Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №520/333/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 р. Справа № 520/333/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 11.03.26 по справі № 520/333/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колотекс"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛОТЕКС» (далі – ТОВ «КОЛОТЕКС», Товариство, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000520;

- стягнути на користь ТОВ «КОЛОТЕКС» (Код ЄДРПОУ 41891481) сплачену суму судового збору в розмірі 6056,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626).

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000520, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митною декларацією № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилаючись на приписи статей 53-54 Митного кодексу України (далі – МК України), стверджував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити усі складові її числового значення та здійснити перевірку усіх наданих до митного оформлення документів, однак, у спірних правовідносинах відповідач лише обмежився посиланнями на відсутність у наданих товариством документах усіх необхідних даних для визначення митної вартості за ціною договору та на наявність розбіжностей, проте, жодним чином не конкретизував яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

На думку позивача, наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, при цьому, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без надання відповідних роз`яснень та обґрунтувань недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, стверджував, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Жодних параметрів, об`єктивно необхідних для висновку про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та за тією ж самою відстанню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 520/333/26 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОТЕКС» (вул. Муромська, буд. 38, м. Харків, 61054, код ЄРДПОУ 41891481) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000520.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОТЕКС" (код ЄРДПОУ 41891481) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 520/333/26 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ «КОЛОТЕКС».

Здійснити розподіл судових витрат відповідно до прийнятого рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів за митною декларацією № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Пояснив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статей 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

У результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що рівень митної вартості товар № 1 - по ЕМД № 25UA401020052325U7 від 14.11.2025 (тов. 5) становить 3,96 дол. США/кг, водночас, позивачем задекларовано рівень митної вартості – 2,03 дол. США/кг, що свідчить про заниження позивачем дійсної митної вартості імпортованих товарів.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямком перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів.

Повідомив, що у зв`язку із вищевикладеним, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Однак, 16.12.2025 декларантом було надіслано лист № б/н, в якому було висловлено прохання прийняти рішення про завершення митного оформлення, а також повідомлено про неможливість надання додаткових документів. А відтак, декларантом не було доведено митниці заявлену митну вартість, у зв`язку з чим Харківською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів, у відповідності до статті 60 МК України, при прийнятті якого за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 та прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000520 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для їх скасування відсутні.

Додатково зауважив, що судом першої інстанції не враховані аргументи Харківської митниці щодо невірно розрахованої і оплаченої суми судового збору позивачем, що мало наслідком стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь ТОВ «КОЛОТЕКС» витрат по сплаті судового збору у розмірі 6056 грн замість вірних - 2 662,40 грн.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2021 між позивачем та Zheinjiag Fortune Enterprise Co., Ltd. укладено Контракт № 2510/2021 (далі – Контракт).

Відповідно до умов Контракту, постачальник зобов`язується здійснити поставку текстильної продукції, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, визначається Сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього Договору. В свою чергу, Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, що поставляється за цим Договором, здійснити митне очищення товару.

Розділом 3 укладеного Контракту визначено, що товар передається в тарі/ упаковці виробника. Тара поверненню виробнику не підлягає. Отже вартість упаковки включена до первісної вартості партії товару та окремо оплаті і зарахуванню до митної вартості не підлягає. Відповідна інформація була наявна у митниці під час прийняття рішення, оскільки декларантом було надано контракт при декларуванні товару.

Розділом 5 укладеного Контракту визначені умови постачання товару - FOB (Китай).

Остаточна кількість товару, номенклатура, його ціна та інші характеристики були погоджені сторонами в Специфікації № 1 від 10.10.2025, відповідно до якої до постачання передбачалась тканина на загальну суму 33819,4 доларів США в кількості 626 рулонів.

У подальшому, разом із специфікацією та на її основі сторонами погоджено інвойс № FT25– A 1001 від 10.10.2025 (далі – Інвойс). Відповідно до умов наданого інвойсу до поставки та оплати підлягала продукція на загальну суму 33819,40 доларів США в кількості 626 рулонів, що узгоджується із специфікацією та іншими товаросупровідними документами. Оплата товару здійснюється протягом 365 днів з моменту поставки товару. На виконання умов Контракту, позивачем було здійснено часткову оплату, що підтверджується банківським документом, який надавався при митному оформленні.

16.12.2025 з метою митного оформлення товару позивач подав митну декларацію МД № 25UA807200019236U6, у якій визначив митну вартість за основним методом - за ціною договору на рівні 33819,4 дол. США.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 33819,4 дол. США, разом із декларацією було подано документи зазначені в графі 44 ЕМД № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу позивач надав лист б/н від 16.12.2025, в якому просив прийняти рішення на підставі документів, наданих до митного оформлення, повідомив, що додатково документи надаватись не будуть.

