Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №307/1994/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1994/26

Провадження № 2/307/940/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Чопик В.В., за участю секретаря с/з Рішко О.Т., за участю представника позивача Поковба В.В., представника відповідача Гримут Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Поковба Василь Васильович до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник – адвокат Поковба В.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позов обгрунтовано тим, що 15 листопада 2009 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 у відділі реєстрації актів цивільного стану Солотвинької селишної ради актовий запис № 47.

За час їх спільного життя у них народилося двоє дітей син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06 травня 2020 рішенням Тячівського районного суду шлюб укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 за позовом останньої було розірвано, також відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Тячівського районного суду з позовом про стягнення аліментів.

28 листопада 2019 року рішенням Тячівського районного суду у справі № 307/2995/19 позов ОСОБА_2 задоволено повністю та зобов`язано стягувати з нього, ОСОБА_1 , у користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 вересня 2019 року і до досягнення ними повноліття.

На той час він офіційно працював, виїжджав на сезонні роботи, отримував стабільну заробітну плату та вчасно сплачував на користь відповідачки аліменти на утримання своїх дітей. Однак війна внесла корективи у життя і на даний час він втратив роботу, можливість виїзду за кордон.

Також у 2024 році він одружився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час їх спільного життя у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Через це виплачувати вищевказану суму аліментів, яку визначено рішенням Тячівського районного суду не вдається, у зв`язку з чим у Тячівському ДВС накопився борг по сплаті аліментів, який він погасив взявши кошти у борг.

Тому просить суд змінити розмір стягнення аліментів йому, позивачу ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 , який визначено рішенням суду у справі 307/2995/19 з 1/2 частини всіх видів його заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі – 3500 гривень на кожну дитину до їх повноліття, чи на 1/2 частини всіх видів його заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

10.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_8 до суду надійшов відзив, в якому посилається на те, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх незаконними, безпідставними, взаємовиключними та такими, що грубо порушують абсолютний пріоритет інтересів дитини. Заперечення проти позову ґрунтуються на нормах чинного законодавства та сталій практиці Верховного Суду з огляду на наступне:

Позивач у позовній заяві просить суд обрати спосіб стягнення: або 3500 грн, або 1/2 частку від доходу.

Згідно з вимогами ст. 181 СК України, способи стягнення аліментів є альтернативними. Однак, вимога «або те, або те» без надання обґрунтованого розрахунку, чому саме ці цифри є актуальними, свідчить про відсутність чіткої правової позиції. Позивач не просить змінити розмір аліментів (ст. 192 СК), він намагається перекласти на суд обов`язок самостійно визначити спосіб утримання дітей без доведення обставин, що роблять виконання попереднього рішення неможливим.

Зміна розміру аліментів не є автоматичним правом платника. Це винятковий захід, який застосовується лише за наявності доведених обставин, що істотно погіршують становище платника, без шкоди для інтересів дитини.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанова КЦС ВС від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20), сам по собі факт народження дитини у іншому шлюбі або зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено також в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та у постанові ВС від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Діти від першого шлюбу не повинні страждати матеріально через те, що у їх батька з`явилися інші діти.

Тягар доказування того, що платник не в змозі сплачувати аліменти в установленому рішенням суду розмірі, лежить виключно на платнику. Позивач не надав належних доказів (довідки про доходи, виписки з банківських рахунків за останній рік, доказів про погіршення стану здоров`я і т.д.), які б підтверджували неможливість виконання рішення суду.

Щодо імперативності вимог ст. 182 СК України при вирішенні питання про зміну розміру аліментів та обставини, що унеможливлюють задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів.

Позивач обґрунтовує вимоги появою у нього нової дитини (2025 р.н.) та відсутністю можливості працювати за кордоном. Проте ці обставини нівелюються критичним станом здоров`я дитини, на утримання якої стягуються аліменти, та самої відповідачки.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні (зміні) розміру аліментів суд зобов`язаний враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини, а також стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Стан здоров`я сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

Дитина страждає на тяжке хронічне захворювання: хронічний бронхіт з астматичним компонентом, з частими приступами, важким станом перебігу та легеневою недостатністю 3 ступеню. Такий діагноз є життєво небезпечним і вимагає постійного медичного спостереження, створення спеціальних умов проживання, гіпоалергенного побуту та безперервного дороговартісного медикаментозного забезпечення (інгалятори, бронхолітики, гормональні препарати для зняття приступів тощо). Будь-яке зменшення матеріального забезпечення дитини неминуче призведе до погіршення її лікування та прямої загрози здоров`ю і життю. Вищевказане підтверджується довідкою № 127 від 01 травня 2026 року, виданою Солотвинською АЗПСМ № 2 (довідка додається).

?Стан здоров`я та матеріальне становище Відповідачки:

ОСОБА_9 здійснює цілодобовий догляд за хворою дитиною. Матеріальне становище відповідачки критично ускладнюється її власним важким станом здоров`я. У відповідачки діагностовано:

субтиреоїднийзоб 3 ступеню (вузлувата форма, невідомої етіології) та аденоміоз тіла матки (після діатермоелектрокоагуляції шийки матки). Ці ендокринні та гінекологічні патології вимагають хірургічного та медикаментозного лікування, унеможливлюючи повноцінну трудову діяльність. Вказаний діагноз підтверджується наступними документами: довідкою № 126 від 01 червня 2026 року, виданої Солотвинською АЗПС № 2, консультативними висновками, паталогогістологічним дослідженням від 20 жовтня 2023 року та протоколом ультразвукового обстеження органів малого тазу від 02 жовтня 2010 року (оригінал довідки та копії документів додаються).

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є матір`ю відповідачки, що підтверджується копією нотаріально засвідченого перекладу свідоцтва про народження. Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.07.2014 року, ОСОБА_10 є пенсіонером.

Мати відповідачки має значні проблеми зі здоров`ям, а саме: деформуючий остеоартроз кульшових суглобів: праворуч – 2 ст., ліворуч – 4 ст. та помірні когнітивні порушення, що потребує додаткових матеріальних витрат на її лікування та догляд, це підтверджується довідкою № 33 від 02 червня 2026 року.

Факт спільного проживання та те, що на утриманні відповідачки перебуває її мати та двоє неповнолітніх дітей підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 95 від 28 травня 2026 рокута довідкою про фактичне місце проживання № 918 від28 травня 2026 року. Таким чином, ОСОБА_9 несе витрати не лише на утримання малолітнього сина та дочки, але несе значні матеріальні витрати на власне лікування та лікування своєї хворої матері, що суттєво обмежує її матеріальні можливості.

Позивач жодним чином не довів, що його поточний дохід не дозволяє йому утримувати доньку та сина з тяжкою легеневою недостатністю. Обов`язок утримувати дитину (ст. 180 СК України) не зникає через втрату можливості виїзду за кордон.

ОСОБА_4 належним чином виконує свій обов`язок зі сплати аліментів: кошти перераховуються у встановлені строки та у визначеному розмірі, що свідчить про наявність у нього стабільного доходу та реальної фінансової спроможності здійснювати відповідні виплати. Факт своєчасної та повної сплати аліментів підтверджується розрахунком заборгованості № 54132 від 01 червня 2026 року, з якого вбачається відсутність будь-якої заборгованості. Зазначене спростовує доводи позивача про неможливість подальшого виконання аліментних зобов`язань у встановленому судом розмірі.

Підсумовуючи, позовна заява містить взаємовиключні та юридично абсурдні вимоги. Зменшення/зміна розміру аліментів за ст. 192 СК України в умовах, коли спільна дитина сторін має тяжке невиліковне захворювання (легенева недостатність 3 ст.), а мати дитини хворіє та не має доходу, є неприпустимим, оскільки це порушує базовий принцип сімейного права — якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Тому просять у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_11 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів - відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 15 листопада 2009 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Солотвинької селишної ради актовий запис № 47, який рішенням Тячівського районного суду 06.05.2020 року розірвано.

За час спільного життя у сторін народилося двоє дітей син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 листопада 2019 року рішенням Тячівського районного суду у справі № 307/2995/19 позов ОСОБА_2 задоволено повністю та зобов`язано стягувати з позивача ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 вересня 2019 року і до досягнення ними повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У відповідності до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням змін, які були внесені до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про збільшення чи зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів наполягав на тому, що на моменту винесення рішення про стягнення аліментів він офіційно працював, виїжджав на сезонні роботи, отримував стабільну заробітну плату та вчасно сплачував на користь відповідачки аліменти на утримання своїх дітей. Однак війна внесла корективи у шиття і на даний час він втратив роботу, можливість виїзду за кордон.

Позивач ОСОБА_1 у 2024 році одружився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як зазначає у своїй позовній заяві позивач, що за час спільного життя з ОСОБА_6 у них народився син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , через, що виплачувати вищевказану суму аліментів, яку визначено рішенням Тячівського районного суду останньому не вдається, у зв`язку з чим у Тячівському ДВС накопився борг по сплаті аліментів, який він погасив взявши кошти у борг.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зістаттею 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20))

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає доводи позивача про перебування на його утриманні сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки сам по собі факт народження дитини у іншому шлюбі або зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Разом з цим позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують погіршення його матеріального становища і неможливості сплачувати аліменти.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Поковба Василь Васильович до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , зазначене місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27.08.2026.

Головуючий суддя : В.В. Чопик