Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №160/33672/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33672/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (головуючий суддя Боженко Н.В.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 26.11.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 , просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2025 року (з основної діяльності) №706 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з виключенням зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що його призов на військову службу за мобілізацією проведено неналежним чином, оскільки процедура військово-лікарської комісії не відповідала вимогам законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що суд в цілому не має повноважень надавати власну оцінку наявним діагнозам, натомість має повноваження оцінювати правомірність процедури ВЛК. В даній справі позивачем постанову ВЛК не оскаржено. Згідно картки обстеження та медичного огляду позивач оглянутий лікарями, у нього взято аналізи, що свідчить про дотримання процедури проведення ВЛК. Позивач вказував на фактично недостовірний характер картки обстеження та медичного огляду та, як наслідок, довідки ВЛК. Однак, суд не має повноважень надавати власну оцінку наявним діагнозам, натомість має повноваження оцінювати правомірність процедури ВЛК. Суд розглядає висновок ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття такого рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує що, суд першої інстанції фактично зводить мотивувальну частину до одного висновку: якщо є висновок військово-лікарської комісії і він не оскаржений окремо — значить підстав ставити під сумнів законність мобілізації немає. Саме з таким підходом погодитися не можна. Позивач звернувся до суду не з вимогою “перевірити довідку ВЛК як документ”, а з вимогою перевірити законність мобілізації, яка прямо залежить від того, як саме і за яких умов було прийнято рішення ВЛК. Проте суд відмовився заглиблюватися в ці обставини. Суд уникнув перевірки процедури ВЛК, не надав оцінку медичним документам.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 листопада 2025 року відповідач-1 видав направлення №5498722, яким позивача направлено на ВЛК до КП «КМЛ №1» КМР.

Згідно довідки ВЛК від 13.11.2025 року №2025-1113-1213-4248-3 позивач пройшов медичний огляд у ВЛК при відповідачі-1 (КП «Криворізька МЛ №1» КМР) та визнаний придатний до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 13.11.2025 року в наявності відомості про огляд позивача лікарями та проведення аналізів.

Наказом відповідача-1 від 14.11.2025 року №706 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до відповідача-2.

Відповідно до довідки відповідача-1 від 20.11.2025 року №5057 позивач призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до відповідача-2.

Позивач вважає процедуру призову на військову службу протиправною.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

За ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Частиною другою ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (Порядок №560).

За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає, зокрема:

-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

За п. 72, 73 Порядку № 560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_3 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку

Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення №402).

Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби);

військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти);

громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:

- добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;

- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я;

- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;

- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;

- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам);

- визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;

- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;

- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.

Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.

Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;

кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;

кандидатів до військової служби за контрактом;

кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;

військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;

а також з метою визначення:

можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

потреби у тривалому лікуванні.

Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд першої інстанції обгрунтовано зауважує, що позивачем не оскаржено постанову ВЛК.

Зважаючи на використання позивачем професійної правничої допомоги суд не вбачає правових підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки розумні сумніви у волі позивача (в т.ч. небажання оскаржувати постанову ВЛК) відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у позовній заяві позивач вказував, що повідомляв відповідачу-1 відомості про наявні у нього захворювання.

До позовної заяви долучено низку медичних документів позивача.

Водночас, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.

Суд в цілому не має повноважень надавати власну оцінку наявним діагнозам, натомість має повноваження оцінювати правомірність процедури ВЛК.

Однак, у даній справі позивачем постанову ВЛК не оскаржено.

Оскільки позивач принаймні в підставах позову наводив доводи щодо неналежності процедури ВЛК суд першої інстанції вважає за можливе оцінити відповідні обставини.

За результатами такої оцінки суд першої інстанції констатує, що згідно картки обстеження та медичного огляду позивач оглянутий лікарями, у нього взято аналізи, що свідчить про дотримання процедури проведення ВЛК.

Позивач вказував на фактично недостовірний характер картки обстеження та медичного огляду та, як наслідок, довідки ВЛК.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

В межах даної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували висловлені позивачем доводи щодо процедури ВЛК.

Позивач постанову ВЛК не оскаржував, в зв`язку з чим при вирішенні спору про правомірність призову позивача відсутні підстави для вирішення спору виходячи з неправомірності постанови ВЛК.

Тобто, цей індивідуально-правовий акт є чинним і не оскаржений, в зв`язку з чим належить зважати на його чинність та правові наслідки, які він породжує.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права:

«протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»;

межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

На виконання засади адміністративного судочинства щодо офіційного з`ясування судом з власної ініціативи здійснено перевірку процедури проведення військово-лікарської комісії на підставі наявних у справі доказів, обсяг яких судом визнано достатнім, за результатом такої перевірки судом не встановлено порушень законодавства під час проведення військово-лікарської експертизи позивача.

В свою чергу позивач не позбавлений можливості ініціювати проведення ВЛК і під час проходження військової служби.

Судом в ході судового розгляду не встановлено істотних порушень процедури мобілізації позивача, які б зумовлювали висновок про те, що вона в цілому є протиправною.

Отже, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2025 року (з основної діяльності) №706 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , прийнято правомірно.

Позовні вимоги до відповідача-2 мали похідний характер, в зв`язку з цим не підлягають задоволенню з огляду на відхилення основної позовної вимоги.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко