Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №636/2160/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2160/24 Провадження№ 1-кп/636/526/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 12024221240000197, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 лютого 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, який введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє дотепер, вчинив кримінальне правопорушення за встановлених, в судовому засіданні, обставин.

Так, 21 лютого 2024 року приблизно о 18 год. 30 хв., у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Перебуваючи в цей час біля торгівельного павільйону – бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність фізична особа – підприємець ОСОБА_6 , ОСОБА_4 через вхідні двері зайшов до приміщення бару та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом наживи з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, діючи в умовах воєнного стану, попросив реалізатора бару ОСОБА_7 , продати йому пляшку лікеру «Jagermeister» об`ємом 0,5 л., вартість якої відповідно до висновку експерта від 07.03.2024 №СЕ-19/121-24/6545-ТВ за результатами судової товарознавчої експертизи становить 448,00 гривень. Після того як ОСОБА_7 поставила пляшку «Jagermeister» об`ємом 0,5 л. на прилавок ОСОБА_4 наблизився до прилавку та лівою рукою схопив цю пляшку «Jagermeister» об`ємом 0,5 л. та почав рухатись в сторону виходу з приміщення бару. ОСОБА_7 , побачивши протиправні дії ОСОБА_4 почала кричати йому та намагалась наздогнати останнього, щоб припинити його злочинні дії. Проте, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що його протиправні дії помічені, прискорився та побіг від ОСОБА_7 . Таким чином останній з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми діями матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_6 на суму 448,00 грн. (чотириста сорок вісім гривень 00 копійок).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно вчинив злочин, який йому інкриміновано. Надав свідчення щодо місця, часу, способу вчинення злочину, підтвердивши правильність, викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному щиро каявся.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву в якій зазначила, що претензій до ОСОБА_4 не має, у зв`язку з повною компенсацією вартості викраденого майна.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечував обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення – злочину, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану. Його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_4 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про вид та міру покарання винному ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття, яке виразилось у повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування всіляку допомогу у встановленні невідомих їм обставин справи та добровільне відшкодування завданого збитку, що виразилося у повній компенсації вартості викраденого майна, і визнає ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України такими, що пом`якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання винного, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 , позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення вперше.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Положеннями ст. 69 КК України (в редакції, чинній станом на 21 лютого 2024 року) передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, віднесеного законодавством до тяжких злочинів, особу винного, який має постійне місце проживання, ту обставину, що обвинувачений є вільним від хворобливих звичок, які становлять небезпеку для оточення, його молодий вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та в цілому вказує на достатньо високий рівень соціалізації ОСОБА_4 та обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, його ставлення до скоєного кримінального правопорушення, а також спосіб його вчинення, який не супроводжувався насильством чи погрозами його застосування та формальну вартість пляшки «Jagermeister» об`ємом 0,5 л., яка становить лише 448,00 грн, що створює очевидну неспівмірність між суворою санкцією статті (мінімум 7 років позбавлення волі, що суперечить загальним засадам законності, справедливості, гуманізму та співмірності покарання, перетворюючи його на інструмент невиправданої жорстокості ) та незначною суспільною небезпекою заподіяної шкоди. Суд наголошує, що суворість санкції ч. 4 ст. 186 КК України обумовлена воєнним станом, проте конкретні обставини справи та особа винного свідчать про мінімальну суспільну небезпеку його діяння.

На підставі цього суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, яка була чинна на час вчинення кримінального правопорушення), тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст.186 КК України.

При цьому, судом також враховано і позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме, усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та намір в подальшому суворо дотримуватись закону, що на думку суду, також істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Враховуючи наявність пом`якшуючих обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, даних про особу винного, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання і застосовує ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку та покладенням на нього на цей строк обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/6545-ТВ від 07 березня 2024 року у розмірі 1 135 грн 92 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, у зв`язку з відсутністю клопотання прокурора, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України (у редакції, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення) у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- зразки букального епітелію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- порожню пляшку «Jagermeister» об`ємом 0,5 л., яку упаковано в сейф-пакет № WAR 1023555 та передано відповідно до квитанції №195 до камери схову Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 31 – знищити.

- диск CD-R «Vеrbatim» 700 MB, білого кольору з написом барвником чорного кольору «21.02.2024 БАР» (LH3178Ф425070380) з відеозаписами – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/6545-ТВ від 07 березня 2024 року у розмірі 1 135 грн 92 коп., - на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1