Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №440/4227/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р. Справа № 440/4227/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 12.05.26 по справі № 440/4227/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №164350005851 від 20 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "д" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 5 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13 лютого 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Однак, оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ у Закарпатській області №164350005851 від 20 лютого 2026 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на те, що на час звернення із заявою про призначення пенсії мала стаж на роботі дояркою, свинарем, що підтверджується трудовою книжкою та довідками про підтвердження наявного трудового стажу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №164350005851 від 20.02.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи за 1988-1991 роки та з 25.12.1991 по 13.07.2017 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі за 1988-1991 рр. згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.06.1990, оскільки в трудовій книжці дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в колгоспі не завірені підписом голови колгоспу, а також відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум. До пільгового стажу період роботи з 25.12.1991 по 13.07.2017 згідно довідки №ПГВ25.6-182 від 23.01.2026 зараховано частково, а саме з 01.01.2004 по 31.12.2008, тільки той період, коли виконувалась норма встановленого мінімуму.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах,не залежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, при призначенні пенсії для підтвердження стажу за періоди роботи в колгоспах, крім трудової книжки, необхідно надавати уточнюючі довідки з інформацією про прийом та звільнення, дату вступу в члени колгоспу та дату припинення членства в колгоспі, відпрацьовану кількість трудоднів порічно та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві за відповідний рік. Відповідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача становить 36 років 01 місяців 10 днів. Пільговий стаж роботи становить 05 років 00 місяць 00 днів.

Також звертає увагу, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих позивачем документів, є дискреційним повноваженням відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

Позивач по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.02.2026 ОСОБА_1 , 18.04.1970, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просила призначити пенсію за віком, та з пакетом документів.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ у Закарпатській області.

За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФУ у Закарпатській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №164350005851 від 20.02.2026, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказане рішення вмотивовано тим, що вік позивача 55 років 9 місяців 25 днів. Страховий стаж особи становить 36 років 1 місяць 10 днів, пільговий стаж - 5 років.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі за 1988-1991 рр. згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.06.1990, оскільки в трудовій книжці дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в колгоспі не завірені підписом голови колгоспу, а також відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум.

До пільгового стажу період роботи з 25.12.1991 по 13.07.2017 згідно довідки №ПГВ25.6-182 від 23.01.2026 зараховано частково, а саме з 01.01.2004 по 31.12.2008, тільки той період, коли виконувалась норма встановленого мінімуму.

Позивач не погодилася з рішенням ГУ ПФУ у Закарпатській області №164350005851 від 20.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком та звернулася до суду даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність пільгового стажу доярки, свинаря з виконанням встановлених норм обслуговування тварин, тобто у вказані періоди часу позивач працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та виконувала встановлені норми обслуговування та вказав, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 20.11.2025 №104250023592 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи за 1988-1991 роки та з 25.12.1991 по 13.07.2017 та повторно розглянути заяву від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в оскаржуваній відповідачем частині з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказано Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У статті 1 вказаного Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно частини другою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначені, зокрема, частиною 2 статті 114 Закону № 1058-IV, відповідно до пункту 5 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону № 1788-XII.

Між тим, ідентичну правову позицію містить норма пункту "д" статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

У даній справі позивач звернулась до пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV та пункту "д" статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Спірним рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 20.02.2026 № 164350005851 позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі за 1988-1991 рр. згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.06.1990, оскільки в трудовій книжці дані щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі в колгоспі не завірені підписом голови колгоспу, а також відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум. До пільгового стажу період роботи з 25.12.1991 по 13.07.2017 згідно довідки №ПГВ25.6-182 від 23.01.2026 зараховано частково, а саме з 01.01.2004 по 31.12.2008, тільки той період, коли виконувалась норма встановленого мінімуму.

Згідно з положеннями частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "доярка" та свинарка, запроваджена в 1961 році.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи (доярки та свинаря в даному випадку), досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16-а.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту наведених норм встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, є трудова книжка, тоді як необхідність підтвердження такого стажу іншими документами виникає лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З матеріалів справи встановлено, що трудовою книжкою колгоспника ОСОБА_1 НОМЕР_2 підтверджено, що позивач на підставі наказу №105 від 25.12.1991 з 25.12.1991 прийнята в радгосп «Світанок» робітником МТФ, дояркою. На підставі наказу №495к від 20.07.2009 з 23.07.2009 позивача переведено свинарем V розряду підрозділу СТФ МТФ. 13.07.2017 на підставі наказу №315к від 11.07.2017 позивача звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Отже, трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 підтверджено, що позивач з 25.12.1991 по 13.07.2017 працювала дояркою та свинарем.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що роботодавцем Філією Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" видано довідку від 23.01.2026 №ПГВ25.6-182 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої остання дійсно працювала з 25.12.1991 по 13.07.2017 в підсобному сільському господарстві «Світанок» ГПУ «Полтавагазвидобування» ДК «Укргазвидобування», а саме:

- з 25.12.1991 (наказ №105-к від 25.12.1991) прийнята дояркою 5 розряду молочно -товарної ферми підсобного сільського господарства «Світанок» ГПУ «Полтавагазвидобування» ДК «Укргазвидобування»;

- з 23.07.2007 (наказ №495-п від 20.07.2009) переведена свинарем 5 розряду свино-птахоферми підсобного сільського господарства «Світанок» ГПУ «Полтавагазвидобування» ДК «Укргазвидобування»;

- 13.07.2017 (наказ №315-п від 11.07.2017) звільнена у зв`язку з скороченням штату.

За вказаний період стаж роботи на підприємстві складає 25 років 6 місяців 19 днів.

Вказана довідка видана на підставі книги наказів, особової картки форми П-2, розрахунків оплати праці працівникам галузі тваринництва в ПСГ "Світанок" Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", розрахунків нарахування оплати праці працівникам тваринництва для подання в Управління пенсійного фонду України.

Таким чином, довідкою №ПГВ25.6-182 від 23.01.2026 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено факт виконання позивачем встановлених норм обслуговування тварин за період з 25.12.1991 по 13.07.2017.

Згідно вказаної довідки з 1991 по 2002 рік та 2010 роки на підприємстві були відсутні норми обслуговування великої рогатої худоби, молодняка, при тому що позивач виконувала фактичне обслуговування великої рогатої худоби. При цьому, позивач виконувала річний мінімум обслуговування тварин, а у деяких випадках навіть перевищувала вказаний мінімум.

Разом з тим, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтверджуючих документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на підприємстві, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою доярка, свинар, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року №709/1360/17 та від 7 лютого 2019 року № 699/155/17.

Також варто зазначити, що обов`язок щодо ведення та зберігання первинних документів щодо обліку виконання норм обслуговування працівниками, покладений на роботодавця, тому позивач не повинна відповідати за неналежне виконання ним свого обов`язку.

Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Відповідно до приписів статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка, а уточнюючі довідки можуть витребовуватися лише у разі її відсутності або відсутності в ній відомостей, необхідних для визначення права на пільгове пенсійне забезпечення.

Як встановлено з матеріалів справи, разом із трудовою книжкою позивач за власною ініціативою подала до органу Пенсійного фонду також уточнюючу довідку, засвідчену печаткою Філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", а також підписами директора, головного бухгалтера та керівника групи управління персоналом філії ГПУ "Полтавагазвидобування".

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позивачем вжито всіх належних та достатніх заходів для підтвердження пільгового стажу роботи на посаді доярки та свинаря.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що за наявності сумнівів у суб`єкта владних повноважень щодо підтвердження факту роботи позивача на посаді, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідач не вжив жодних заходів, спрямованих на отримання додаткових відомостей чи документів, які могли б підтвердити спірний період пільгового стажу, натомість прийняв рішення № 164350005851 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому відповідач не був позбавлений можливості витребувати необхідні документи, надіслати відповідні запити та в інший спосіб перевірити відомості щодо пільгового стажу позивача, після чого вирішити питання про зарахування спірного періоду до такого стажу. Однак доказів вчинення зазначених дій матеріали справи не містять.

Така правова позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність пільгового стажу доярки, свинаря з виконанням встановлених норм обслуговування тварин, тобто у вказані періоди часу позивач працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та виконувала встановлені норми обслуговування.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 №699/155/17.

Підтвердженням того, що позивач працювала на посаді доярки, свинаря, є відомості трудової книжки та довідки №ПГВ25.6-182 від 23.01.2026 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які за встановлених судом обставин, є достатніми для доведення факту роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пільгової пенсії.

Крім того, не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи дояркою, свинаркою за 1988 - 1991 роки лише з підстав не зазначення підписом голови колгоспу відпрацьованого мінімуму трудової участі в колгоспі є необґрунтованим.

На момент звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії позивач досягла встановленого законодавством віку - 55 років, що відповідає вимогам статей 13, 114 Закону № 1058-IV та Закону № 1788-ХІІ.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що ГУ ПФУ в Закарпатській області діяло всупереч вимогам законодавства у сфері пенсійного забезпечення, безпідставно не зарахувавши спірний період роботи позивача до пільгового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 20.02.2026 № 164350005851 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд із тим, адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Закарпатській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

За таких обставин, суд першої інстанції обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за 1988-1991 роки та з 25.12.1991 по 13.07.2017 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.

Щодо доводів відповідача про перебирання судом повноважень щодо призначення пенсії є формою втручання в дискреційні повноваження управління та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції обираючий належний спосіб захисту прав позивача зобов`язав відповідача повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу позивача періоди роботи за 1988-1991 роки та з 25.12.1991 по 13.07.2017, тобто судом не вирішувалось питання про призначення позивачу пенсії.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 440/4227/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий