Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №400/11790/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11790/25

Категорія: 106030200 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:15.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини (далі – в/ч) НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо непроведення позивачу нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за невикористані 27 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2022 – 2025 роки строком 56 календарних дні з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова №168);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошові компенсації за невикористані 35 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за невикористані 27 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2022 – 2025 роки строком 56 календарних дні з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої Постановою №168.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та був виключений зі списків та всіх видів забезпечення відповідним наказом з 12 серпня 2025 року. Однак, при звільненні відповідач не розрахував йому грошову компенсацію за невикористані 35 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за невикористані 27 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2022 – 2025 роки строком 56 календарних дні з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої Постановою №168. Таку бездіяльність відповідача вважає протиправним та просить задовольнити позов.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, що обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, пп.6 розділу XXXI Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка мені виплачувалася починаючи з червня 2023 року по вересень 2025 року, а тому указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Таким чином в/ч НОМЕР_1 повинна нарахувати та виплатити мені грошові компенсації за невикористані 35 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, Да невикористані 27 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, грошові компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022, 2023, 2024 та 2025 роки строком 56 календарних днів, з урахуванням додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно до Постанови №168, наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, Переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану у складу діючих угрупувань військ (сил) сил оборони держави з розрахунку 30 000 гривень на місяць, затвердженого Міністром оборони України 01 лютого 2024 року №391/дск.

Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки, тому що 20 жовтня 2025 року він звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з заявою у якій просив, зокрема, надіслати витяг із розрахункових відомостей в/ч НОМЕР_2 про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17 березня 2023 року по 12 серпня 2025 року з зазначенням всіх видів грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. відповідно до Постанови №168. Відповідь на зазначену заяву не надходила. Також 11 травня 2026 року апелянт звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 в якій просив надати витяг із розрахункових відомостей в/ч НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення позивача за період з 17 березня 2023 року по 12 серпня 2025 року з зазначенням всіх видів грошового забезпечення, у тому числі додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. відповідно до Постанови №168. З військової частини НОМЕР_1 відповідь на вищезазначену заяву не надходила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Позивач проходив військову службу у ЗСУ з 01 листопада 2000 року по 31 серпня 2018 року, з 05 березня 2022 року по 12 серпня 2025 року. В період з 17 травня 2023 року по 12 серпня 2025 року позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 02 серпня 2025 року №227 позивача виключено зі списків в/ч та всіх видів забезпечення, а також за цим наказом позивачу підлягали до виплати грошові компенсації за невикористані 35 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за невикористані 27 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік.

Позивач вважаючи, що відповідач мав врахувати при нарахуванні зазначених вище компенсацій щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова №168), звернувся до відповідача з заявою. Однак, відповідь не отримав.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року витребувано від в/ч НОМЕР_1 : довідки-розрахунки про виплачену ОСОБА_1 додаткову винагороду до 100 000 грн. та 30 000 грн. згідно Постанови №168 за 2022-2025 роки (зазначити окремо період нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. та з розрахунку 30 000 грн., кількість днів за які нарахована така винагорода, сума нарахованої винагороди). Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 надати витребувані докази у строк до 10 серпня 2026 року безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна 19-21 або через Електронний Суд.

На виконання вищезазначеної ухвали в/ч НОМЕР_1 до суду апеляційної інстанції надано Довідку видану ОСОБА_1 про нарахування додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду у від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, в якій відповідаючи на питання щодо умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні відпусток, Верховний Суд, констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07 листопада 2024 в справі №240/23909/23, від 19 грудня 2024 у справі №580/3483/24, від 10 квітня 2025 у справі №240/2078/24.

Відмовляючи позивачу у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки докази виплати позивачу перед звільненням додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, передбаченої Постановою №168 до суду не надані, тому відсутні підстави для перерахунку грошової компенсації за невикористані 35 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік, за невикористані 27 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2022 – 2025 роки строком 56 календарних дні з урахуванням щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, надаючи оцінку висновками суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України та ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що при вирішені даної справи необхідно керуватися правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 10 червня 2026 року по справі №240/33823/23, в якій Верховний Суд констатував, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови №168.

В контексті наведених правових висновків колегія суддів вважає необхідним також, зазначити наступне.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24 вказано, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно ч.ч.2, 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно п.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (ст. 9 Закону №2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений "Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260).

Відповідно п.2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно п.6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в п.1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Вирішуючи питання щодо врахування передбаченою Постановою №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, Суд враховує висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24, від 10 червня 2026 року у справі №240/33823/23.

Положення ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінету Міністрів України, а право визначати порядок виплати грошового забезпечення законодавець делегував, зокрема, Міністру оборони України.

Такими нормативно-правовими актами є Постанова №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Порядок №260.

Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

Враховуючи обставини справи, а також правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі №240/33823/23 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі №280/8933/24, колегія суддів доходить висновку, що додаткова винагорода військовослужбовцям, виплата якої передбачена Постановою №168 на період дії воєнного стану, не є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що вищенаведені праві висновки є підставою для відмови позивачу у задоволені позову.

Разом з тим, як вбачається з судового рішення по даній справі, суд першої інстанції відмовив у задоволені позову з підстав відсутності доказів виплати позивачу перед звільненням додаткової винагороди передбаченої Постановою №168.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилився в мотивах відмови у задоволенні позову, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, а також про те, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Відповідно п.п.3,4 ч.1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 317 КАС України).

Враховуючи, наведене та керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3,4 ч.1, ч.4 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.