16.12.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000520 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2.

Відповідно до графи 31 спірного рішення відповідач здійснив митну оцінку товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025, оскільки позивачем було надано до митного оформлення необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте, митний орган не навів переконливих аргументів, що такі документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

З огляду на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000520 була прийнята на підставі протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025, суд першої інстанції дійшов висновку, що така картка підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі – МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків, однак, може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з виявленими розбіжностями у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а також з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у статті 58 МК України, в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті.

В якості фактичних підстав для здійснення митним органом коригування митної вартості імпортованих позивачем партій товарів у спірному рішенні вказано, зокрема, про:

- наявність рішень про коригування митної вартості по даному підприємству, за даними кодами товарів (код за УКТ ЗЕД 5903109090);

- відсутність підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента) у коносаменті ZHSE25100245-1, що може свідчити про нечинність такого коносаменту;

- не надання транспортного договору з агентом, зазначеним у коносаменті ZHSE25100245-1;

- відсутність митної декларації країни відправлення з відмітками митних органів країни відправлення та датою експорту;

- відсутність каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару;

- відсутність банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно - експедиційних послуг згідно з рахунком від 12.12.2025 № Ін00-002521;

- не зазначення у транспортному рахунку від 04.12.2025 NDNS додатково понесених витрат на зберігання/перевантаження товару в порту «Port Said Terminal», у якому контейнер MSKU0335289 простояв 7 днів з дати вивантаження з судна Salahuddin/541W (24.11.2025) до дати перевантаження 01.12.2025 на судно Max Schulte/549N.

Колегією суддів встановлено, що поставка товарів за ЕМД № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025 на митну територію України здійснювалась на виконання умов Контракту № 2510/2021 від 25.10.2021, укладеного між позивачем та Zheinjiag Fortune Enterprise Co., Ltd.

Згідно з положеннями пунктів 1.1., 5.1., 6.4 Контракту документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів та умови поставки при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митною декларацією № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025, є відповідна специфікація.

Так, відповідно до специфікації № 1 від 10.10.2025 (далі – Специфікація), позивачу поставлялись товари: тканина поліестер 600D принт з ПВХ (камуфляж) у загальній кількості 34 рулони (1696 метрів погонних), загальною вартістю 1865,60 дол. США;

тканина поліестер 500D з ПВХ у загальній кількості 143 рулони (7116 метрів погонних), загальною вартістю 7827,60 дол. США;

тканина поліестер 270D з ПВХ у загальній кількості 15 рулонів (1480 метрів погонних), загальною вартістю 695,60 дол. США;

тканина поліестер 600D на ПУ покритті у загальній кількості 434 рулони (21695 метрів погонних), загальною вартістю 23430,60 дол. США.

Загальна вартість поставки товарів за Специфікацією склала 33819,40 дол. США.

На підставі вищенаведеної Специфікації продавцем складено на ім`я ТОВ «КОЛОТЕКС» інвойс від 10.10.2025 № FT25-A1001 (далі – Інвойс) із зазначенням найменування товарів, їх кількості та вартості, що повністю узгоджується зі змістом Специфікації.

Товари від продавця ZHENJIANG FORTUNЕ ENTERPRISE CO.LTD. за Специфікацією та Інвойсом поставлялись позивачу на умовах FOB Shanghai, China, що узгоджується з умовами Контракту.

За правилами Інкотермс 2010 термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. FOB зобов`язує продавця виконати експортне митне оформлення, доставити товари в порт відвантаження, завантажити їх на борт судна, яке вказав покупець.

Обов`язки покупця: доставити товари в порт розвантаження, виконати імпортне митне оформлення.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно, усі подальші витрати, пов`язані з транспортуванням покладаються на покупця.

Отже, за вказаними умовами поставки декларант зобов`язаний задекларувати всі транспортні витрати з поставки товару, які понесені позивачем з порту Шанхай (Китай).

Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення за ЕМД № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025 декларантом було додано вартість транспортування товару з порту Шанхай (Китай) до місця ввезення в Україну – м/п Орлівка, Україна в контейнері MSKU0335289 за коносаментом ZHSE25100245-1 у розмірі 237493,38 грн, яка складається з транспортних послуг, наданих декларанту експедиторами NEW ORIGIN CHINA LIMITED за маршрутом Шанхай (Китай) – Констанца (Румунія) на підставі договору № 05/25 від 05.08.2025 та ПП «ІНТЕРВІД» за маршрутом Констанца (Румунія) – м/п Орлівка (Україна) за договором транспортно – експедиторського обслуговування № 01/01-21 від 01.01.2021.

