважають рівними.Так, на основі відповідного домовленості про поділ спадщини, відповідачка ОСОБА_2 30.07.2024 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком В.І., номер у реєстрі 389, щодо спадкування квартири АДРЕСА_2 . Натомість позивачка ОСОБА_1 оформити відповідне право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , не може, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на цей об`єкт нерухомого майна.

Відтак, детально перевіряючи відповідні права та обов`язки, які належали спадкодавиці ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини, зокрема прав на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , котрий є предметом спору у межах пред`явлених позовних вимог, судом встановлено, що такий є житловим будинком садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-2), з прибудовою «а», підвалом «а(пд)», сходами «а1», входом у підвал «а2», мансардою «а3», загальною площею – 102,3 кв. м., житловою площею – 66,1 кв. м., допоміжною площею 36,2 кв. м., до нього приналежні господарська будівля – вбиральня (позначена у технічній документації літерою Г) та господарські споруди – ворота № 1, огорожа № 3, № 4, хвіртки № 2, № 5, колодязь № 6, він збудований у 1974 році, в цілому не є об`єктом самочинного будівництва. Наведені вище обставини стверджуються технічним паспортом, виготовленим 16.06.2024 року суб`єктом господарювання – КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на замовлення позивачки ОСОБА_1 із реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації ЄДЕСуСБ ТІ01:7171-7851-0239-5327 (копія містяться у справі, а. с. 23-31), планом забудови земельної ділянки, разом із рішенням про його затвердження (копії містяться у справі, а. с. 19-21), а також довідкою КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 23.09.2025 року за вих. № 1222 (копія міститься у справі, а. с. 22), за змістом котрої також стверджується, що право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна не зареєстровано.

Як уже йшлося вище, позивачка ОСОБА_1 , яка, поряд з відповідачкою ОСОБА_2 , прийняла спадщину у встановленому порядку після смерті матері – спадкодавиці ОСОБА_3 , 08.05.2024 року зверталася до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини, однак, з урахуванням домовленості з іншою спадкоємицею – відповідачкою ОСОБА_2 про поділ спадщини, 14.06.2024 року одержала відмову у вчиненні нотаріальної дії, пов`язаної із видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за вих. № 437/01-16 (копія міститься у справі, а. с. 46), через відсутність реєстрації за спадкодавицею ОСОБА_3 та правовстановлюючого документа на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Релевантні норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо визнання права на об`єкти нерухомого мана у порядку їх спадкування регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі – ЦК України), іншими актами цивільного законодавства.

Так, за загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договорів). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа може пред`явити позов про визнання за нею права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частин 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, які прийняли спадщину, та той з подружжя, який пережив іншого.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1268, частин 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину, або ж не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, тобто шести місяців, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частина 1 ст. 1270 ЦК України встановлює строк для прийняття спадщини, який складає шість місяців і починається з часу відкриття спадщини.

В силу ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Стаття 1297 ЦК України встановлює обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за результатами розгляду цієї справи у підготовчому засіданні.

Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів позивачки ОСОБА_1 , виходячи з відсутності у господарства, до котрого входить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , фактично статусу колгоспного двору, суд враховуючи також час побудови вказаного житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами (1974 рік), а також ту обставину, що незаконність набуття за життя спадкодавицею ОСОБА_3 права на вказаний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами не встановлена судом і такий факт не оспорюється сторонами у справі, то суд вважає, що право на спірне домоволодіння було набуте спадкодавицею ОСОБА_3 правомірно.

При цьому, оскільки судом було також встановлено, що правовстановлююий документ на вказаний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами відсутній в силу того, що спадкодавиця ОСОБА_3 не зареєструвала за життя своє право на вказаний житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що, відповідно, унеможливлює здійснити спадкування позивачкою ОСОБА_1 права на цей об`єкт нерухомого майна у державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, то у суду немає перешкод для можливості захисту зазначеного порушеного права позивачки ОСОБА_1 , як однієї з двох спадкоємиць першої черги за законом, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 та не відмовилася від такої спадщини, з урахуванням договору з іншою спадкоємицею – відповідачкою ОСОБА_2 про поділ спадщини й визнання нею позову, у спосіб визнання за позивачкою ОСОБА_1 відповідного права на цей об`єкт нерухомого майна, у порядку спадкування.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення. Зокрема, слід визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-2), з прибудовою «а», підвалом «а(пд)», сходами «а1», входом у підвал «а2», мансардою «а3», загальною площею – 102,3 кв. м., житловою площею – 66,1 кв. м., допоміжною площею 36,2 кв. м., з господарською будівлею – вбиральнею (позначена у технічній документації літерою Г), та господарськими спорудами – воротами № 1, огорожею № 3, № 4, хвіртками № 2, № 5, колодязем № 6, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері – спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сколе Стрийського району Львівської області.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачкою ОСОБА_1 судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 3 243 грн. 80 коп. і підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки одного з відділень АТ «Ощадбанк» від 26.06.2026 року за № 28 (оригінал міститься у справі, а. с. 66), з урахуванням відповідної позиції цієї позивачки з вказаного приводу, яка не ставить питання про їх стягнення на свою користь з відповідачки ОСОБА_2 у випадку задоволення вимог її позовної заяви, слід залишити за нею, відступивши таким чином від порядку розподілу судових витрат, визначеного у ст. 141 ЦПК України.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати позивачкою ОСОБА_1 судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру, матеріали цієї справи не містять.

Окремо належить наголосити, що відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно, судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Отож, наведені вище судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору, з урахуванням роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», й так належало б покласти на позивачку ОСОБА_1 , як спадкоємицю за законом спірного майна пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у повному обсязі.

Керуючись статтями 4-5, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 141, 200, 206, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу (позначений у технічній документації літерою А-2), з прибудовою «а», підвалом «а(пд)», сходами «а1», входом у підвал «а2», мансардою «а3», загальною площею – 102,3 кв. м., житловою площею – 66,1 кв. м., допоміжною площею 36,2 кв. м., з господарською будівлею – вбиральнею (позначена у технічній документації літерою Г), та господарськими спорудами – воротами № 1, огорожею № 3, № 4, хвіртками № 2, № 5, колодязем № 6, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сколе Стрийського району Львівської області.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_4 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Дата про оголошення рішення суду у повному обсязі: 27 серпня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН