Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №280/1352/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1352/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (суддя Сацький Р.В.)

у справі №280/1352/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час оновлення облікових даних в мобільному застосунку «Резерв+» позивачу стало відомо, що ним вчинено порушення правил військового обліку у зв`язку із неявкою до ТЦК та СП за повісткою, яке відображено в електронному військово-обліковому документі «Резерв+» та його розшук здійснюється з 07.02.2026. Позивач вказує, що повістка ним не одержувалась. Вважає, що адміністративних порушень не вчиняв. Зазначає, що до реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку, дані про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у відповідача відсутні. Отже, відсутні підстави для відображення в електронному реєстрі “Резерв+” відомостей “про порушення правил військового обліку та розшук” позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1863,68 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Суд, виходячи з правового регулювання спірних відносин, дійшов висновку, що оскільки позивача у встановленому порядку не притягнуто до відповідальності за порушення правил військового обліку, у відповідача не було підстав для внесення до Реєстру інформації про порушення позивачем правил військового обліку. Також за відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення, яке передбачено ст.210 або ст.210-1 КУпАП, у керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки були відсутні підстави для звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стосовно витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що такі послуги (роботи), як первісна усна консультація з вивченням процесуальних документів, складання та надіслання адвокатського запиту, за своєю природою входять до надання послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з Клієнтом, у зв`язку із чим стягненню не підлягають. Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5500,00 грн (складання та подання до суду позовної заяви, підготовка та подання заяви про забезпечення позову).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає, що на адресу позивача була направлена повістка № 4482 ГО з пропозицією прибути 19.01.2026 з 08:00 до 12:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою визначення призначення на особливий період. ОСОБА_1 , проігнорував отримання повістки, не з`явився до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про наявність поважних причин не повідомив. Відтак, 07.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 внесено відомості про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте ОСОБА_1 , Національною поліцією не доставлявся, протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до відповідальності не виносилась.

Позивач, через свого представника, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін як законне та обґрунтоване. Крім того, позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати.

Також позивачем подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000 грн.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У військово-обліковому документі позивача, який сформований з «Резерв+» від 08.02.2026, наявна відмітка про порушення ним правил військового обліку та відомості про звернення ТЦК та СП 07.02.2026 до Нацполіції у зв`язку із неприбуттям до ТЦК та СП за повісткою.

За наданою відповідачем на адвокатський запит інформацією (лист № 1979/407 від 15.02.2026) ОСОБА_1 згенеровано повістку № 4482ГО з датою явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 до 19.01.2026 з методом доставки «Укрпошта». Після неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 подано у розшук.

Листом від 12.02.2026 Головне управління національної поліції в Запорізькій області повідомило представника позивача, що в ІКС ІПНП міститься інформація про реєстрацію в інформаційній системі «Єдиний облік» звернення № Е4648582 від 07.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП, громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копії підстав внесення в ЄО).

Вважаючи, що відповідачем безпідставно внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення гр. ОСОБА_1 правил військового обліку, позивач, через свого представника, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно ч.8, 9 ст.5 цього Закону органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст.12 Закону № 1951-VIII Реєстр ведеться в електронній формі з єдиною централізованою базою даних, яка містить персональні та службові дані всіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону (ч.3 ст.12 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).

Персональні дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста визначені статтею 7 Закону № 1951-VIII.

Відповідно до пп.20-1 ч.1 ст.7 цього Закону до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1951-VII до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку.

Приписами ст.1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку.

Положення ст.22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначають, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено у додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Так, підпункт 2 пункту 1 цих Правил визначає, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, з метою дотримання правил військового обліку військовозобов`язані повинні у разі отримання повістки про виклик з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин.

У разі порушення такого правила військового обліку це є відомостями стосовно виконання військовозобов`язаним військового обов`язку, які в силу приписів ч.1 ст. 8 Закону №1951-VII вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як службові дані військовозобов`язаного.

За такого правового регулювання суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність внесення до Реєстру інформації про порушення позивачем правил військового обліку виключно з тих підстав, що позивача у встановленому порядку не було притягнуто до відповідальності за порушення правил військового обліку у зв`язку із неприбуттям до ТЦК та СП за повісткою 19.01.2026.

Адже, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, окрім персональних даних, вносяться службові дані військовозобов`язаних, зокрема відомості про виконання військовозобов`язаним військового обов`язку.

