Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №200/603/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року справа №200/603/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В. , Пивовар І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі № 200/603/26 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні ді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі – відповідач, ГУНП), в якому просив: визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, при обчисленні розміру грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 – 2019 роки у кількості (42 дні); зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористання додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки у кількості (42 дні).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017 – 2019 роки у кількості 42 дні.

Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки у кількості 42 дні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обгартування скарги зазначає наступне.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток, у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, подовжити у разі хвороби працівника та ділити на частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Отже, саме основна та додаткова щорічні відпустки, а також додаткова відпустка працівника, який має дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи, підлягають поділу на частини та грошовій компенсації.

Резюмуючи, додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до переліку щорічних або додаткових відпусток, за які, відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівнику виплачується грошова компенсація.

Отже, компенсація за всі дні невикористаної відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника не виплачується.

Вказаний висновок зазначено у листі Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 12.02.2025 № 240/2.3/2.1-ЗВ-25а.

Скаржник зазначає, що позивач не звертався із рапортами про надання йому додаткових відпусток як учаснику бойових дій у 2017, 2018, 2019 роках.

Так як позивач не подавав відповідні рапорти, вказана відпустка йому не надавалась (адже її надання можливе лише у разі виявлення бажання особи використати цю відпустку).

Крім того, зазначає, що позивача не було обмежено у використанні додаткової відпустки як УБД, адже це не передбачено законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, задоволення позовних вимог позивача у частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Позивач, проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області та звільнений із посади заступника начальника відділу превенції Покровського районного управління поліції з 28.11.2025, що вбачається з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області №533 о/с від 28.11.2025.

Наказ №533 о/с від 28.11.2025 свідчить, що позивачем невикористані відпустки: за 2015 рік у кількості 04 діб, за 2022 рік у кількості 03 діб, за 2023 рік у кількості 45 діб, за 2024 piк у кількості 17 діб, за фактично відпрацьований час 2025 року у кількості 24 діб.

У відповідь на звернення представника позивача, відповідач листом від 23.01.2026 повідомив, що відповідно до обліків ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 на підставі рішення комісії про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та Інших працівників Національної поліції України від 19.10.2017 № 7/I/V/23 відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” надано статус учасника бойових дій, 01.11.2017 ГУНП в Донецькій області на підставі вказаного рішення видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 . Згідно з обліками УКЗ ГУНП в Донецькій області Ваврик Андрій Вікторович використав додаткову відпустку як учаснику бойових дій у кількості 14 діб:

- за 2020 рік з 01.10.2020 до 14.10.2020 (наказ ГУНП в Донецькій області від 01.10.2020 № 420 о/с);

- за 2021 рік з 17.11.2021 до 30.11.2021 (наказ ГУНП в Донецькій області від 01.11.2021 №607 о/с);

- за 2022 рік з 05.09.2022 до 18.09.2022 (наказ ГУНП в Донецькій області від 05.09.2022 №391 о/с);

- за 2023 рік з 02.01.2023 до 15.01.2023 (наказ ГУНП в Донецькій області від 02.01.2023 №4 о/с);

- за 2024 рік з 01.01.2024 до 14.01.2024 (наказ ГУНП в Донецькій області від 27.12.2023 № 554 о/с);

- за 2025 рік з 01.01.2025 до 14.01.2025 (наказ ГУНП в Донецькій області від 30.12.2024 №633 о/с).

Додаткову відпустку як учаснику бойових дій не використав за 2017-2019 роки, відповідні рапорти до УКЗ ГУНП в Донецькій області не надходили. Порядком не передбачено виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій. Враховуючи вищевикладене, законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, не має.

Також повідомлено, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, є окремою тимчасовою виплатою, яка встановлена на період дії воєнного стану, тому вона не включається до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 233426,68 грн, із розрахунку: посадовий оклад 2950,00 грн + оклад за спеціальне звання 2000,00 грн + надбавка за вислугу років понад 25 років (50%) 2475.00 грн + доплата за специфічні умови проходження служби 4455,00 грн (60%) + премія 22701.73 (191,092%) = 34581.73 * 25% * 27 років = 233426.68 грн., та грошова компенсація за невикористані 93 доби відпустки в сумі 107203,36 грн., із розрахунку: посадовий оклад 2950,00 грн + оклад за спеціальне звання 2000,00 грн + надбавка за стаж служби 2475,00 грн (50%) + доплата за специфічні умови проходження служби 4455,00 грн (60%) + премія 22701,73 (191,092%) = 34581,73/30 * 93 доби = 107203,36 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі – Закон № 580) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Приписами частини 1 та 2 статті 92 Закону № 580 встановлено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Отже, Законом визначено право поліцейських на отримання також додаткових відпусток, зокрема соціальних відпусток та інших видів визначених законодавством про відпустки.

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-ХІІ), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580, передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 9 - 11 статті 93 Закону №580, у редакції на час звільнення, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.

Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, Законом визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 у редакції на час звільнення позивача, закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 у редакції на час звільнення позивача, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Якщо в період перебування у відпустці поліцейському змінено розмір надбавки за стаж служби, розмір посадового окладу чи окладу за спеціальним званням відповідно до законодавства, після повернення з відпустки проводиться відповідний перерахунок.

Поліцейським за час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років грошове забезпечення не виплачується.

Поліцейським, яким відповідно до законодавства України надано додаткові відпустки без збереження грошового забезпечення, за час перебування в додаткових відпустках грошове забезпечення не виплачується.

Поліцейським за час навчання в закладах вищої освіти на період проведення сесії (за умови підтвердження відповідними документами) надається додаткова відпустка (крім щорічної) із збереженням грошового забезпечення з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та розміру премії, визначеної згідно із затвердженим положенням про преміювання.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:

щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

При звільнені поліцейського зі служби в поліції розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав поліцейський за дні щорічної відпустки.

Отже, Порядком також визначено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Тобто, як Законом так і Порядком визначено, що поліцейський має право на отримання компенсації за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки у тому числі, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №360/4127/19, 27 травня 2021 року справа № 640/20812/18, 24 червня 2021 року справа №520/8054/2020, 09 вересня 2021 року справа №360/3096/20, 23 вересня 2021 року справа № 520/12296/2020, 04 листопада 2021 року справа №440/5244/19, 11 листопада 2021 року справа №360/1874/20.

Верховний Суд неодноразово вирішував витання виплати поліцейському – учаснику бойових дій компенсації за невикористані дні відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ці справи стосувалися осіб, звільнених зі служби в поліції, пред`явлених до територіальних управлінь Національної поліції про оскарження бездіяльності щодо невиплати їм грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасникам бойових дій.

У зазначених справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у випадку звільнення поліцейського – учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за невикористані дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Такий висновок суд робив на основі тлумачення пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у його взаємозв`язку із приписами пункту 8 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі №360/4127/19, від 14 квітня 2021 року у справі №620/1487/20, від 29 квітня 2021 року у справі №200/602/20-а, від 26 травня 2021 року у справі №360/1362/20, від 11 листопада 2021 року у справі №360/1874/20, від 21 грудня 2023 року справа №300/4869/22.

Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 зазначив, що законом № 580 не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а.

Таким чином, позивач має право на отримання компенсації за невикористану ним дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

За приписами законодавства, визначальною обставиною для нарахування позивачу грошової компенсації за дні не використаної відпустки є факт звільнення. Тобто, під час звільнення зі служби, позивач набуває право на грошову компенсацію за невикористані дні відпуски.

Стосовно посилання скаржника на відсутність обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористану відпустку за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України та внесені зміни до статі 60 Закону №580-VIII, які діяли на час звільнення позивача, суд зазначає наступне.

Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину 1 статті 60 Закону №580-VIII (набрав чинності 01.05.2022) викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання відносин, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у справі.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 в адміністративній справі №620/3663/19.

Проте, право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 р. у справі № 200/603/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Пивовар

І.В. Геращенко