Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №138/1502/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. Справа138/1502/26

Провадження2/153/623/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних у загальному розмірі 4000 доларів США та 391 449 грн. Позовні вимоги мотивовані наступним: 19 серпня 2024 року в силу досягнутої домовленості між ним та ОСОБА_2 було передано Відповідачу грошові кошти у розмірі 1000 доларів США в борг під відсоток у розмірі 300% річних щомісячно, що підтверджується Договором Позики між громадянином ОСОБА_1 і громадянкою ОСОБА_2 від 19.08.2024 року і Розпискою між громадянином ОСОБА_1 і громадянкою ОСОБА_2 від 19.08.2024 року. За умовами Договору Позики та Розписки від 19.08.2024 року, Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику грошові кошти у сумі 1000 доларів США терміном на дванадцять місяців, які Позичальник зобов`язався повернути не пізніше дев`ятнадцятого серпня дві тисячі двадцять п`ятого року, а також сплачувати відсоток за користування грошима у розмірі 300% від позиченої суми грошових коштів, а саме 250 доларів США кожен місяць, 19 числа. Повернення позиченої суми грошових коштів та відсотків по ній повинне було проходити в готівковій формі у місті Києві або безготівковій на банківську карту: № НОМЕР_1 у доларах США або у гривнях по курсу на момент повернення грошових коштів кожного місяця. Сторони домовились, що окрема розписка Позичальником про передання йому визначеної суми грошових коштів за даним Договором - є фактором передачі коштів. Окрім цього, сторони домовились, що у випадку прострочення виконання зобов`язання, а саме невчасної виплати відсотків або невчасного повернення тіла позики, Позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 300 000 грн. шляхом безготівкового перерахування на банківську картку Позикодавця: № НОМЕР_1 . Згідно з умовами Розписки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 19.08.2024 року, Відповідач зобов`язався виплатити не пізніше 19.08.2025 року у розмірі 1000 доларів США, а також виплачувати відсотки у розмірі 300% річних, щомісяця, 19 числа. Окрім цього, згідно умов Розписки, було зазначено, що у разі прострочення умов виконання зобов`язань, а саме невчасної щомісяця виплати відсотків або невчасного повернення тіла позики, Відповідач має сплатити штраф у розмірі 300000 грн., шляхом безготівкового перерахування на його банківський рахунок. Згідно п.4 Договору Позики між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 19.08.2024 року, Відповідачем було погоджено умови відповідно до яких у разі порушення ним графіку погашення заборгованості, Позикодавець має право вимагати від Позичальника дострокового погашення всієї суми позики. Дострокове припинення чи розірвання Договору не звільняє позичальника від зобов`язання повернути позику та сплатити нараховані проценти за використання грошових коштів, наданих у позику, за фактичний строк користування позикою у день припинення чи розірвання договору. Разом з тим, з часу надання розписки, Відповідачем не були зроблені відповідні проплати. Тобто, на даний момент утворилась заборгованість на загальну суму 4 000 доларів США та 300 000 грн. , яких: 1000 доларів США - тіло позики від 19.08.2024 року; 3000 доларів США - сума відсотків позики від 19.08.2024 року станом на 19.08.2025 року; 300 000 грн. 00 коп. - штраф за прострочення платежу за Розпискою від 19.08.2024 року. У результаті своїх протиправних дій Відповідач заволодів грошовими коштами Позивача та заподіяв останньому значну матеріальну шкоду через завдання збитків. Відповідач привласнив отримані грошові кошти та розпоряджався ними на власний розсуд.

За порушення строків виконання грошового зобов`язання, кредитор має право застосовувати фінансові санкції, зокрема нараховувати пеню у розмірі, встановленому у договорі. Так, по Договору позики від 19.08.2024 року пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання становить 91 440 грн. (період розрахунку: з 19.08.2025 року по 29.04.2026 року; 1000 доларів США (43 800 грн.) (сума боргу) ? 300% (відсоток встановлений договором)/100% ? 254 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 91 440,00 грн. Позивач зазначив, що з урахуванням того факту, що Відповідач не виконав взятого на себе зобов`язання щодо повернення у визначені ним строки, коштів, вимоги Позивача в частині стягнення із Відповідача грошових коштів у сумі 4000 доларів США (чотири тисячі доларів США) та 391 449 грн. є законними, обґрунтованими та просить суд їх задоволити.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області 25 червня 2026 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22 липня 2026 року.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області 22 липня 2026 року було закрито підготовче судове засідання та розгляд справи призначено на 26 серпня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів. На виконання договору позики ОСОБА_3 було передано ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1000 доларів США в борг під відсоток у розмірі 300% річних щомісячно, що підтверджується Розпискою між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 19.08.2024 року. За умовами Договору Позики та Розписки від 19.08.2024 року, Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику грошові кошти у сумі 1000 доларів США терміном на дванадцять місяців, які Позичальник зобов`язався повернути не пізніше дев`ятнадцятого серпня дві тисячі двадцять п`ятого року, а також сплачувати відсоток за користування грошима у розмірі 300% від позиченої суми грошових коштів, а саме 250 доларів США кожен місяць, 19 числа. Повернення позиченої суми грошових коштів та відсотків по ній повинне було проходити в готівковій формі у місті Києві або безготівковій на банківську карту: № НОМЕР_1 у доларах США або у гривнях по курсу на момент повернення грошових коштів кожного місяця. Сторони домовились, що окрема розписка Позичальником про передання йому визначеної суми грошових коштів за даним Договором - є фактором передачі коштів. Окрім цього, сторони домовились, що у випадку прострочення виконання зобов`язання, а саме невчасної виплати відсотків або невчасного повернення тіла позики, Позичальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 300 000 грн. шляхом безготівкового перерахування на банківську картку Позикодавця: № НОМЕР_1 .

Згідно з умовами Розписки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 19.08.2024 року, остання зобов`язалась виплатити не пізніше 19.08.2025 року у розмірі 1000 доларів США, а також виплачувати відсотки у розмірі 300% річних, щомісяця, 19 числа. Окрім цього, згідно умов Розписки, було зазначено, що у разі прострочення умов виконання зобов`язань, а саме невчасної щомісяця виплати відсотків або невчасного повернення тіла позики, Відповідач має сплатити штраф у розмірі 300000 грн., шляхом безготівкового перерахування на його банківський рахунок.

Згідно п.4 Договору Позики між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 19.08.2024 року, Відповідачем було погоджено умови відповідно до яких у разі порушення ним графіку погашення заборгованості, Позикодавець має право вимагати від Позичальника дострокового погашення всієї суми позики. Дострокове припинення чи розірвання Договору не звільняє позичальника від зобов`язання повернути позику та сплатити нараховані проценти за використання грошових коштів, наданих у позику, за фактичний строк користування позикою у день припинення чи розірвання договору (а.с.15-17).

Зі скріншотів повідомлень у месенджері Viber вбачається наявність переписки між користувачем на ім`я « ОСОБА_4 », де між сторонами обговорювалося питання повернення грошових коштів, отриманих у позику, при ОСОБА_5 неодноразово повідомляла про свій намір та обіцяла повернути зазначені кошти (а.с.18-23).

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачу надано грошові кошти (позику) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути грошові кошти, які були отримані у позику та проценти, однак відповідача свої зобов`язання не виконав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, або інший документ, який є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст.640 ЦК. Так, відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, що підтверджується договором позики та розпискою від 19 серпня 2024 року, відповідно до умов яких позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, а відповідач зобов`язалася повернути зазначену суму не пізніше 19 серпня 2025 року та сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 300 % річних, що становить 250 доларів США щомісячно.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема, позикових, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 по справі №14-134цс18 та від 16.01.2019 по справі №373/2054/16-ц.

За таких обставин, враховуючи, що між сторонами було укладено письмовий договір позики, сума боргу відповідачем не повернута на час розгляду справи, доказів протилежного останньою не надано, а також враховуючи факт отримання позичальником позики в іноземній валюті, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення грошових кошти в сумі 1000 доларів США на користь позивача.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування позикою, суд враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Укладеним сторонами договором передбачено сплату процентів у розмірі 300 % річних, що становить 250 доларів США щомісячно. За період з 19 серпня 2024 року по 19 серпня 2025 року розмір нарахованих відповідно до умов договору процентів становить 3000 доларів США.

Оскільки доказів сплати відповідачем зазначених процентів матеріали справи не містять, вимога про стягнення 3000 доларів США процентів за користування позикою є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафами суд відмічає наступне.

Положеннями п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) Верховний Суд зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Заявлений позивачем штраф у розмірі 300 000 грн. відповідно до умов договору є санкцією за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення позики, а тому за своєю правовою природою є неустойкою.

Пеня у розмірі 91 440 грн., заявлена позивачем, також нарахована у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання та є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК України.

Враховуючи, що договір позики між сторонами було укладено 19 серпня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, який триває і донині, відтак, неустойка (штраф, пеня) за прострочення погашення позики підлягає списанню позикодавцем.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягненню з відповідача на користь позивача 1000 доларів США заборгованості за тілом позики та 3000 доларів США заборгованості за процентами за користування позикою; у задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 300 000 грн. та пені у розмірі 91 440 грн. слід відмовити.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що понесені ним судові витрати складаються із суми сплаченого судового збору. Ця обставина доведена квитанцією №0611-006209262-6561 від 29.04.2026 року та квитанцією №8084-2266-7927-1613 від 29.04.2026 року (а.с.8, 28).

Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір (за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову) в загальному розмірі 6332 грн. 09 коп. в дохід держави, який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 1957 грн. 83 коп. = (6332грн. 09 коп. х 175 200 грн. / 566 640 грн.).

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи

Враховуючи положення п.8 ч.1 ст.264 ЦПК України заходи забезпечення позову залишити без змін.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за борговою розпискою та річних, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 заборгованість по тілу позики, згідно розписки від 19 серпня 2024 року у розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 заборгованість по відсоткам, згідно розписки від 19 серпня 2024 року у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 понесені судові витрати у сумі 1957 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Захід забезпечення позову, обраний на підставі ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 червня 2026 року у виді накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що знаходяться на будь-яких її рахунках відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя: М.М.Дзерин