Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №127/24086/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24086/26

Провадження № 3/127/4814/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 06.07.2026 о 22.36 год по вул. Хмельницьке шосе, 107-в у м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Renault, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він зупинився на АЗС, до нього під`їхали працівники поліції та повідомили, що він, на їхню думку, керував з вимкненим ближнім світлом фар і запропонували оглянути автомобіль, на що він погодився. У подальшому вони запитали, чи пройде він огляд на стан сп`яніння, якщо такий запропонують, однак проходження огляду на стан сп`яніння йому не пропонували. Натомість зайшла мова про те, що від дівчини, яка їхала з ним, було чути запал алкоголю і вона підтвердила факт вживання алкоголю. Після цього на нього був складений протокол у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, хоча ознаки сп`яніння йому названі не були.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 06.07.2026 о 22.36 год по вул. Хмельницьке шосе, 107-в у м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Renault, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, однак від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився.

На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Направлення), рапорт поліцейського (далі – Рапорт), диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечував можливість притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності, мотивуючи тим, що його підзахисному не були названі ознаки алкогольного сп`яніння, які зазначені в Рапорті, натомість при спілкуванні працівників поліції з його підзахисним саме пасажирка автомобіля повідомила, що вона вживала алкогольні напої. Крім того, з контексту спілкування працівників поліції з його підзахисним випливає, що мова йшла про огляд автомобіля у зв`язку з твердженням працівників поліції про здійснення руху з вимкнутим ближнім світлом фар. Захисник додатково звернув увагу на те, що однозначно згідно з приписами КпАП та Інструкції працівники поліції не пропонували його підзахисному пройти огляду на стан сп`яніння, натомість запитали, чи пройде підзахисний такий огляд на місці зупинки, якщо він буде запропонований. Захисник додаткового зауважив, що однозначна відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, а тим більше в закладі охорони здоров`я отримана не була.

Оцінюючи надані суду матеріали, а також твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).

Тому Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами.

Твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо відсутності однозначної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, відсутності названих ознак алкогольного сп`яніння узгоджується з оглянутим судом Записом. Тому відомості, викладені у Рапорті, у цій частині суд вважає неспроможними.

Оцінюючи доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо відсутності правових підстав для притягнення його підзахисного до такої відповідальності у зв`язку з відсутністю чіткої та неоднозначної законної вимоги на проходження огляду на стан сп`яніння, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Зі змісту речення першого частини третьої статті 266 КпАП випливає, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При цьому реченням першим частини четвертої статті 266 КпАП визначено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Зі змісту речення другого частини четвертої статті 266 КпАП випливає, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Крім того, пунктом 1 розділу ІІ Інструкції визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Як суд зазначив вище, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зауважив, що ознаки алкогольного сп`яніння, визначені пунктом 3 розділу І Інструкції його підзахисному названі не були. Ці твердження захисника узгоджуються з оглянутим у судовому засіданні Записом. Тому суд вважає слушними твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про недотримання вимог частини першої статті 266 КпАП та пункту 1 розділу ІІ Інструкції.

Крім того, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснив посилання на те, що не були дотримані імперативні вимоги речення першого частини третьої статті 266 КпАП щодо обов`язку поліцейського у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів забезпечити проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я. Зазначені твердження захисника узгоджують з оглянутим у судовому засіданні Записом, з якого випливає, що про необхідність проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я було повідомлено особі жіночої статі, яка не здійснювала керування транспортним засобом. Така пропозиція ОСОБА_1 , як слідує з оглянутого судом Запису, останньому висловлена не була. Тому твердження захисника у цій частині суд також вважає слушними.

Оцінюючи доводи захисника в частині неможливості врахування Направлення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З пункту 8 розділу ІІ Інструкції випливає, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Надане суду Направлення відповідає зазначеним вимогам. Однак суд вважає такими, що зайшли своє підтвердження оглянутим в судовому засіданні Записом твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині того, що його підзахисному не було повідомлено про наявність такого направлення.

Відповідно до частини п`ятої статті 266 КпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов`язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов`язку для правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття „вина“ і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП. Зокрема, як суд зазначив вище, наданими суду доказами не був підтверджений факт дотримання приписів статті 266 КпАП та розділу ІІ Інструкції. Відповідно суд вважає слушними твердження захисника про необхідність виконання імперативних приписів частини п`ятої статті 266 КпАП щодо визнання результатів огляду його підзахисного недійсними. Саме тому суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КпАП, відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП слід закрити.

Керуючись статтями 184, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: