Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №552/3382/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 552/3382/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.06.2026 (суддя Турченко Т.В., повний текст складено 18.06.26) по справі № 552/3382/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Полтави з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7017322 від 13.04.2026 року та закрити провадження у справі.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на його думку постанова про адміністративне правопорушення такою, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідачем не надано доказів наявності на зазначеній ділянці дороги дорожніх знаків 5.49 (початок населеного пункту) та 3.29 (обмеження швидкості 50 км/год), які б чітко встановлювали відповідне обмеження швидкості руху саме на місці фіксації правопорушення. У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували, що зупинка автомобіля позивача та вимірювання швидкості приладом TruCam відбулися саме на 306 км автодороги М-03. Відповідач не надав актуальних координат GPS, ані прив`язки до кілометрового стовпа, ані інших об`єктивних доказів, які б однозначно вказували на місце проведення вимірювання. Відтак неможливо достовірно встановити, що правопорушення було вчинено саме в межах населеного пункту з обмеженням швидкості 50 км/год. А також, під час здійснення вимірювання швидкості транспортного засобу, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 (TС008425) не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, що таким чином не дає змоги використовувати працівником поліції вимірювач швидкості ТЗ у такому режимі. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam і вимірювання швидкості руху в спосіб «тримаючи прилад в ручному режимі» є недопустимим.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 18.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7017322 від 13.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП, щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення, передбаченою ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що згідно координат, які автоматично визначає прилад TruCam, за допомогою влаштованого GPS навігатора, при здійсненні заміру швидкості автомобіля позивача він знаходився в координатах 49°34'53.15"N 34°5'37.78"Е. Перенісши ці координати за допомогою загальнодоступних карт Google Maps можна побачити, що прилад знаходився в межах населеного пункту м. Решетилівка. При цьому, відстань від приладу до автомобіля, становить 126.4 м., а відтак і сам автомобіль знаходиться в межах населеного пункту м. Решетилівка.

На переконання представника відповідача, судом першої інстанції було проігноровано надані відповідачем докази фіксації адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що на фото - та відеоматеріалах, сформованих приладом TruCam та долучених до постанови про адміністративне правопорушення, відображені зовсім інші координати – 49°58'12.5"N 34°09'21.2"E.

Різниця між зазначеними координатами є істотною, оскільки вони вказують на різні географічні місця. Зокрема, координати, зафіксовані на відеозаписі TruCam, відповідають місцевості, що знаходиться приблизно за 40–45 км північніше м. Решетилівка, тобто поза межами населеного пункту, де встановлено загальне обмеження швидкості 50 км/год.

26.08.2026 року представником позивача надано до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

В обгрунтування зазначеного клопотання, представник позивача зазначає, що не зміг виїхати о 10:30 з Полтавської області до міста Харкова для участі в судовому засіданні, через повітряну тривогу в Полтавській області у зв`язку з чим просить розгляд справи призначеної на 26.08.2026 відкласти на інший час.

Колегією суддів з загальнодоступних джерел встановлено, що дійсно 26.08.2026 о 10:19 в Полтавській області була оголошена повітряна тривога, водночас тривала вона до 10:35, загалом 16 хвилин.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що клопотання про відкладення розгляду справи було сформовано та направлено до суду апеляційної інстанції о 10 год. 37 хв., тобто вже після закінчення повітряної тривоги в Полтавській області.

При цьому представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме оголошення повітряної тривоги тривалістю 16 хвилин об`єктивно унеможливило його прибуття до міста Харкова або участь у судовому засіданні, а також не наведено інших обставин, які б свідчили про наявність поважних причин для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у клопотанні обставини не підтверджують об`єктивної неможливості представника позивача взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Ждановим Євгеном Вікторовичем відносно позивача винесено постанову серії ЕНА №7017322 від 13.04.2026 року, згідно якої 13.04.2026 року о 13:14:51 на 306 км автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський у межах населеного пункту Нікіфоров Єгор Євгенович керував автомобілем Infiniti QX30 (д.н.з НОМЕР_1 ) зі швидкістю 98 км/год. Перевищивши встановлене обмеження швидкості 50 км/год на 48 кв/год. Вимірювання швидкості було здійснено приладом TruCam LTI 20/20 (TС008425).