З`ясовуючи обставини щодо направлення на адресу позивача повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і невиконання позивачем обов`язку, передбаченого ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що вказує відповідач, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

За правилами п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

В спірному випадку, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не спростовано, матеріали справи не містять належних доказів направлення позивачу на адресу його місця проживання засобом поштового зв`язку повістки № 4482 ГО з пропозицією прибути 19.01.2026 з 08.00 до 12.00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою визначення та призначення на особливий період.

Долучена відповідачем до справи копія опису вкладення до поштового підправлення 6912302448982 з відміткою поштового відділення від 09.01.2026 не є належним та достатнім доказом направлення позивачу повістки № 4482 ГО. Поштове повідомлення з відміткою поштового оператора про відмову отримати поштове відправлення або про відсутність особи за відповідною адресою в матеріалах справи відсутнє, відповідачем не подано.

В той же час за наданою представником позивача інформацією відстеження трекінгу поштового відправлення 6912302448982 означене поштове відправлення не надходило до відділення поштового зв`язку за адресою позивача, повернене відправнику з підстав «неправильно зазначена/відсутня адреса».

Отже, враховуючи приписи п.41 Порядку №560, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про належне оповіщення позивача про виклик до відповідача повісткою, тому за таких обставин неявка позивача у зазначені в повістці місце та строк не може бути свідченням невиконання позивачем обов`язку, встановленого ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службові відомості про виконання військовозобов`язаним позивачем військового обов`язку, а саме: про порушення позивачем правил військового обліку (п.1 ч.1 ст. 8 Закону № 1951-VIII).

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про оскарження дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, але з інших підстав, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відповідно до ч.4 ст.317 КАС України змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З огляду на встановлену судом і не спростовану відповідачем відсутність доказів вчинення позивачем правопорушення, яке передбачено ст.210 або ст.210-1 КУпАП, у відповідача не виникло підстав для звернення до органів Національної поліції України з метою адміністративного затримання позивача та його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до и ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.56 наведеного вище Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20);

Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Цим же пунктом 79 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Виходячи з аналізу наведеної норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що у разі відсутності підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки надсилають до Національної поліції повідомлення із відповідними відомостями.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про зобов`язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне рішення про задоволення позову.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.06.2026 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір № 0206/26 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах визначеним договором.

08.06.2026 між позивачем та адвокатом укладена Додаткова угода №1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили фіксовану вартість правової допомоги за супровід адміністративної справи в апеляційній інстанції за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі № 280/1352/26 за позовом Клієнта до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, яка розглядається Третім апеляційним адміністративним судом.

09.06.2026 Відповідно до детального опису наданої правової допомоги від 09.06.2026 та акту виконаних робіт (наданої правової допомоги) від 09.06.2026 загальна вартість наданої правової допомоги становить 15000 грн, а саме:

-ознайомлення з матеріалами адміністративної справи та рішенням суду першої інстанції;

-ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги відповідача;

-аналіз доводів апеляційної скарги, їх співставлення з матеріалами справи та рішенням суду першої інстанції;

-аналіз судової практики та положень законодавства, що підлягають застосуванню під час апеляційного перегляду справи та рішенням суду першої інстанції;

-формування правової позиції щодо заперечення доводів апеляційної скарги;

-підготовка, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу;

-підготовка та оформлення заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для забезпечення захисту прав та інтересів Клієнта під час апеляційного провадження;

-підготовка документів, що підтверджують понесені Клієнтом витрати на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про їх розподіл судом.

Також суду подано квитанцію № 0026 від 08.06.2026 про сплату гонорару у розмірі 15000 грн.

З приводу умов укладеного позивачем договору про надання правової допомоги від 08.06.2026, додаткової угоди № 1 від 08.06.2026 та змісту наданих документів, суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З огляду на вказані вище документи, якими позивач обґрунтовує вимоги про відшкодування понесених ним витрат, суд апеляційної інстанції вважає, що вони підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги, разом з тим щодо розміру таких витрат, виходячи з категорії цієї справи, обсягу та характеру наданих адвокатом послуг, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, визначена до відшкодування сума 15000 грн. не є співмірною зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом цієї справи.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, текстова редакція такого відзиву містить виклад фактичних обставин справи, перелік і зміст норм права по суті спору.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому або такому ж розмірі, як надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.

Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги за складення відзиву на апеляційну скаргу явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах всіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися, а доводи відзиву не відрізняються від доводів позову.

Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в суді попередньої інстанцій, вдруге вивчати положення законодавства та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводи, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, відтак розмір таких витрат підлягає зменшенню.

Отже, суд апеляційної інстанції визначає співмірний розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за вказану послугу у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №280/1352/26 з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі №280/1352/26 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 (одна тисяча гривень) 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко