Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №756/13600/24 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13600/24

Номер провадження № 1-кп/756/668/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 24.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003030, у відношенні:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, українки, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, вдови, маючої на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 , 2017 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 07.02.2024 року Оболонським районним судом м. Києва за ч.1 ст.190 КК України до покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 годин;

- 01.03.2024 року Подільським районним судом м.Києва за ч.2 ст.190 КК України, змінений в частині покарання вироком Київського апеляційного суду від 25.03.2026 - до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки;

- 21.06.2024 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.1,2 ст.190, 70 КК України, змінений в частині покарання вироком Київського апеляційного суду від 14.05.2025 - до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки

за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

10.07.2024, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи на робочому місці касира в приміщенні магазину «Ферма», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 50/1, дізнавшись від колеги ОСОБА_6 про необхідність налаштувати роботу сім-картки мобільного оператора «Водафон», мобільний номер НОМЕР_1 , який є фінансовим номером до розрахункового рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я останньої, що знаходиться в належному їй мобільному телефоні «Нокіа», маючи умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном, вчинене шляхом обману та реалізуючи його, під наміром допомоги, не маючи на меті виконувати вищевказані наміри, отримала доступ до вказаного мобільного телефону, змінивши сім-картку мобільного оператора «Водафон», отримавши реальну можливість розпорядитись грошовими коштами, які знаходяться на розрахунковому рахунку ОСОБА_6 , за допомогою фінансового номера НОМЕР_1 . Продовжуючи реалізовувати свій умисел, 11.07.2024 об 11-44 год. ОСОБА_7 здійснила переказ грошових коштів з рахунку потерпілої ОСОБА_6 на суму 5000 грн. на картковий рахунок N? НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_10 , яка є донькою ОСОБА_7 , та в подальшому, 11.07.2024, о 19 год. 36 хв. у мобільному банкоматі АТ КБ «ПриватБанк», що розташований за адресою: м. Київ, Мінське шосе, 6-Б, остання здійснила зняття грошових коштів у сумі 5 000 грн. 00 коп.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 спричинила ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 5 150 грн. 00 коп. (з урахування комісії за здійснення переказу грошових коштів у розмірі 150 грн)

Крім того, ОСОБА_7 , отримавши 10.07.2024 реальну можливість розпорядитись грошовими коштами, які знаходяться на розрахунковому рахунку ОСОБА_6 , за допомогою фінансового номера НОМЕР_1 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, 15.07.2024, о 14 год. 20 хв. з рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «Приватбан» на ім?я ОСОБА_6 , у мобільному банкоматі АТ КБ «ПриватБанк», що розташований за адресою м. Київ, пр-т Мінський, 4, здійснила зняття грошових коштів у сумі 5 000 грн.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 спричинила потерпілій ОСОБА_6 матеріальні збитки на загальну суму 5 200 грн. 00 коп. (з урахування комісії за здійснення переказу грошових коштів у розмірі 200 грн)

Отже, ОСОБА_7 учинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому потворно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялась, підтвердив обставини, а саме, що 10.07.2024 вона перебувала на робочому місці в магазині з реалізації молочної продукції, де її колега ОСОБА_6 передала належний їй телефон для здійснення налаштування роботи сім-картки та під приводом необхідності його ремонту, заволоділа грошовими коштами останньої, шляхом зняття готівкових коштів двічі по 5 тисяч грн. У вчиненому кається, просить суворо не карати, вчинила так через життєві обставини, що склалися з її чоловіком.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_7 злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, вчинено останньою, кваліфікацію органом досудового розслідування здійснено правильно, яку доведено в судовому засіданні наданими суду доказами, а тому просить суд визнати ОСОБА_7 винуватою за пред`явленим обвинуваченням та призначити покарання за ч.2 ст. 190 КК України із застосуванням вимог ст. 65, ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю злочинів.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що в липні 2024 році працювала в кіоску з реалізації молочної продукції разом із ОСОБА_7 , яка запропонувала допомогу в ремонті мобільного телефону, для чого залишила його у себе, а потім повідомила, що змінила номер мобільного телефону, на що потерпіла не звернула уваги. Але через деякий час, отрмавши пенсію, в магазині дізналась про відстуність на рахунку коштів, для чого вона звернулась в банк, отримала виписку по рахунку та дізналась, що з карти було знято 10тис. грн. Шкода ій не відшкодована.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачена ОСОБА_7 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що вона себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачену, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому потворно.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, засудила свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченою не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачена просила суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.

На думку суду, обставин, що пом`якшують є покарання або які би обтяжували покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66,67 КК України, судом не було встановлено.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочинів, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відносяться до категорій нетяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, їх вид та суспільну небезпечність. Наслідки вчинення злочинів, зокрема, що завдана шкода потерпілій не була відшкодована. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочинів визнала, але раніше судима за вчинення аналогічних злочинів, але має неповнолітню дитину, працювала, має міцні соціальні зв`язки.

При дослідженні особистості обвинуваченого, відповідно до положень ст. 50 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто при призначенні покарання у виді позбавлення волі, а отже підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням - судом не встановлено як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_7 раніше була засуджена вироком Подільського районного суду міста Києва від 01.03.2024 за ч.2 ст. 190 КК України (змінений в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 25.03.2026 ) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а також вироком Святошинського районного суду м. Києва 21.06.2024 за ч.1,2 ст.190, 70 КК України ( змінений в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 14.05.2025 ) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Як убачається з наведених вироків, злочин за цим вироком ОСОБА_7 учинила після постановлення вказаних вироків, а отже відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, яке призначене за цим вироком, частки невідбутого ОСОБА_7 покарання за попередніми вироками у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання в виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Крім того, враховуючи, що вимогами ст.71 КК України при призначенні покарань за сукупністю вироків, не передбачено зарахування відбутого покарання за попереднім вироком, а також з огляду на часткове приєднання призначеного попередніми вироками покарань до покарання, призначеного за цим вироком, суд приходить до висновку про відсутність підстав зарахування відбутого ОСОБА_7 покарання за вироком Подільського районного суду міста Києва від 01.03.2024 за ч.2 ст. 190 КК України (змінений в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 25.03.2026 ) та вироком Святошинського районного суду м. Києва 21.06.2024 за ч.1,2 ст.190, 70 КК України ( змінений в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 14.05.2025 ).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення волі хоча і є винятковим, але застосовується щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався та щодо останньої набули законної сили вироки, за якими ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі. Указані обставини свідчать, що наразі підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченій до набуття вироком законної сили - відсутні.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати в провадженні відсутні.

Речові докази відповідно до ст.100 КПК України, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, яке призначене за цим вироком, частки невідбутого ОСОБА_7 покарання за вироком Подільського районного суду міста Києва від 01.03.2024 за ч.2 ст. 190 КК України (змінений в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 25.03.2026 ), вироком Святошинського районного суду м. Києва 21.06.2024 за ч.1,2 ст.190, 70 КК України ( змінений в частині призначеного покарання вироком Київського апеляційного суду від 14.05.2025 ) у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, остаточно призначив ОСОБА_7 покарання в виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набуття вироком законної сили - не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1