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів того, що позивачем допущено перевищення максимально дозволеної швидкості на 48 км/год, отже постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7017322 від 13.04.2026 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Так, предметом розгляду в межах даної справи є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13.04.2026 серії ЕНА № 7017322 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що 13.04.2026 о 13 год. 14 хв. на автодорозі М 03 Київ-Харків-Довжанський (306 км) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Infiniti QX 30, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 98 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу у межах м. Решетилівка на 48 км/год, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008425, чим порушив пп. 12.4 ПДР (а.с. 12).

Даною постановою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.

У графі постанови 7 «До постанови додаються» зазначено «фото, відео з TruCam LTI 20/20 ТС008425, бодікамери № 469272».

Згідно пункту 1.1. ПДР України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год (п. 12.6 «ґ» ПДР).

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено значення термінів, що наведені у цих правилах, а саме:

- населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.

Відповідно до глави 5 розділу 33 Правил дорожнього руху до інформаційно-вказівних знаків відноситься знак 5.49 «Початок населеного пункту», який визначає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху у населених пунктах; знак 5.50 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом частин першої-третьої ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, доказами є такі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Судовим розглядом встановлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксоване відповідачем на лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008425 на автодорозі Київ-Харків-Довжанський М03 306 км, м. Решетилівка.

Так, на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 ТС008425, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 98 км/год при максимально дозволеній швидкості 50 км/год. Вимірювання здійснено з відстані 126,4 м. Зазначено дату і час фіксації 13.04.2026 о 13:13:20 год, а також зафіксовано координати місця, з якого проводилася фіксація правопорушення: 49°34'53.15"N 34°5'37.78"E (а.с. 48).

Колегія суддів не бере до уваги доводи позивача щодо того, що координатами місця, з якого здійснювалася фіксація правопорушення, є 49°58'12.5"N 34°09'21.2"E, оскільки зазначені координати відображені у відеозаписі з бодікамери поліцейського.

Водночас доказом факту вчинення позивачем зазначеного правопорушення є фото- та відеоматеріали, отримані за допомогою сертифікованого технічного засобу TruCam LTI 20/20 ТС008425. Вказаний прилад визначає та фіксує координати місця здійснення вимірювання автоматично, у зв`язку з чим саме координати, зафіксовані безпосередньо технічним засобом TruCam LTI 20/20 ТС008425, мають значення для встановлення місця фіксації правопорушення.

Отже, посилання позивача на координати, зазначені у відеозаписі з бодікамери поліцейського, не спростовує достовірності даних, отриманих сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 ТС008425, та не свідчить про неналежність або недопустимість фото- та відеоматеріалів, на яких зафіксовано факт вчинення правопорушення.

Крім того, із дослідженої у судовому засіданні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності встановлено, що остання, у відповідності до ч. 3 ст. 283 КУпАП, містить посилання на відповідний технічних засіб, а саме вказано, що вимір проводився приладом TruCam LTI 20/20 ТС008425, а також на відео з бодікамери поліцейського 469272.

Слід зазначити, що з інформації, отриманої судом з сервісу Google maps, вбачається, що місце, де було зафіксовано перевищення швидкості та зупинено транспортний засіб під керуванням позивача (координати 49°34'53.15"N 34°5'37.78"E), перебувають у межах населеного пункту м. Решетилівка на автошляху М03 «Київ-Харків-Довжанський».

На переконання колегії суддів, керування позивачем 13.04.2026 транспортним засобом зі швидкістю 98 км/год. підтверджено належними та допустимими доказами.

Так, позивач зазначає, що на його думку, вимірювання швидкості, було здійснено неналежним чином (прилад вимірювання швидкості не був закріплений стаціонарно), а також по напрямку її руху були відсутні відповідні дорожні знаки, внаслідок чого він не був обізнаний (до моменту зупинки працівниками поліції) про те, що рухається у межах дії дорожнього знаку 5.49.

Відповідач же стверджують, що факт перевищення швидкості належним чином зафіксований та доведений, а відповідні дорожні знаки були встановлені.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самоіф; оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього . руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Тому, Достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки.

До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

На підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка є виробником TruCAM, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-2903-2012.

Також необхідно зауважити, що відповідно до п. 3 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016 № 1161, який є чинним, зберігання інформації про затверджені типи засобів вимірювальної техніки, унесені в установленому порядку до набрання чинності Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, як і формування та ведення вказаного реєстру, здійснювалося до 01.01.2019. При цьому, прилад TruCAM було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно, його подальша експлуатація жодним чином не обмежена нормами чинного законодавства.

Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.

Відповідно до ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 р. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35139, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 04.11.2025 р. та чинного до 04.11.2026 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LT 20/20 № ТС008425 є придатним до застосування.

Новим законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-УІ (набрав чинності 01.01.2016), не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Отже, прилад TruCam LTI 20/20 ТС008425 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України.

Так, відповідно до координат, які автоматично визначає прилад TRUCAM за допомогою влаштованого GPS-навігатора при здійсненні заміру швидкості автомобіля, транспортний засіб позивача рухався у межах населеного пункту м. Решетилівка (автошлях М03 Київ-Харків-Довжанський (306 км)). Швидкість транспортного засобу складала – 98 км/год.

Доводи позивача стосовно невірного вимірювання працівниками поліції швидкості руху його транспортного засобу, з огляду на те, що пристрій не був закріплений стаціонарно, а тримався інспектором у руках, колегію суддів не приймаються з огляду на наступне.

Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.

Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимі + - 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, + - 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Нахил приладу - не викликає більшу похибку, що передбачено свідоцтвом про повірку та технічною характеристикою приладу. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Отже вказати, що при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача TruCAM LTI 20/20 експлуатаційні характеристики дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках.

Таким чином, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Враховуючи, що зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить 55 км/год., що значно перевищує визначений рівень похибки та не могло бути обумовлене нею, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем фото та відео, зроблені за допомогою приладу TruCam LTI 20/20 ТС008425 є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

У той же час стосовно доводів позивача про те, що він не був належним чином поінформований у встановленому законодавством порядку та у встановлений спосіб шляхом встановлення відповідних інформаційно-вказівних знаків про обмеження швидкості руху, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області проведено та встановлено фактичну адресну прив`язку місць встановлення дорожніх знаків, їх наявність (відсутність) на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, що вбачається з наданої відповідачем відповіді служби вих. № 16/10/25/2 від 16.10.2025 (а.с.38-39).

З наведеного листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області вбачається, що на автомобільній дорозі М-03 на позначення населеного пункту Решетилівка, прив`язка 305+950 км на право узбіччі та розподільчій встановлено знаки: знак 5.49 У (+); Р(+), знак 5.50 У(+); Р(+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча; на ліво узбіччі та розподільчій, прив`язка 308 + 200 км, встановлено знак 5.50 У (+); Р (+), знак 5.49 У(+); Р (+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча, «-» - відсутній», «+» - в наявності.

Отже, інформація про наявність та розміщення дорожніх знаків на спірній ділянці, надана у вищевказаному листі, була актуальною на момент винесення оскаржуваної постанови, а тому твердження позивача про відсутність дорожніх знаків через воєнний стан в Україні не є доречним.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72, ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем до матеріалів справи докази є належними доказами, містять інформацію щодо предмету доказування, а отже є достатніми для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». Оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.

Враховуючи викладене, відповідачем доведено наявність у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.06.2026 року справі № 552/3382/26 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.06.2026 по справі № 552/3382/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Департаменту патрульної поліціїпро визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 26.08.26.