Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 26 серпня 2026 р.
Справа: №127/12787/26
Суддя: Кашпрук Г. М.
Справа № 127/12787/26
Провадження № 1-кп/127/324/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.08.2026 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 20 у м. Вінниці кримінальне провадження № 12026025040000051 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Писарівка, Вінницького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого в ТОВ «Автомир Вінниця», неодруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 04 квітня 2026 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у дворі біля танцювального майданчика на території кафе «Мандрівник» за адресою: місто Вінниця, вулиця Сергія Зулінського, буд. 46-В, де допустив порушення загальноприйнятих правил поведінки під час прослуховування Державного Гімну України, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_5 зробила йому зауваження. Як наслідок між ними виникла словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання негативних наслідків, під час словесної суперечки, яка переросла у штовханину, відійшов у сторону, розвернувся та наніс ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в ділянку лівої частини голови, після чого вона впала на асфальтне покриття, внаслідок чого останній було спричинено тілесні ушкодження.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , згідно висновку експерта у ОСОБА_5 , були виявлені тілесні ушкодження: синці (2) на обличчі та крововилив на слизовій оболонці ротової порожнини. Вказані ушкодження у ОСОБА_5 належать до легких тілесних ушкоджень (п.2.3.5. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених №6 МОЗ України 17.01.1995 р.), виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), за давністю утворення, можливо, в строк вказаний в постанові про призначення експертизи, а саме 04.04.2026 р.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому кримінальним проступком, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Шкодує про вчинене.
Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання 11.08.2026 та 26.08.2026 не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила. В минулих судових засіданнях висловила свою позицію щодо продовження розгляду справи у її відсутність.
Вислухавши позицію прокурора та думку обвинуваченого, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз`яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення кримінального проступку, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального проступку у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального проступку та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України відноситься до кримінальних проступків); особливості й обставини його вчинення (згідно медичної довідки №0297 від 05.04.2026 ОСОБА_4 перебував у алкогольному сп`янінні середнього ступеню); особу обвинуваченого (раніше несудимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває та за медичною, психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався, за місцем проживання скарг з боку сусідів щодо його неналежної поведінки до ОСББ «Андора Плюс» не надходило).
При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
Суд враховує конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та у вчиненому розкаявся. Відтак суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде необхідним і достатнім покарання у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження не обирався.
Арешти в даному кримінальному провадженні не накладалися, процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 125 КК України, ст. ст. 100, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд –
УХВАЛИВ:
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок в дохід держави.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: DVD-RV диск з відеозаписом із кафе «Мандрівник» за 04.04.2026 – залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua