Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №520/1270/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р. Справа № 520/1270/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 12.05.26 по справі № 520/1270/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради , Харківської міської ради в особі Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресіє

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської міської ради в особі Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерух.майна внасл. бойових дій,терор.актів,диверсій,спричинен. збройною агресією РФ проти України, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради №3М-27/11.25 від 27.11.2025;

- зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правових висновків суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради №3М-27/11.25 від 27.11.2025. Зобов`язано Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду по даній справі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 92 коп.

Департамент житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу , вважає, що рішення підлягає скасуванню з мотивів невірного та неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає , що рішенням суду скасовано рішення Комісії, яке не відноситься до індивідуального акту, що безпосередньо порушує права позивача. Саме рішення Департаменту у даній справі, як уповноваженого органу, є індивідуальним актом публічно-правового характеру, яке безпосередньо породжує правові наслідки для позивача, як суб`єкта відповідних правовідносин, а не вирішення позивачем у судовому порядку питання щодо його законності та підстав для скасування унеможливлює здійснення судового розгляду з питань поновлення прав позивача щодо отримання права на компенсації за зруйноване житло, зв`язку із чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Рішення Комісії є лише носієм певної інформації, фіксацією певних фактів, не породжує безпосередньо правових наслідків для позивача, а тому не відповідає ознакам рішення суб`єкта владних повноважень (акта індивідуальної дії), а тому не підлягає оскарженню в судовому порядку. Також, вказує , що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1072 від 25.11.2024, тобто після пошкодження багатоквартирного житлового будинку (з моменту пошкодження до набуття права власності минуло більш ніж три с половиною року), Комісією з питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України за результатами розгляду заяви № ЗВ-11.10.2025-253738 прийнято вірне рішення про відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Вказує , що вирішуючи спір про визнання про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії щодо спірного рішення Комісії, суд першої інстанції також не вірно встановив, щодо належності у відповідача-1 обов`язку вчинення дій направлених на поновлення прав і інтересів позивача, у тому числі щодо стягнення з Харківської міської ради на користь позивача відповідного розміру судового збору. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі № 520/1270/26 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Харківська міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу , підтримує апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, просить суд її задовольнити та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі № 520/1270/26 повністю , ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю. Вважає, що апеляційні доводи Департаменту є достатньою підставою доведеності невідповідності висновків суду фактичним обставинам, неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме норм Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX , вказують не неповноту спірного рішення суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування такого рішення.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи, викладені відповідачами в апеляційній скарзі та відзиві помилковими. Вказує, що своїм рішенням Комісія саме завершує розгляд такої заяви, внаслідок чого її рішення набуває статусу остаточного у визначених правовідносинах. Таке рішення має індивідуальний характер, породжує юридичні наслідки для конкретної особи та відповідає ознакам індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, який може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 19 КАС України. Рішення про відмову у наданні компенсації є актом індивідуальної дії, який безпосередньо породжує для Позивача негативні правові наслідки, а саме - позбавляє права на отримання компенсації за знищене майно та припиняє процедуру розгляду заяви. Тож, у межах спірних правовідносин суб`єктами владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови, оформленої рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, нерухомого майна внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України №ЗМ-27/11-25 від 27.11.2025. Також, вказує , що позивач не входить до переліку осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації відповідно до приписів Закону №2923-IX від 23.02.2023, а тому рішення про відмову йому в наданні компенсації на підставі п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону 2923-IX є протиправним, таким, що суперечить приписам чинного законодавства. Рішення Комісії від 27.11.2025 №3М-27/11.25 не містить жодного обґрунтування того, що позивач є особою, яка не має права на отримання компенсації. Натомість, в своєму листі від 24.12.2025 №С-2-5471/0/88-25.08-31-14145/0/129- 25, Департамент повідомив, що підставою відмови у наданні позивачу компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є проведення державної реєстрації права власності на Квартиру після пошкодження будинку. Отже, відповідач поряд із підставою для відмови в наданні компенсації на підставі п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX вказує у своїх роз`ясненнях/листі вже іншу підставу, яка не передбачена цією нормою. Вважає, що належним відповідачем у спорах щодо оскарження рішень Комісії є саме Департамент житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради, як вірно визначено позивачем в адміністративному позову та не заперечується Харківською міською радою. Окрім того, сам Департамент в своїй апеляційній скарзі неодноразово сам визнає свій статус уповноваженого органу. Просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі №520/1270/26 – залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивач - ОСОБА_1 , є власником об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.11.2024 року (реєстр №1072) та копією витягу з Державного реєстру речових прав.

