Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №320/4618/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4618/26 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» до Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич-Осокорки» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування приписів та постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич-Осокорки» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект», в якому просило:

- визнати протиправними дії головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинського Артема Михайловича, головного інспектора будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потапова Олега Леонтійовича щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», за наслідками якого було складено Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 30.12.2025 року № 39;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»;

- визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ наземельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

При цьому, надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- зупинити дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр»;

- зупинити дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

Вказана заява обґрунтована тим, що підтвердженням правомірності і законності здійснення будівництва на земельних ділянках кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 є вже видані органом перевірки - Державною інспекцією архітектури та містобудування України Сертифікату (зі змінами) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за реєстраційним номером ІУ123240603411 від 14.06.2024 ІІІ черга будівництва та Сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за реєстраційним номером ІУ123210624234 від 02.07.2021 І черга будівництва на проспекті Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі міста Києва.

На думку позивача, будівництво вже не є самочинним, оскільки вже перевіряючий орган видав Сертифікати (зі змінами) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, розташованих на земельних ділянках, що перевірялись ДІАМ.

Крім того, заявником зазначено, що на момент проведення перевірки в проєктну документацію РD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року були внесені зміни, і діяла проєктна документація PD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 7.

Тобто, вимоги відповідача виконати роботи згідно проєктної документації № 6 є протиправними, так як на момент перевірки вже діяла редакція № 7.

ТОВ «Сканер-Центр» стверджує, що виконання оскаржуваних приписів на час розгляду судом адміністративної справи спричинить значну фінансову шкоду та збитки позивачу, як Генпідряднику будівництва, та його працівникам, а у випадку задоволення позовних вимог для відновлення порушених прав потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно - будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м. Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Зупинено дію припису Державної інспекції архітектури та містобудування України про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 02.01.2026, складеного головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Рябчинським Артемом Михайловичем, головним інспектором будівельного нагляду Першого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду Потаповим Олегом Леонтійовичем за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр», до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з огляду на порушення вимог містобудівного законодавства, ТОВ «Сканер-Центр» виданий припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 02.01.2026, відповідно до якого необхідно усунути виявлені порушення шляхом перебудови об`єкта відповідно до проектної документації PD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 та припис від 02.01.2026 про зупинення будівельних робіт, окрім робіт щодо перебудови об`єкта відповідно до припису про усунення порушень.

Як вказує апелянт, сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції фактично надав правову оцінку правомірності оскаржуваного рішення до розгляду справи по суті, що у свою чергу суперечить завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову, відтак позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що , вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

У разі якщо до вирішення спору по суті позивач буде змушений виконати припис про перебудову об`єкта, його фактичний стан може бути незворотно змінений при тому, що дотримання вимог містобудівного законодавства при здійсненні будівництва об`єкта входить до предмета доказування у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-Осокорки» зазначено про те, що спосіб забезпечення позову до набрання законної сили рішенням у справі, не скасовує його, а спрямований виключно на забезпечення виконання в майбутньому рішення суду, у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для заявника та інших заінтересованих осіб, а невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити та унеможливити подальше виконання рішення суду в майбутньому.

У відзиві на апеляційну скаргу третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфабуд Комплект» вказано про те, що виконання приписів відповідача до прийняття рішення по суті, може створити серйозні правові та економічні наслідки для замовників такого будівництва, зокрема, втрату інвестицій, понесення значних фінансових збитків у зв`язку з розірванням зобов`язань із підрядниками, постачальниками, інвесторами, а також формування репутаційних та фінансових ризиків, які призведуть до суттєвих збитків, якщо позов буде задоволено.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» на підставі договору оренди землі від 11 жовтня 2005 року, реєстровий номер 63-6-00301, укладеного з Київською міською радою, є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:009:0053 площею 10589 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе, автосалону, станції технічного обслуговування.

27 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич-Осокорки» був укладений Договір № СТЧ-3 на реалізацію проекту будівництва Житлового комплексу в Дарницькому районі м. Києва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:009:0053 площею 10589 кв.м. за адресою: просп. Миколи Бажана у Дарницькому районі міста Києва.

За умовами вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Славутич-Осокорки» частину функцій замовника будівництва Об`єкта, в тому числі зобов`язання за фінансування та своєчасне будівництво Об`єкта, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкта.

Між ТОВ «Сенс.Буд» (Замовником) та ТОВ «Альфабуд комплект» (Генпідрядник) підписано договір генерального підряду №9-МБ151Б/ГП від 03.06.2020 по проекту «Будівництво торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу на проспекті Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі м. Києва (ІІ черга будівництва)».

ТОВ «Сканер-Центр» та ТОВ «Славутич-Осокорки» видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.08.2019 № ІУ 113192391849 на об`єкті будівництва «Будівництво торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу на просп. Миколи Бажана, 151-б у Дарницькому районі м. Києва ІІІ черга будівництва».

ТОВ «Сканер-Центр» та ТОВ «Славутич-Осокорки» отримали експертний звіт (позитивний) від 31.08.2022 щодо розгляду проектної документації на означений об`єкт будівництва №7-499-21-ЕП/КО.

Відносно означеного об`єкта будівництва видано містобудівні умови та обмеження реєстраційний номер MU01:6137-5614-3390-0779 від 05.04.2019.

Надалі, приписом від 02.01.2026 відповідач вимагає усунути у встановленому законодавством порядку допущенні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м. Київ, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053, щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0» шляхом перебудови об`єкта відповідно до проектної документації PD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року, у термін до 03 лютого 2026 року.

Крім того, приписом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 02.01.2026 було зупинено підготовчі та будівельні роботи від 02.01.2026 року на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ наземельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

Винесення вказаних приписів слугувало підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення такого позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неспівмірних витрат, в тому числі фінансових, пов`язних із зупиненням процесу такого будівництва, витрат будівельних організацій пов`язаних із консервацією об`єкту будівництва, відносно якого винесено спірні приписи.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як свідчать матеріали справи, приписом від 02.01.2026 відповідач вимагає усунути у встановленому законодавством порядку допущенні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м. Київ, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053, щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0» шляхом перебудови об`єкта відповідно до проектної документації PD01:5456-9441-5093-9499 редакція № 6 від 01 квітня 2025 року, у термін до 03 лютого 2026 року.

Крім того, приписом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 02.01.2026 було зупинено підготовчі та будівельні роботи від 02.01.2026 року на об`єкті будівництва за адресою: просп. Миколи Бажана, 151-б, м.Київ наземельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:009:0019, 8000000000:90:009:0053 щодо будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу ЖК «Славутич 2.0», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Сканер-Центр».

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник вказує, що виконання цих приписів до вирішення спору по суті здатне спричинити істотні майнові втрати, зміну фактичного стану об`єкта будівництва, виникнення нових договірних і регуляторних наслідків, а також подальші санкції за невиконання приписів.

Також позивач посилається на ризик фактичної перебудови об`єкта за проєктною документацією, яка, за твердженням позивача, вже не є чинною.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій ст. 150 КАС України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде допоміжним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У свою чергу, як вірно зауважено судом першої інстанції, невжиття судом заходів забезпечення позову тягне за собою обов`язок позивача, незважаючи на незгоду зі спірними приписами та їх оскарження у судовому порядку, виконати вимоги таких приписів з огляду на продовження їх дії навіть у випадку оскарження у судовому порядку.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011№ 3038-VI (далі по тексту також - Закон №3038), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами частини третьої статті 41 Закону №3038 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема:

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам норм і правил згідно із законодавством;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

На одному об`єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб`єктів містобудування.

Відповідно, відповідач, як центральний орган виконавчої влади у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, може видати ряд актів індивідуальної дії, а відновлення порушеного права в подальшому зможе бути реалізовано виключно шляхом ініціювання ряду нових судових процесів, в межах яких такі акти індивідуальної дії будуть оскаржені.

Згідно частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб; зупинення підготовчих та будівельних робіт - у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Як свідчать матеріали справи, посадовими особами відповідача вже складено відносно позивача спірні приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт до моменту усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з наданням строку для усунення порушень до 03.02.2026, а також постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Невжиття судом заходів забезпечення позову тягне за собою обов`язок позивача, незважаючи на незгоду зі спірними приписами та їх оскарження у судовому порядку, виконати вимоги таких приписів з огляду на продовження їх дії навіть у випадку оскарження у судовому порядку.

У випадку ж невиконання вимог спірних приписів у визначений строк (до 03.02.2026), який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову сплив, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем протягом періоду судового розгляду цієї справи відносно позивача можуть вживатися дії, направлені на спонукання його виконати вимоги приписів, зокрема, шляхом накладення штрафів, а також інших законодавчо встановлених заходів впливу.

Cлід враховувати, що у разі якщо до вирішення спору по суті позивач буде змушений виконати припис про перебудову об`єкта, його фактичний стан може бути незворотно змінений при тому, що дотримання вимог містобудівного законодавства при здійсненні будівництва об`єкта входить до предмета доказування у даній справі.

Таким чином, у разі подальшого задоволення позову відновлення становища, яке існувало до виконання припису, вимагатиме непропорційно більших витрат, часу й додаткових юридичних процедур, а в окремих випадках взагалі може виявитися неможливим. Саме такий ризик втрати практичної ефективності судового захисту і є тією підставою, для усунення якої слугує інститут забезпечення позову.

На переконання суду, наведені заявником доводи є достатніми для висновку про існування реального ризику істотного ускладнення ефективного захисту його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Слід зауважити, що під час розгляду питання доцільності вжиття заходів забезпечення позову суд не перевіряє остаточно обґрунтованість кожного із доводів позивача у контексті предмета позову, однак оцінює їх із погляду наявності ризику ускладнення ефективного захисту.

Разом з тим, що у межах розгляду заяви про забезпечення позову суд не надає остаточної оцінки цим доводам, оскільки така оцінка є предметом розгляду справи по суті. У той же час, сам по собі характер наведених аргументів свідчить про наявність між сторонами реального та небезпідставного спору щодо правомірності приписів, а отже підтверджує потребу в збереженні існуючого становища до завершення судового розгляду.

Оцінюючи співмірність заходів забезпечення позову, суд враховує, що зупинення дії оскаржуваних приписів безпосередньо пов`язано з предметом позову, оскільки саме правомірність цих індивідуальних актів підлягає перевірці у даній справі.

У даному випадку, обраний спосіб забезпечення позову не є тотожним задоволенню позовних вимог, не скасовує спірні приписи та не вирішує спір по суті, а має на меті надання заявнику тимчасового захисту задля збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин.

Такий захід спрямований на збереження status quo та недопущення настання наслідків, які можуть істотно утруднити реальне виконання майбутнього рішення суду.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.03.2025 у справі №300/6853/23.

У свою чергу, зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, крім означених вище негативних наслідків, може створити серйозні правові та економічні наслідки для замовників такого будівництва, зокрема, втрату інвестицій, понесення значних фінансових збитків у зв`язку з розірванням договірних зобов`язань із підрядниками, постачальниками, інвесторами, а також формування репутаційних та фінансових ризиків, які призведуть до суттєвих збитків.

Враховуючи наведене, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неспівмірних витрат, в тому числі фінансових, пов`язних із зупиненням процесу такого будівництва, витрат будівельних організацій пов`язаних із консервацією об`єкту будівництва, відносно якого винесено спірні приписи.

Водночас, поновлення правового становища, що існувало до видання спірних актів індивідуальної дії, може призвести до значних, непомірних зусиль не тільки позивача, його посадових осіб, а й замовників будівництва.

Слід враховувати, що судовий захист порушеного права має бути реальним, а не ілюзорним. При прийнятті цього рішення суд виходь із балансу інтересів сторін у справі та критерію «необхідності в демократичному суспільстві».

У свою чергу, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси особи можуть будуть порушені, і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.

У даному випадку, судом встановлено саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п. 2 частини першої ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову в справі відповідає предмету заявлених позивачем позовних вимог та не виходить за межі принципу співмірності, що є оціночним поняттям, яке передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При цьому суд не вбачає, що вжиття зазначеного заходу на цій стадії створить для відповідача чи інших осіб такі негативні наслідки, які за своїм обсягом переважатимуть ті наслідки, які можуть настати для позивача у разі його невжиття. Натомість невжиття заходів забезпечення позову в умовах, коли один з приписів передбачає перебудову об`єкта, а інший - зупинення робіт, може спричинити суттєве втручання у фактичний та майновий стан позивача ще до того, як суд надасть оцінку правомірності спірних приписів.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова