Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №520/11839/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р.Справа № 520/11839/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Перцової Т.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, у справі № 520/11839/26

за позовом ОСОБА_1

до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Харківській області Дар`ї Шарової

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Харківській області Дар`ї Шарової (далі також відповідач), в якому, з урахуванням уточненої заяви, просив суд:

- зобов`язати державного виконавця провести наступну виконавчу дію передбачену законодавством - направити до органів поліції звернення про кримінальний злочин здійснений боржником .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність щодо не направлення до органів поліції звернення про кримінальний злочин вчинений боржником в межах ВП №77544089.

13.07.2026 за допомогою системи «Електронний суд» представником Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано відзив, в якому зазначено, що за виконавчим провадженням №77544089 боржником, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішення по справі виконано, а саме розглянуто заяву стягувача, ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, просить скасувати оскаржуване рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду іншим складом суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, окрім іншого, зазначає, що відзив, який долучений до справи не є процесуальним документом, складеним у відповідності до вимог статті 162 КАС України. Для прийняття рішення судом застосовані докази, долучені до справи з порушенням частини 9 статті 79 КАС України. В матеріалах справи наявні завідомо неправдиві відомості, надані представником відповідача, вихідні дані яких в матеріалах справи відсутні. Станом на час розгляду справи на адресу позивача копії доказів, які застосовані судом для прийняття рішення, не надходили. На переконання апелянта, такі порушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар`ї Валеріївни перебуває виконавче провадження №77544089 з виконання виконавчого листа №520/1380/25, виданого 11.03.2025 Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Відділ обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року.

19.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

19.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

19.03.2025 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

19.06.2025 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн та встановлено новий строк виконання рішення.

26.06.2025 на адресу Відділу надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.06.2025 №2000-0309-5/97167 яким повідомлено, що на виконання рішення суду відповідачем по справі розглянуто питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

25.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10500,00 грн та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (п. 2 постанови).

11.08.2025 до Головного Управління Національної поліції у Харківській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо розгляду питання про притягнення посадових осіб Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, відповідальних за виконання рішення суду по справі №520/1380/25, до кримінальної відповідальності за невиконання виконавчого листа №520/1380/25, виданого 11.03.2025 Харківським окружним адміністративним судом, відповідно до закону.

Відповідно до повідомлення Слідчого управління Національної поліції в Харківській області Головного управління Національної поліції України від 20.08.2025 за №1680302025, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке надійшло з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2025 №77544089 в інтересах ОСОБА_1 , згідно з вимогами наказу МВС України від 08.02.2019 №100, направлено до Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, для подальшої реєстрації в інформаційно – телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» та прийняття рішення у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України.

20.10.2025 на адресу Відділу надійшла відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0403-8/158215 від 14.10.2025, якою повідомлено, що на виконання рішення суду розглянуто питання щодо виключення з переліку місяців страхового стажу ОСОБА_1 , на які нараховано коефіцієнт заробітної плати 28 днів роботи в лютому 2009 року. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Також ГУ ПФУ в Харківській області повідомило державного виконавця, що ОСОБА_1 листом №2000-0309-8/73964 від 14.05.2025 повідомлено про розгляд питання на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі №520/1380/25, яке набрало законної сили 11.03.2025 та направлено рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії на адресу за місцем реєстрації.

Позивач вважає, що державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність щодо не направлення до органів поліції звернення про кримінальний злочин вчинений боржником в межах ВП №77544089, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що як вбачається з матеріалів справи до Головного Управління Національної поліції у Харківській області державним виконавцем направлялось повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 11.08.2025 по виконавчому провадженню №77544089. Таким чином, суд не вбачає протиправної бездіяльності з боку старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень в Харківській області Дар`ї Шарової, з огляду на, що позовні вимоги про зобов`язання державного виконавця направити до органів поліції звернення про кримінальний злочин вчинений боржником є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі також Закон №1404-VІІІ).

За приписами статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист визначено Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року №202/98-ВР (далі також Закон №202/98-ВР)

Відповідно до статті 1 Закону №202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону №202/98-ВР органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі також Закон №1403-VIII) систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

За приписами пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), органами державної виконавчої служби є:

Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Виходячи з наведених положень законодавства, колегія суддів зазначає, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання судових рішень, діє як посадова особа відповідного органу державної виконавчої служби та в межах наданих йому законом владних повноважень. Відтак, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця у сфері виконавчого провадження є проявом діяльності відповідного органу державної виконавчої служби, від імені якого державний виконавець здійснює покладені на нього законом повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України.

Так, відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Приписами частини 3 статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

З наведеного висновується, що державні виконавці не є самостійними органами, які в розумінні частини третьої статті 287 КАС України можуть бути відповідачами у відповідній категорії справ.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 22 липня 2020 року у справі №803/485/18.

Викладене, свідчить про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця належним відповідачем є відповідний орган державної виконавчої служби, посадовою особою якого є державний виконавець, а не державний виконавець як самостійний суб`єкт владних повноважень. Саме відповідний орган державної виконавчої служби несе процесуальні наслідки оскарження рішень, дій чи бездіяльності його посадової особи.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Харківській області Дар`ї Шарової, в якому просив суд: зобов`язати державного виконавця провести наступну виконавчу дію передбачену законодавством - направити до органів поліції звернення про кримінальний злочин здійснений боржником.

Відповідно до частини 3 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Колегія суддів зазначає, що старший державний виконавець Дар`я Шарова є посадовою особою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у складі якого вона здійснює визначені законом повноваження щодо примусового виконання судових рішень.

Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 43 КАС України та наведеного правового регулювання, саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як відповідний орган державної виконавчої служби, є належним суб`єктом адміністративної процесуальної дієздатності та належним відповідачем у цій справі.

Водночас, суд звертає увагу, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не був визначений позивачем як відповідач у цій адміністративній справі та судом першої інстанції до участі у справі не залучався. При цьому заміни первісного неналежного відповідача належним відповідачем або залучення Відділу до участі у справі як співвідповідача судом першої інстанції не здійснено.

Вказане свідчить про те, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як суд першої інстанції розглянув та вирішив спір за участю неналежного відповідача.

За приписами статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Тож, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Водночас обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача. Заміна відповідача, залучення співвідповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Проте суд першої інстанції наведених вимог процесуального закону не дотримався та, вирішуючи спір, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

У цьому випадку суд першої інстанції повинен був за правилами статті 48 КАС України залучити до участі у справі співвідповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки внаслідок залучення співвідповідача справа має розглядатися спочатку.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 29.06.2021 у справі №460/2903/20, від 14.12.2020 у справі №826/17787/14, від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі № 500/2972/17, від 23.06.2020 у справі №540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі №140/72/19.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

В силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та залучити до участі у справі співвідповідача. Так само в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі співвідповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як і позбавлений можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що у цьому випадку слід відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав пред`явлення його до неналежного органу.

Суд не встановлює інші фактичні обставини та не надає оцінку наявності чи відсутності підстав для зобов`язання державного виконавця провести наступну виконавчу дію, передбачену законодавством - направити до органів поліції звернення про кримінальний злочин здійснений боржником.

Так само суд апеляційної інстанції не вирішує питання закриття провадження у справі оскільки вирішення цього питання є передчасним.

Одночасно колегія суддів уважає за необхідне зауважити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його залучення на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача, із заявою про поновлення строку на звернення до суду у разі необхідності.

За приписами частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених частинами 3, 4 статті 48 КАС України з урахуванням приписів статті 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі № 520/11839/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді Т.С. Перцова З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 27.08.2026 року