22.03.2022 унаслідок потрапляння снаряду та вибухової хвилі було пошкоджено будинок АДРЕСА_2 , у якому була розміщена належна позивачу квартира.

Актом комісійного обстеження об`єкта, проведеного 17.04.2024 спеціально створеною Комісією встановлено, що вказаний будинок мав незадовільний стан у зв`язку з наявними пошкодженнями несучих та огороджувальних конструкцій.

Згідно з висновком складеного експертом Сергієм ЛЮБЧЕНКО технічного звіту за результатами технічного обстеження об`єкту від 25.08.2024, будинок не придатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйновані об`єкти), рекомендовано виконання робіт щодо демонтажу (ліквідації) об`єкта.

Рішенням Виконавчого комітеті ХМР №87 від 24.02.2025 визначено перелік аварійно небезпечних об`єктів, які підлягають демонтажу, ліквідації, до якого увійшов будинок АДРЕСА_2 .

11.10.2025 за допомогою застосунку Дія позивачем було подано звернення №3В-11.10.2025-253738 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

За зверненням заявника Комісією Харківської міської ради з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти було прийнято рішення від 27.11.2025 №3М-27/11.25 про відмову наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, яке мотивовано поданням заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до пункту 1 частини 6 статті 6 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Також судом встановлено, що листом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 24.12.2025 №С-2-5471/0/88-25.08-31-14145/0/129-25 позивачу було повідомлено, що підставою відмови у наданні позивачу компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є проведення державної реєстрації права власності на Квартиру після пошкодження будинку.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на об`єкт знищеного/пошкодженого нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 підтверджене належними доказами, тому рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради №3М-27/11.25 від 27.11.2025 є протиправним та таким, що порушує права позивача. Для належного захисту прав позивача суд першої інстанції дійшов висновку щодо зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду по даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення (далі - Порядок №381).

Компенсація надається за умови, що об`єкт нерухомого майна був пошкоджений після набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (пункт 6 Порядку).

Положеннями пункту 7 Порядку №381 визначено, що для розгляду питання надання компенсації виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями населеного пункту (далі - уповноважений орган) утворюється комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - комісія).

Комісія є консультативно-дорадчим органом, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу. Уповноважений орган забезпечує дотримання комісією вимог цього Порядку.

Положення про комісію, її персональний склад затверджуються уповноваженим органом.

Наказом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 19.06.2023 № 210 утворено Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, затверджено її персональний склад, а також затверджено Положення про комісію.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про комісію (додаток 2 до наказу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 19.06.2023 № 210), Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі комісія), є консультативно-дорадчим органом, що утворюється Департаментом житлово комунального господарства Харківської міської ради, діє на території Харківської міської територіальної громади для розгляду питань надання компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 №381 “Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення”.

Отже, саме Департамент житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради є уповноваженим органом на створення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Питання, що стосуються надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, регулюються Законом України від 23.02.2023 № 2923-ІХ.

Відповідно до терміну, визначеного в пункті 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, пошкоджені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;

б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент пошкодження в об`єкта будівництва зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;

г) спільне майно багатоквартирного будинку, відмінне від земельної ділянки;

Відповідно до пункту першого статті 2 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації): фізичні особи - громадяни України, які є:

а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна;

б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ;

в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту шостого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ;

г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту шостого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923- ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 1 цього Закону;

г) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами «а»-«в» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону;

д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами «а»-«ґ» пункту першого статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ.

Водночас, частиною 3 статті 2 Закону від 23.02.2023 № 2923-ІХ встановлено, що отримувачами компенсації не можуть бути:

1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";

2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України;

3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини.

Аналогічний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації за знищене/ пошкоджене майно, встановлено пунктом 4 Порядку №381.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами відповідної компенсації.

Згідно з п. 3 Порядку № 381, отримувачем компенсації є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) або в інший спосіб, передбачений цим Порядком, заяву та є власником (співвласником) пошкодженого об`єкта, право власності якого підтверджено.

Пунктом 8 Порядку 381 передбачено, що Комісія відповідно до цього Порядку, зокрема:

- розглядає заяви;

- встановлює наявність/відсутність права та підстав для надання компенсації та пріоритетного права на отримання компенсації відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- приймає рішення про зупинення/поновлення розгляду заяви, надання/відмову в наданні компенсації відповідно до цього Порядку.

Відповідно до п. 12 Порядку № 381, за результатами розгляду заяви комісія приймає рішення про надання/відмову в наданні компенсації та передає це рішення на розгляд уповноваженого органу не пізніше п`яти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У рішенні про відмову у наданні компенсації обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 6 вказаного Закону передбачено, що розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації включає:

встановлення наявності/відсутності підстав для отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

забезпечення проведення обстеження об`єкта (крім випадків його проведення до розгляду заяви);

прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2923-ІХ підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є:

1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;

2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною 1 статті 4 цього Закону.

Рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення (абзац перший частини сьомої статті 6 Закону № 2923-ІХ).

Отже, за наслідками розгляду заяви комісія може прийняти рішення про відмову в задоволенні заяви, або наданні такої компенсації, однак таке рішення обов`язково має бути обґрунтованим, тобто в ньому мають бути вказані підстави для його задоволення чи відмови.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.11.2024 року (реєстр №1072).

Право власності позивача на об`єкт знищеного/пошкодженого нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 підтверджене належними доказами, які додані позивачем до заяви.

Вказаний об`єкт нерухомого майна був пошкоджений унаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим позивачем подано заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

За зверненням ОСОБА_2 Комісією Харківської міської ради з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти було прийнято рішення від 27.11.2025 №3М-27/11.25 про відмову наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, яке мотивовано поданням заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до пункту 1 частини 6 статті 6 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України».

Листом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 24.12.2025 №С-2-5471/0/88-25.08-31-14145/0/129-25 позивачу повідомлено, що підставою відмови у наданні позивачу компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є проведення державної реєстрації права власності на Квартиру після пошкодження будинку.

Зі змісту спірного рішення неможливо встановити, з яких саме підстав Комісія дійшла висновку про те, що позивач є особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до пункту 1 частини 6 статті 6 Закону України № 2923-ІХ.

Відповідачами не доведено, що позивач є особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до частини 3 статті 2 Закону України № 2923-ІХ.

Судом першої інстанції правомірно встановлено , що позивач не входить до переліку осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації відповідно до приписів Закону №2923-IX від 23.02.2023.

Щодо доводів апелянта з посиланням на те , що державна реєстрація права власності на квартиру проведена після пошкодження будинку, що слугувало підставою для прийняття спірного рішення, колегія судів зазначає наступне.

Зі спірного рішення вбачається , що такі доводи не були покладені в основу його прийняття.

Також, колегія суддів зазначає , що Закон України від 23.02.2023 № 2923-ІХ не містить вимоги щодо обов`язкової державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна саме до моменту його пошкодження чи знищення. Натомість Закон прямо передбачає можливість отримання компенсації замовником будівництва відповідного об`єкта нерухомого майна у випадках, визначених підпунктом «б» пункту 6 частини першої та підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону.

Відповідно до підпункту «б» пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ пошкоджені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним: об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.

Тобто, якщо особа підтверджує своє право власності або статус замовника будівництва щодо відповідного об`єкта нерухомого майна, а також факт його пошкодження чи знищення внаслідок збройної агресії рф, вона має право на отримання компенсації відповідно до Закону України № 2923-ІХ.

Судом встановлено, що позивач є власником об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.11.2024 року (реєстр №1072), тобто є особою в розумінні вимог Закону України № 2923-ІХ , яка має право на отримання відповідної компенсації.

При вирішенні спірних правовідносин, суд враховує, що стосовно вимог до адміністративного акту суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим).

Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions)

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21, у якій Суд звертав увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі v. Finland, заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що спірне рішення Комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки прийняте без належного дослідження всіх обставин справи, без надання оцінки суперечливим доказам та без наведення мотивів їх переваги.

Щодо доводів апелянта про те, що рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна є лише носієм певної інформації, фіксує встановлені обставини та не породжує безпосередніх правових наслідків для позивача, а тому не має ознак рішення суб`єкта владних повноважень (індивідуального акта) і не може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні питання про правову природу спірного рішення визначальним є не його назва, форма чи спосіб оформлення, а зміст рішення, характер повноважень органу, який його прийняв, мета його прийняття та наслідки, які воно породжує для конкретної особи.

У спірних правовідносинах Комісія діє в межах наданих їй владних управлінських повноважень та реалізує відповідні функції у сфері публічного адміністрування. Розглядаючи заяву особи про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, Комісія не обмежується встановленням та фіксацією фактичних обставин, а здійснює їх правову оцінку та приймає рішення щодо наявності або відсутності передбачених законодавством підстав для реалізації особою права на отримання компенсації.

Такий висновок безпосередньо випливає з пункту 8 Порядку надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 381 (далі – Порядок № 381), відповідно до якого саме Комісія встановлює наявність/відсутність права та підстав для надання компенсації, а також пріоритетного права на отримання компенсації відповідно до пункту 5 цього Порядку.

Отже, нормативне регулювання прямо покладає саме на Комісію повноваження щодо вирішення ключового юридичного питання, від якого залежить реалізація особою права на компенсацію, – встановлення наявності або відсутності права та підстав для її надання.

За результатами розгляду заяви Комісія приймає рішення про надання або відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Таким чином, результат діяльності Комісії має не інформаційний чи суто технічний, а юридично значущий характер, оскільки за наслідками розгляду конкретної заяви визначається, чи має заявник право на отримання відповідної компенсації та чи існують правові підстави для її надання.

За таких обставин доводи апелянта про те, що рішення Комісії є лише фіксацією певних фактів, не відповідають змісту повноважень, якими Комісію наділено Порядком № 381. Встановлення Комісією відповідних фактичних обставин є лише одним з елементів її діяльності, тоді як кінцевим результатом є прийняття рішення про надання або відмову у наданні компенсації, тобто рішення, яке безпосередньо стосується конкретної особи та її права на отримання компенсації.

Не змінює наведеного висновку і та обставина, що рішення Комісії про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу відповідної ради.

Зазначена процедура передбачає послідовне здійснення декількох адміністративних дій та розмежування повноважень між Комісією і виконавчим органом ради. При цьому необхідно розрізняти власне розгляд заяви по суті та наступне затвердження прийнятого за результатами такого розгляду рішення.

Саме Комісія, відповідно до пункту 8 Порядку № 381, здійснює розгляд заяви, встановлює наявність або відсутність у заявника права та підстав для надання компенсації та за результатами такого розгляду приймає відповідне рішення. Натомість , подальше затвердження цього рішення виконавчим органом ради є наступною стадією , передбаченої Порядком процедури і не означає повторного первісного розгляду заяви по суті.

Інше тлумачення фактично призводило б до необґрунтованого ототожнення двох різних за своїм змістом процедурних дій: прийняття Комісією рішення за результатами розгляду заяви та його подальшого затвердження виконавчим органом ради.

Саме по собі затвердження рішення Комісії не означає, що виконавчий орган ради вперше вирішує питання про наявність у заявника права на компенсацію. Навпаки, такому затвердженню передує встановлення Комісією відповідних юридично значущих обставин та прийняття нею рішення про надання або відмову у наданні компенсації.

Таким чином, подальше затвердження рішення Комісії є передбаченою Порядком № 381 стадією адміністративної процедури, яка не позбавляє рішення Комісії самостійного юридичного значення та не перетворює його на документ виключно інформаційного характеру.

Також, помилковим є і твердження апелянта про те, що лише рішення Департаменту як уповноваженого органу безпосередньо породжує правові наслідки для позивача.

Юридично значущі наслідки для позивача виникають не лише внаслідок остаточного оформлення результату адміністративної процедури, а й унаслідок прийняття Комісією рішення, яким встановлено наявність або відсутність права та підстав для отримання компенсації. Саме це рішення визначає результат розгляду заяви по суті та зумовлює подальший перебіг адміністративної процедури.

Відтак наявність наступної стадії – затвердження рішення Комісії виконавчим органом ради – не свідчить про відсутність у рішення Комісії правового значення та не виключає можливості його судового контролю.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на те, що вирішення позивачем у судовому порядку питання про законність рішення Комісії нібито унеможливлює розгляд вимог щодо поновлення його прав на отримання компенсації в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до завдань адміністративного судочинства саме адміністративний суд здійснює судовий контроль за рішеннями суб`єктів владних повноважень та перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, чи є вони обґрунтованими, пропорційними та такими, що не порушують права та законні інтереси особи.

У цьому випадку спір виник саме у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій щодо реалізації встановленого законом механізму надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. Позивач оскаржує не приватноправові відносини чи право власності як таке, а законність рішення, прийнятого уповноваженим суб`єктом у межах адміністративної процедури розгляду його заяви.

Отже, за своїм змістом та характером спірні правовідносини є публічно-правовими, а спір щодо правомірності рішення Комісії належить до юрисдикції адміністративного суду.

При цьому вимога про визнання протиправним та скасування рішення Комісії є належним способом судового захисту, оскільки спрямована на усунення наслідків неправомірного рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача про отримання компенсації.

Таким чином, доводи апелянта про те, що рішення Комісії не є індивідуальним актом, не породжує правових наслідків для позивача та не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства, ґрунтуються на неправильному розумінні змісту та правової природи повноважень Комісії, визначених Порядком № 381.

Колегія суддів наголошує, що саме Комісія в межах наданих їй повноважень встановлює наявність або відсутність права та підстав для надання компенсації та за результатами розгляду заяви приймає рішення про її надання або відмову в її наданні. Подальше затвердження такого рішення виконавчим органом ради є наступною процедурною стадією та не є повторним розглядом заяви по суті.

За таких обставин спірне рішення Комісії є юридично значущим результатом здійснення нею владних управлінських повноважень, стосується безпосередньо прав та законних інтересів конкретного заявника, а тому відповідає ознакам індивідуального акта суб`єкта владних повноважень і може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що спірне рішення Комісії може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, є правильним, ґрунтується на належному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи Департаменту таких висновків не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України Департаменту житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду по даній справі.

Доводи апелянта щодо безпідставності стягнення з Харківської міської ради на користь позивача судового збору є помилковими , виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідачами у справі є Харківська міська рада в особі Комісії та Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради. При цьому Комісія не є самостійною юридичною особою та не має власних бюджетних асигнувань, а Департамент не є окремим від міської ради джерелом фінансування, за рахунок якого може бути здійснено відшкодування судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

За таких обставин стягнення судового збору саме з Харківської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань є обґрунтованим, оскільки саме міська рада є належним суб`єктом, за рахунок бюджетних асигнувань якого може бути фактично виконано рішення суду про відшкодування судових витрат.

Посилання відповідача на висновки, викладені у постанові суду апеляційної інстанцій не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої(апеляційної) інстанції.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 520/1270/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко