Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №320/61121/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/61121/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьмишиної О.М.,

за участю секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року ( головуючий суддя у 1-й інстанції - Леонтович А.М.) у справі №320/61121/24 за адміністративним позовом територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць Інни Миколаївни від 01 жовтня 2024 року у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу на ТУ ССО у місті Києві та Київської області у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення суду у справі №320/7207/22 виконується позивачем у порядку черговості, в межах наявних бюджетних призначень.

Отже, невиконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум з підстав відсутності бюджетних призначень є поважною причиною, що виключає накладення штрафу державним виконавцем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Позивач здійснив усі, залежні від нього дії, для виконання рішення суду у справі №320/7207/22: здійснив розрахунок в коштах на виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , листами неодноразово звертався до Центрального органу управління ССО, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, про виділення додаткових кошторисних призначень. Також звертався до ДСА України, як до розпорядника бюджетних коштів, про внесення змін до кошторису Служби на 2024 рік за бюджетною програмою КПКВ 0501150. Проте, до теперішнього часу належного бюджетного фінансування позивачем не отримано, що унеможливлює належне виконання рішення суду у справі №320/7207/22.

Зазначене свідчить, що позивачем рішення суду не виконано з поважних причин, тому відсутні підстави у державного виконавця для прийняття постанови про стягнення штрафу за невиконання судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, витребувана справа №320/61121/24 з Київського окружного адміністративного суду, яка надійшла 14 листопада 2025 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Кучми А.Ю., через тривалу відсутність судді у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року справу №320/61121/24 прийнято до провадження судді-доповідача Компанієць І.Д.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року призначено апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року до розгляду в судовому засіданні на 26 серпня 2026 року.

20 серпня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі №320/7207/22, зокрема, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 починаючи з 24 лютого 2022 року щомісячно у розмірі 30 000 грн. за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

26 лютого 2024 року, з метою виконання судових рішень, в тому числі і по справі № 320/7207/22, Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області направило лист Голові Служби судової охорони, в якому зазначено про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі - 7396 458,36 грн.

29 лютого 2024 року Київським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_2 виконавчий лист №320/7207/22.

Постановою державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення суду у справі №320/7207/22. В постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і повідомити державного виконавця про його виконання.

06.09.2024 та 27.09.2024 позивач повторно направив листи Голові Служби судової охорони, в яких зазначив про необхідність виділення додаткових кошторисних призначень для виконання рішень суду, в тому числі по справі № 320/7207/22.

09.09.2024 позивач направив лист Головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Інні КОЛОМІЄЦЬ про вчинені дії та заходи для виконання рішення суду у справі №320/7207/22.

01.01.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць І.М. винесено постанову у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду в повному обсязі, накладено на боржника - Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що стягнення за виконавчим листом у справі №320/7207/22 здійснюється за бюджетною програмою, а також доказів вчинення дій для фактичного виконання рішення суду.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як визначено пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз вищезазначених положень Закону №1404 свідчить, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання, а застосування такого заходу реагування, є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу, є невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини четвертої та частини шостої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402) служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.

Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи.

Згідно з частиною сьомою статті 161 Закону №1402 фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

На підставі пункту 47 частини першої статті 2 БК України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я, середньострокових зобов`язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Як визначено частиною першою та другою статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - (…) міністерства, (….), а також Державна судова адміністрація (…), інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4,7 частини п`ятої статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Згідно з частиною першою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Як свідчать матеріали справи, а саме Кошторис на 2024 рік ТУ ССО у м. Києві та Київській області, позивач, який не є розпорядником бюджетних коштів, відповідно до вимог бюджетного законодавства, діє тільки в межах виділених бюджетних коштів, серед яких передбачені кошти за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», в тому числі і на виконання рішення судів.

Відповідні асигнування за КЕКВ 2800 в кошторисі ТУ ССО у м. Києві та Київській області на 2024 рік не задовольняють в повному обсязі потребу в коштах на виконання рішень судів.

Позивач неодноразового протягом 2024 року звертався до розпорядника бюджетних коштів - керівника ССО з питань виділення додаткових кошторисних призначень за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800 в сумі 7396458,36 грн, на виконання рішень судів, в тому числі і рішення суду у справі 3320/7207/22 на користь ОСОБА_2 (446556,92 грн).

З метою виконання судових рішень, зокрема у справі №320/7207/22 Службою надіслано листи від 12.01.2024, від 01.02.2024, від 15.04.2024 до Державної судової адміністрації України як до головного розпорядника бюджетних коштів, із проханням внести зміни до кошторису Служби на 2024 рік, однак належного фінансування не проведено.

Суд вкотре констатує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Водночас, судові рішення, які передбачають виплату на користь, зокрема, працівників органів і установ системи правосуддя, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Отже, виконання виконавчого листа №320/7207/22 має здійснюватися в межах визначеного Кабінетом Міністрів України порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/721/16, у якій зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки власних бюджетних асигнувань на виплату сум за рішеннями суду у Служби не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, тому у позивача наявні поважні причини невиконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду у справі №320/7207/22.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць Інни Миколаївни від 01 жовтня 2024 року у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу на ТУ ССО у місті Києві та Київської області у розмірі 5100 грн, - є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 229, 271, 272, 287, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №320/61121/24 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №320/61121/24 - скасувати.

Адміністративний позов територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коломієць Інни Миколаївни від 01 жовтня 2024 року у ВП НОМЕР_1 про накладення штрафу на ТУ ССО у місті Києві та Київської області у розмірі 5100 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 26 серпня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина