Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №532/1193/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р.Справа № 532/1193/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Назарьова Л.В., вул. Шевченка, 16/25, м. Кобеляки, Кобеляцький, Полтавська, 39200, по справі № 532/1193/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7103914 від 28 квітня 2026 року.

У позовній заяві зазначено, що 28.04.2026 року ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом був зупинений працівником поліції, який повідомив про порушення правил повороту на регульованому та нерегульованому перехресті. Надалі щодо позивача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7103914 від 28 квітня 2026 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він керуючи транспортним засобом та повертаючи праворуч (ліворуч) не надав переваги у русі пішоходам, чим порушив п. 16.2 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Цією ж постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм законодавства. Так, оскаржувана постанова не містить опису обставин справи. Також під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, поліцейським не було встановлено фактичних обставин справи, а саме в якому напрямку позивач здійснював поворот. В матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Також позивач заперечує щодо розміру накладеного стягнення.

За таких обставин, ОСОБА_1 прохає скасувати визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7103914 від 28 квітня 2026 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2026 р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7103914 від 28.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.06.2026 по справі №532/1193/26 та прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що програмне забезпечення для формування постанов має системні обмеження (ліміт) на кількість символів у графі 7 «До постанови додається». Внесення даних про нагрудну бодікамеру повністю вичерпало доступний ліміт знаків у відповідному полі програми. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив долучений до відзиву відеозапис із патрульного авьтомобіля під назвою «Video 2026-05-18 at 12.30.19», посилаючить на відсутність згадки про цей технічний засіб у тексті оскаржуваної постанови (п. 7).

Також зазначає, що позивачем не надано жодного доказу щодо відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.06.2026 по справі № 532/1193/26 - без змін.

Зазначив, що Кобеляцький районний суд Полтавської області повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У період з 27.07.2026 по 21.08.2026 головуючий суддя Фоміна Л.О. перебувала у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 № 2.2-06/269.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7103914 від 28.04.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 28 квітня 2026 року приблизно о 18:24 годині в м. Кобеляки, по вул. Покровська (Червоноармійська), 12, керуючи транспортним засобом Mercedes - benz Citan державний номерний знак НОМЕР_1 та повертаючи праворуч (ліворуч) не надав переваги в русі пішоходам, чим порушив п. 16.2 ПДР України – порушення водіями транспортним засобів правил повороту на регульованому і нерегульованому перехресті. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень (а.с. 6).

Позивач, не погодившись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а тому суд виснував про відсутність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, оскільки обставини, зазначені в постанові про адміністративне правопорушення, складені відносно позивача, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи, як наслідок, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7103914 від 28.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП є неправомірною та підлягає скасуванню..

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно із ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліцією можуть застосовуватися такі превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

За приписами статті 40 Закону №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Тобто, ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Як установлено з матеріалів справи, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7103914 від 28.04.2026 у графі 7 «До постанови додаються» зазначено лише відеозапис з нагрудної бодікамери 907699, водночас відсутні будь-які посилання на технічний засіб – відеореєстратор патрульного автомобіля.

Враховуючи відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, а саме відеореєстратор патрульного автомобіля, за допомогою якого було здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеозапис з такого відеореєстратора не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 13.02.2020 по справі № №524/9716/16-а, від 19.02.2020 по справі № 607/3394/17.

Колегія суддів зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки в оскаржуваній постанові у пункту 7 «До постанови додаються» відсутня інформація про наявність відеозапису зі службового відеореєстратора, тому вважати такий відеозапис зі службового відеореєстратора належним доказами у цій справі, немає підстав.

Доводи апеляційної скарги про ліміт на кількість символів у графі 7 не спростовують висновки суду та не звільняють відповідача від обов`язку зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис в силу присів ст. 283 КУпАП.

Щодо твердження апелянта про те, що на відеозаписі з нагрудної бодікамери №907699 зафіксоване усне підтвердження позивача щодо факту здійснення ним об`їзду суд зазначає, що пояснення позивача не свідчать про безумовне визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення та це не звільняє відповідача від обов`язку доведення вини позивача належними і допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необгрунтовані про те, що позивачем не надано жодного доказу відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає, що дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 червня 2026 року по справі № 532/1193/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко