Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №160/21457/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21457/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року в адміністративній справі №160/21457/24 (суддя Кучугурна Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови здійснити з 04.03.2024 (з дати звернення) перерахунок пенсії (зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000) з урахуванням заробітної плати розрахованої за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 та за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 12.02.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000) з урахуванням заробітної плати розрахованої за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 та за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 12.02.2021;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, щодо відмови здійснити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі № 160/7097/21, щодо стягнення на мою користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судового збору у розмірі 908 грн, та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 по справі № 160/12413/22, щодо стягнення на мою користь судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) 40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області: здійснити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі № 160/7097/21, щодо стягнення на мою користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судового збору у розмірі 908 грн, та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 по справі № 160/12413/22, щодо стягнення на мою користь судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) 40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з виплатою компенсації у розмірі трьох відсотків річних за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою від 04.03.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з урахуванням заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 12.02.2021. У здійсненні перерахунку відповідач відмовив, з чим позивач не погодився, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення №191950021314 (від 11.03.2024 №39103/01-16), яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04.03.2024 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати розрахованої за період з 01.01.1994 по 31.12.1998, та з урахуванням даних системи персоніфікованого обліку за період з 01.01.2021 по 12.02.2021, з урахуванням проведених платежів. В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що згідно Угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 23.04.2021 при призначенні пенсії в Україні враховується страховий стаж, набутий на території Литовської Республіки до 01.011992. Таким чином проведення обчислення пенсії із заробітної плати, отриманої на території Литовської Республіки після 01.011992 при призначені пенсії в Україні вказаною Угодою не передбачено.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою від 04.03.2024 про перерахунок пенсії.

Рішенням №191950021314 (від 11.03.2024 №39103/01-16), яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку.

У рішенні відповідач зазначив про таке.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Пенсію призначено з 12.02.2021 згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 у справі №160/12413/22 з урахуванням заробітної плати з 01.09.1989 по 31.08.1994 та за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 31.12.2020, з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати після оптимізації – 1,34386, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, відмовлено у перерахунку пенсії зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000 з урахуванням заробітної плати відповідно до довідок №25 від 09.02.2009 та №102 від 02.07.1999 за період з 01.01.1994 по 31.12.1998.

Отже, позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1994 по 31.12.1998.

Проте, у здійсненні перерахунку позивачу відповідачем було відмовлено.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що йому не здійснено перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 12.02.2021.

Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до пункту 2.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Згідно з п.2.7. Порядку №22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до п.п.3 п.2.1. Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Як до матеріалів справи, так і до пенсійної справи позивачем були надані довідка від 02.07.1999 про заробітну плату позивача за період з жовтня 1995 року по червень 1999 року та архівна довідка від 09.02.2009 №25 про заробітну плату позивача за період з травня 1995 року по серпень 1995 року.

Отже, у вказаних довідках наведена заробітна плата позивача, у тому числі, за спірний у цій справі період, а саме з 01.01.1994 по 31.12.1998 (за 60 календарних місяців страхового стажу по 30 червня 2000 року), тому позивач має право на перерахунок пенсії, з урахуванням заробітної плати за вказаний період.

Рішенням про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача вказано, що відмовлено у перерахунку пенсії зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000 з урахуванням заробітної плати відповідно до довідок №25 від 09.02.2009 та №102 від 02.07.1999 за період з 01.01.1994 по 31.12.1998.

Підстави для відмови у проведенні перерахунку відповідач у рішенні не зазначив.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15 Верховний Суд зазначив, що право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а).

Таким чином, суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправним і скасувати рішення №191950021314 (від 11.03.2024 №39103/01-16), яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Стосовно періоду з 01.01.2021 по 12.02.2021, суд зазначає, що згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу позивач працював у Державній архітектурно-будівельній інспекції України, яка у період січень-лютий 2021 року сплачувала за позивача страхові внески.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Враховуючи викладене, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням даних системи персоніфікованого обліку за період з 01.01.2021 по 12.02.2021.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова