Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №495/1657/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1657/26

Номер провадження 1-кп/495/448/2026

26 серпня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162240000158 від 04.02.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Маразліївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немає, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштований

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому Законом затверджено Указ Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Так, 11 січня 2026, приблизно о 17 годині 00 хвилини, точний час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_7 , дізнався про те, що у шафі, в кімнаті батьків ОСОБА_7 перебувають грошові кошти.

Керуючись раптово виниклим прямим умислом, з метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, розуміючи, що діє в умовах об`явленого на території України воєнного стану, скориставшись відсутністю ОСОБА_7 , зайшов до кімнати батьків ОСОБА_7 та підійшовши до шафи, дістав з гаманця, який перебував на верхній полиці шафи, грошові кошти у розмірі 100 доларів США, які поклав до своєї кишені.

У подальшому, ОСОБА_4 , попрощавшись з ОСОБА_7 , місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 100 доларів США, яка на момент вчинення злочину згідно курсу НБУ становить4 299 гривень 04 копійок.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, приблизно в середині січня 2026 року, але не пізніше 23 січня 2026 року, точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_7 , знаючи про те, що у шафі, в кімнаті батьків ОСОБА_7 перебувають грошові кошти, керуючись раніше виниклим прямим умислом, направленим на таємне викрадення грошових коштів, бажаючи його втілення, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, розуміючи, що діє в умовах об`явленого на території України воєнного стану, скориставшись відсутністю ОСОБА_7 , зайшов до кімнати батьків Єрмолова та підійшовши до шафи, дістав з гаманця, який перебував на верхній полиці шафи, грошові кошти у розмірі 100 доларів США, які поклав до своєї кишені.

У подальшому, ОСОБА_4 , попрощавшись з ОСОБА_7 , місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 100 доларів США, яка на момент вчинення злочину згідно курсу НБУ становить4 316 гривень 67 копійок.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, приблизно 23 січня 2026 року, точний час в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_7 , та знаючи про те, що у шафі, в кімнаті батьків ОСОБА_7 перебувають грошові кошти, керуючись раніше виниклим прямим умислом, направленим на таємне викрадення грошових коштів, бажаючи його втілення, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, розуміючи, що діє в умовах об`явленого на території України воєнного стану, скориставшись відсутністю ОСОБА_7 , зайшов до кімнати батьків ОСОБА_7 та підійшовши до шафи, дістав з гаманця, який перебував на верхній полиці шафи, грошові кошти у розмірі 100 доларів США, які поклав до своєї кишені.

У подальшому, ОСОБА_4 , попрощавшись з ОСОБА_7 , місце вчинення кримінального правопорушення залишив, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 100 доларів США, яка на момент вчинення злочину згідно курсу НБУ становить 4 316 гривень 67 копійок.

Судом кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

27 лютого 2026 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , за добровільною згодою потерпілої ОСОБА_8 було укладено угоду про визнання винуватості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті, та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання із застосування ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки з покладанням на нього відповідних обов`язків, щиро розкаюється у вчиненому, матеріальна шкода потерпілій відшкодована. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні даної угоди.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.

Законний представник підтримала думку захисника.

Прокурор в судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи міститься заява, в якій вказала, що не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором, за його письмової згоди, та обвинуваченим ОСОБА_4 , будь-яких претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 немає, матеріальна шкода їй відшкодована у повному обсязі.

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, віднесене до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана інтересам потерпілої ОСОБА_8 , якою надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 27 лютого 2026 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч. 4 ст. 185 КК України, щодо узгодженого покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 2, пункту 4 частини 3 статті 59-1 КК України на ОСОБА_4 також покласти відповідні обов`язки.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473, ст. 476 КПК України.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст. 472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодою про визнання винуватості від 27 лютого 2026 року суд, у відповідності до положень ст. 65-67, 103 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, умови життя неповнолітнього, його виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, визначається щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, визнання вини.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, характеристику за місцем проживання, згідно з якою ОСОБА_4 зарекомендував себе посередньо, скарг та заяв на нього не надходило.

Беручи до уваги викладене, враховуючи обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи відсутність судимостей та загальну характеристику на обвинуваченого, суд приймає до уваги положення ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, доходить висновку, що обвинуваченому слід призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, одночасно суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_4 .

Визначене таким чином покарання обвинуваченому на переконання суду буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.

Судові витрати у справі відсутні.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. 110, 314, 369, 371-374, 475 КК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 лютого 2026 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162240000158 від 04.02.2026.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 лютого 2026 року покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2, 3 частини 2, пункту 4 частини 3 статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі, нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, у якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_9