Положеннями статті 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” № 1955-IV від 01.07.2004 (далі – Закон № 1955-IV) визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Тобто, відповідно до чинного законодавства експедитор має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом.

За приписами розділу ІІІ "Правил заповнення декларації митної вартості", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (далі - Правила № 599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що витрати з транспортування можуть бути підтверджені будь-якими документами, які містять реквізити сторін, суму та умови платежу, відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України, тощо.

Колегією суддів встановлено, що при митному оформлені товарів декларантом до митниці надано договір № 05/25 від 05.08.2025, укладений між позивачем та експедитором NEW ORIGIN CHINA LIMITED, предметом якого є надання замовнику послуг з перевезення вантажів морським, залізничним та автомобільним транспортом, експедиторських послуг у портах та організації перевантаження на судно, надання інформаційно – консультаційних послуг щодо розробки найкращих транспортних маршрутів та інших послуг відповідно до замовлення клієнта.

За змістом пункту 3.1.1 договору № 05/25 від 05.08.2025 оплата здійснюється за рахунком фактурою, який є фактом підтвердження надання даних послуг, протягом тридцяти банківських днів та виконанням агентом транспортно – експедиторських послуг.

З аналізу вищенаведених положень договору № 05/25 від 05.08.2025 вбачається, що основним документом, підтверджуючим вартість транспортно – експедиційних послуг, наданих позивачу експедитором NEW ORIGIN CHINA LIMITED є відповідний рахунок – фактура.

На виконання умов договору № 05/25 від 05.08.2025 експедитором NEW ORIGIN CHINA LIMITED складено рахунок – фактуру № DN#0508 від 05.08.2025, зі змісту якого вбачається, що загальна вартість перевезення контейнеру MSKU0335289 з порту Шанхай (Китай) до порту Констанца (Румунія) склала 6842 дол. США та включила в себе послуги з перевезення морським транспортом – 4500 дол. США та локальні витрати на наземне перевезення – 2342 дол. США.

Перевезення у контейнері MSKU0335289 відбувалось зокрема, за коносаментами : ZHSE25100245-1 та ZHSE25100245-2.

Спірна поставка товару за ЕМД № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025) здійснена за коносаментом ZHSE25100245-1.

Так, зі змісту довідки декларанта ТОВ «ЛЮКС – КАРГО» від 16.12.2025 № 16122025-01 вбачається, що транспортні витрати по морському перевезенню вантажу з порту Шанхай (Китай) до порту Констанца (Румунія) за коносаментом ZHSE25100245-1 склали 165823,85 грн.

Колегією суддів встановлено, що за умовами договору № 05/25 від 05.08.2025 послуги з організації перевантаження товарів на інше судно покладаються на експедитора NEW ORIGIN CHINA LIMITED.

Так, за змістом пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору № 05/25 від 05.08.2025 агент (експедитор NEW ORIGIN CHINA LIMITED) зобов`язується надавати замовнику експедиторські послуги в морських портах на його замовлення. Забезпечувати митні, ветеринарні, фітосанітарні та інші формальності в портах. Організовувати перевантаження вантажів у портах та подальше перевезення морським, залізним та автомобільним транспортом, тобто експедитор надає повний спектр експедиторських послуг, які мають бути оплачені відповідно до виставленого рахунку - фактури.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 2.1.5 договору № 05/25 від 05.08.2025, якщо під час надання послуг замовнику витрати на транспортне експедирування перевищують попередньо узгоджену вартість робіт або виникає потреба у додаткових витратах, агент зобов`язаний без затримок повідомити про такі витрати замовника та узгодити їх з замовником.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів здійснення експедитором повідомлень про здійснення окремо таких додаткових витрат, як витрати на зберігання/перевантаження товару в порту "Port Said Terminal", у якому контейнер MSKU0335289 простояв 7 днів з дати вивантаження з судна Salahuddin/541W (24.11.2025) до дати перевантаження 01.12.2025 на судно Max Schulte/549N , які не увійшли у загальну вартість транспортування з порту Шанхай (Китай) до порту Констанца (Румунія) за коносаментом ZHSE25100245-1.

А відтак, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що експедитором були понесені додаткові витрати, які б не увійшли у загальну вартість транспортування з порту Шанхай (Китай) до порту Констанца (Румунія) (за коносаментом ZHSE25100245-1), визначену експедитором NEW ORIGIN CHINA LIMITED у рахунку – фактурою № DN#0508 від 05.08.2025 у загальному розмірі 165823,85 грн.

Колегія суддів зауважує, що відповідач, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, зокрема, транспортного договору з агентом, зазначеним у коносаменті ZHSE25100245-1, який залучався експедитором NEW ORIGIN CHINA LIMITED на виконання умов договору № 05/25 від 05.08.2025, не наводить будь-яких обґрунтованих розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленого розміру понесених витрат на транспортування товару за маршрутом Шанхай, Китай - Констанца, Румунія.

Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

А відтак, відповідачем не доведено підстав витребовування такого додаткового документу, як транспортного договору з агентом, зазначеним у коносаменті ZHSE25100245-1.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування за ініціативою експедитора, вимога митного органу про необхідність надання разом з митною декларацією транспортного договору з агентом, зазначеним у коносаменті ZHSE25100245-1, який залучався експедитором NEW ORIGIN CHINA LIMITED на виконання умов договору № 05/25 від 05.08.2025, у даному випадку є безпідставною.

Щодо доводів митного органу про відсутність підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента) у коносаменті ZHSE25100245-1, колегія суддів зазначає, що такий документ сформований в електронному вигляді, а тому не може мати фізичного підпису особи перевізника та інших осіб, залучених до перевезення.

Крім того, поданий разом з митною декларацією № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025 коносамент ZHSE25100245-1 складений у країні експорту товару - в Китаї, за нормами та правилами цієї країни, а тому ТОВ «КОЛОТЕКС» не може нести відповідальність за зміст цього документу та можливе неправильне його оформлення. При цьому, слід врахувати, що коносамент містить відомості щодо отримувача товару – ТОВ «КОЛОТЕКС», його адресу, маршрут, номер контейнеру, найменування товарів та вагу, які повністю відповідають інформації, зазначеній у Специфікації.

Також, як вбачається з матеріалів справи, при митному оформлені товарів декларантом до митниці надано договір № 01/01-21 від 01.01.2021, укладений між позивачем та експедитором ПП «ІНТЕРВІД», відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно – експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно – імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно – експедиторських послуг клієнтові за погодженням сторін.

За змістом пункту 1.2 договору № 01/01-21 від 01.01.2021 умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати Експедитору, пункти відправлення та призначення, а також інші умови, пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за угодою сторін і оформляються у рахунках і актах до цього договору.

Так, на виконання умов договору № 01/01-21 від 01.01.2021 експедитором ПП «ІНТЕРВІД» складено на ім`я позивача рахунок на оплату № Шн00-002521 від 12.12.2025 зі змісту якого вбачається, що ТОВ «КОЛОТЕКС» отримало наступні послуги з перевезення імпортованої парті товарів у контейнері MSKU0335289 за коносаментом ZHSE25100245-1:

- компенсація послуг з організації розвантажувальних робіт, портових витрат за межами митної території України – 25106,65 грн;

- міжнародне автоперевезення вантажу а/м DAF FTG CF440 НОМЕР_1 н/п НОМЕР_2 за маршрутом порт Констанца (Румунія) – м/п Орлівка (Україна) – 46562,88 грн.

Зазначені витрати також підтверджуються і довідкою експедитора ПП «ІНТЕРВІД» про транспортні витрати № 01 від 12.12.2025.

Дослідивши зміст вищевказаних документів, колегія суддів дійшла висновку про те, що вартість послуг з перевезення імпортованої партії товарів з порту Констанца (Румунія) до м/п Орлівка (Україна), наданих позивачу експедитором ПП ""ІНТЕРВІД" на виконання умов договору № 01/01-21 від 01.01.2021 склала 71669,53 грн та увійшла до задекларованої ТОВ "КОЛОТЕКС" загальної суми витрат на транспортування - 237493,38 грн, з якої 165823,85 грн - сума сплаченої експедитору NEW ORIGIN CHINA LIMITED).

Щодо відсутності банківського платіжного документу, який підтверджує факт оплати транспортно - експедиційних послуг згідно з рахунком від 12.12.2025 № Шн00-002521, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 4.5. Договору № 01/01-21 від 01.01.2021 експедитор після надання послуг (виконання відповідного замовлення) складає акт виконаних робіт і надає його клієнту. Клієнт протягом 5 календарних днів з моменту отримання акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити експедитору, а у разі використання ЕДО підписати у порядку, визначеному розділом 10 Договору, або надати протягом 5 днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень.

Колегія суддів зауважує, що станом на дату здійснення митного оформлення товарів за ЕМД № 25UA807200019236U6 від 16.12.2025 сторонами договору № 01/01-21 від 01.01.2021 не було погоджено акт виконаних робіт, тобто сплата за надані послуги з перевезення не відбулась, а відтак, на дату подання митної декларації (16.12.2025) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг згідно з рахунком від 12.12.2025 № Шн00-002521, не могли бути в наявності у позивача та відповідно подані до митного органу.

Таким чином, відсутність на дату подання митної декларації (16.12.2025) документів на підтвердження сплати транспортно-експедиційних послуг, яка обумовлена їх складанням у часі пізніше не може вважатися порушенням Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наданими до митного оформлення транспортними документами, зокрема, Договором № 05/25, інвойсом № DN 0508, Договором № 01/01 – 21, рахунком № ІН 00 – 002521, міжнародною накладною CMR та довідками про транспортні витрати підтверджено, що загальна вартість міжнародного перевезення вантажу за коносаментом № ZHSE25100245-1, включаючи всі транспортно-експедиторські витрати та навантажувально-розвантажувальні роботи за маршрутом від порту Шанхай, Китай до кордону України – м/п Орлівка склала 237493,38 грн (165823,85 грн + 46562,88 грн) та повністю включена ТОВ «КОЛОТЕКС» до митної вартості товарів, які було заявлено до розмитнення за першим методом, що спростовує твердження відповідача про зворотнє, який взагалі не посилається на наявність розбіжностей у поданих документах.

Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка були взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження ЕМД № 25UA401020052325U7 від 14.11.2025 з доданими до неї документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

Слід зауважити, що посилаючись в апеляційній скарзі та спірному рішенні про коригування митної вартості на ЕМД № 25UA401020052325U7 від 14.11.2025, відповідно до якої митна вартість становить 3,96 дол. США/кг (тов. 5), тобто вище за задекларований позивачем рівень митної вартості - 2,03 дол. США/кг, відповідач не надав її копії до матеріалів справи, що також свідчить про не доведення митним органом правомірності здійснених коригувань.

Колегія суддів наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Стверджуючи про наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству відповідач не зазначив ані у рішенні про коригування митної вартості товарів, ані в апеляційній скарзі жодних реквізитів таких рішень та не надав їх копій до матеріалів справи, що унеможливлює перевірку, підтвердження або спростування існування таких обставин під час апеляційного перегляду справи.

Доводи митниці про ненадання позивачем до митного оформлення каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Щодо не надання до митного оформлення експортної декларації країни відправлення з відмітками митних органів країни відправлення та датою експорту, колегія суддів зазначає митна декларація країни відправлення, не входить до переліку обов`язкових документів, які має надати декларант до митного органу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару.

Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на відсутність такого документу, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товарів, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Твердження відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту у виді скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000520, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в цій картці наведено вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення, - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування, з яким позивач не погодився та оскаржив до суду.

Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17.

З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2025/000520, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.

Що стосується застережень Харківської митниці в частині стягнутої судом першої інстанції суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 та картки відмови UA807200/2025/000520.

Ціна позову визначена у сумі 156694,20 грн.

На виконання частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додано докази про сплату судового збору у загальному розмірі 6056,00 грн, який і було стягнуто судом першої інстанції при задоволенні позову.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Суд також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27.08.2024 по справі № 120/15468/23, згідно з якими, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Таку ж правову позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 27.05.2025 у справі № 520/102/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку розмір ставки судового збору за подання позовної заяви (який мав бути стягнутий за результатами розгляду цієї справи) мав визначатися виходячи з розміру ставки, встановленої за подання позову майнового характеру, а ціна позову - як різниця між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом.

З матеріалів справи встановлено, що у результаті винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000387/2 від 16.12.2025 та картки відмови UA807200/2025/000520, позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 156694,20 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою або суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Врахуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо обрахунку суми судового збору у цій категорії справи, предмет позову, ціну позову, як різницю між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена митним органом в оскаржуваному рішенні (156694,20 грн), а також те, що позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», на користь позивача мали бути стягнуті витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн х коефіцієнт 0,8), натомість, судом першої інстанції розмір таких витрат, які підлягали відшкодуванню, встановлені на рівні 6056,00 грн, що є більшим від належного.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (3393,60 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог неправильно здійснено розподіл судових витрат по сплаті судового збору, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 520/333/26 слід змінити в частині розподілу судових витрат шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б, ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОТЕКС» (61054, м. Харків, вул. Муромська, 38 ЄДРПОУ 41891481) витрати на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок)».

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Харківської митниці - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 520/333/26 - змінити в частині розподілу судових витрат шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (61005, Харківська обл., місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16Б, ЄДРПОУ: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОТЕКС» (61054, м. Харків, вул. Муромська, 38 ЄДРПОУ 41891481) витрати на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок)».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 520/333/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко