Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №737/180/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 737/180/26 Суддя (судді) першої інстанції: Кореньков А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Чернігівській області на додаткове рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 12.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області, поліцейського Шумала Дмитра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2026 року Сірий Іван Олександрович звернувся до Куликівського районного суду Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, поліцейського Шумала Дмитра Миколайовича, Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області, в якій просить скасувати постанову серії ЕНА № 6861345 від 18.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та закрити справу.

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6861345 від 18.03.2026 складену поліцейським ЧРУП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Шумалом Дмитром Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) в рахунок відшкодування коштів по сплаті судового збору.

27 квітня 2026 року Сірий Іван Олександрович звернувся до Куликівського районного суду Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1 із заявою про ухвалення додаткового рішення. В якій просив стягнути з Головного управління національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2026 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач - Головне управління національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат, або альтернативно зменшити розмір витрат до розумного та співмірного рівня з урахуванням складності справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки ним доведено в суді першої інстанції наявність фактично понесених витрат на правничу допомогу та обґрунтовано їх співмірність з обсягом наданої правової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

27 квітня 2026 року представником позивача направлено до Куликівського районного суду Чернігівської області заяву про ухвалення додаткового рішення, якою остання просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Приймаючи додаткове рішення у справі №737/180/26 про задоволення заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як вбачається з зі змісту позовної заяви позивачем було заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно статті 134 КАС України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134).

Частина перша статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, від 18 січня 2024 року у справі №9901/459/21, вказувала, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 134-135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 07 січня 2025 року у справі № 120/19027/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 380/25725/21, від 07 листопада 2024 року у справі № 500/51/24, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18).

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі здійснював адвокат Сірий І.О., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії СВ №1165875 від 27 березня 2026 року.

Також позивачем надано звіт про виконану роботу від 25 квітня 2026 року згідно з якого: 19.03.2026 надано усну консультацію з вивченням документів (1год) вартість робіт 1000грн; 27.03.2026 складено позовну заяву та підготовлено пакет документів для подачі позову (6 год) вартість 9000 грн. Вартість робіт виконаних адвокатом станом на 25.04.2026 становить 10000 грн.

Враховуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно до обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, враховуючи встановлені обставини, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є помилковими, необґрунтованими та підлягають зменшенню.

Враховуючи предмет спору, складність справи, об`єм виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, буде відповідати критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частин першої та другої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної оцінки наданих позивачу юридичних послуг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Чернігівській області задовольнити частково, а додаткове рішення суду першої інстанції змінити в резолютивній частині визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Чернігівській області - задовольнити частково.

Додаткове рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2026 року змінити в резолютивній частині, виклавши другий абзац в наступній редакції:

" Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (м. Чернігів, просп. Перемоги, буд.74, ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.".

В іншій частині додаткове рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 329-331 КАС України.

Головуючий-суддя О.Г. Попова

Судді О.В. Говорун

О.В. Чуприна