Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №320/10751/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10751/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 31 серпня 2022 року №1000-0203-8/82952, про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 липня 2022 року №2/3/1/1837 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного відповідно до нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 липня 2022 року №2/3/1/1837;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено, змінено спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22 на стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 222947,81 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22 ГУ ПФУ у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивача, станом на 01 травня 2023 року пенсія позивача становить 15230,48 грн, сума доплати - 223509,86 грн.

Додатково зазначив про те, що зміна способу та порядку виконання рішення у даній справі призведе до зміни рішення по суті, шляхом виходу за межі позовних вимог.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційні скарги не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22, яке набрало законної сили 10 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 31 серпня 2022 року №1000-0203-8/82952, про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 липня 2022 року №2/3/1/1837 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням розміру грошового забезпечення, визначеного відповідно до нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 липня 2022 року №2/3/1/1837.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 12 лютого 2026 року на адвокатський запит представника позивача від 06 лютого 2026 року повідомило про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22 проведено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2023 року, сума доплати становить 223509,86 грн. З загальної суми коштів, нарахованих на виконання рішення суду виплачено 30 жовтня 2025 року - 187,35 грн, 26 листопада 2025 року - 187,35 грн, 31 грудня 2025 року - 187,35 грн, наступна виплата буде здійснена в межах відповідного фінансового ресурсу визначеного в бюджеті на відповідний рік.

13 лютого 2026 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення, якою останній просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22, а саме стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на його користь нараховану доплату до пенсії у сумі 223509,86 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 , змінено спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22 та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 222947,81 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року у справі №320/10751/22, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь позивача перерахованої пенсії у розмірі 222947,81 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У свою чергу, ч. 3 ст. 378 КАС України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, доповнено абз. 2 наступного змісту: "Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.".

Отже, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 23 квітня 2026 року законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем проведено перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 липня 2022 року №2/3/1/1837, загальна сума доплати за період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2023 року, з урахуванням виплачених сум становить 222947,81 грн, що учасниками справи не заперечується. Крім того, згідно листа ГУ ПФУ у Київській області від 12 лютого 2026 року та розрахунком на доплату пенсії від 26 квітня 2023 року та від 04 травня 2026 сума доплати на виконання рішення суду у справі №320/10751/22 за згаданий період складає 223509,86 грн, водночас позивачу фактично виплачена сума у розмірі 562,05 грн, доказів, що сума 222947,81 грн була виплачена, матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки станом як на час подання позивачем заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №320/10751/22 протягом більше ніж чотирьох років з моменту набрання ним законної сили, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення поданої позивачем заяви шляхом стягнення з ГУ ПФУ у Київській області його користь нараховану, але невиплачену суму доплати до пенсії в розмірі 222947,81 грн.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, в якій суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 14, 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць