Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №200/5481/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року справа №200/5481/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/5481/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом Довгополої Катерини Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Довгопола Катерина Андріївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 15.07.2025, яким відмовлено у звільненні з військової служби у запас на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” на підставі рапорту від 08.07.2025;

- зобов`язати прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з наявністю у дружини, ОСОБА_2 , з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, згідно рапорту від 08.07.2025.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року позов задоволено:

- визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” на підставі рапорту від 08.07.2025;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з наявністю у дружини, ОСОБА_2 , з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, згідно з рапортом від 08.07.2025.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове про відмову у задоволенні позову через неналежне дослідження усіх обставин справи, порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що позивач не додав документи які підверджують наявність права на звільнення. Як зазначається у позовній заяві та не заперечується відповідачем, дружина позивача – ОСОБА_2 – є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.01.2023 № 12 ААГ № 120274.

Зокрема до рапорту додано виписки з медичної карти стаціонарного хворого, довідка № 78, консультативне заключення від 04.10.2022, виписка із медичної карти амбулаторного хворого № 25526, консультативний висновок спеціаліста від 24.10.2022, виписка з медичної карти стаціонарного хворого від 13.10.2022.

Щодо довідки № 78 зазначає наступне. У пункті 76 та 77 постанови від 11.04.2024 по справі № 420/16689/23 (провадження № К/990/4118/24) Верховний Суд наголосив на дослідженні назви документу, питанню чи відповідає цей документ встановленій формі, чи віднесено його видачу до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить він інформацію про строк, на який він виданий, оскільки особа ініціює остаточне звільнення з військової служби, тощо.

У пункті 91 постанови від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 (провадження №К/990/13283/24) Верховний Суд вказав на необхідність надання оцінки обставинам, які належить встановити, а саме: чи відповідає висновок ЛКК встановленій формі, чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби. Указані обставини є визначальними для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладені висновки Верховного Суду, належним доказом на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби може бути лише документ, складеній у встановленій законом формі та виданий компетентним органом із зазначенням чинності та правових наслідків. Долучена ж до матеріалів справи довідка № 78 не відповідає типовій формі встановленого зразка, не містить передбачених законодавством реквізитів та не підтверджує належним чином юридично значимі обставини, з якими законодавство пов`язує право військовослужбовця на звільнення. Вона може мати виключно інформативний характер, однак не є належним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дана довідка не може братись судом до уваги як достатній доказ наявності правових підстав для звільнення позивача з військової служби.

Надана позивачем виписка № 25526 не може бути прийнята судом як належний доказ, оскількиз має наявні істотні порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110.

Крім того, щодо зобов`язання видати наказ про звільнення позивача, на думку апелянта, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення , яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 03.08.2024 №890-ОС “Про особовий склад” солдата запасу ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 01.08.2024.

08.07.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом (реєстраційний вх.№25/52994/25-Вн від 08.07.2025) про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту “г” (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ, а саме, через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

До рапорту додано: копії військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 ; паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 ; довідки ІПН ОСОБА_1 ; паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 ; довідки ІПН ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 від 03.06.2008; пенсійного посвідчення № НОМЕР_7 від 02.02.2023, серії НОМЕР_8 ; виписки з медичної карти стаціонарного хворого №8492 від 10.05.2022; довідки №78 від 21.05.2025; довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №120274 від 05.01.2023; консультативного заключення від 04.10.2022; виписки із медичної карти амбулаторного хворого №25526 від 19.05.2025; консультаційного висновку спеціаліста від 24.10.2022; виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 13.10.2022; довідки №Р-03-27020 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.06.2025; довідки №Г-03-27037 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.06.2025.

Листом від 15.07.2025 відповідач у відповідь на рапорт позивача №25/52994/25-Вн від 08.07.2025 щодо звільнення в запас Збройних Сил України, повідомив про відсутність підстав для звільнення позивача. Згідно із зазначеним у листі до рапорту не додано документів, які б підтверджували факт встановлення дружині позивача - ОСОБА_2 є інвалідності ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів та її потребу в догляду. Згдіно із листом від 15.07.2025 до рапорту не додано індивідуальної програми реабілітації інваліда, що оформлюється згідно з пунктами 19, 24 Положення № 1317, в якій, відповідно до затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.2007 № 623 форми, крім іншого, зазначаються: діагнози, супутні захворювання, обмеження життєдіяльності; документів, які визначають потребу дружини позивача у догляді у зв`язку з наявністю інвалідності.

За змістом листа згідно з Положенням №1115/2009, саме військовослужбовець при поданні рапорту зобов`язаний довести наявність підстав для звільнення.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За пунктами 305, 306, 307 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.

Доукомплектування особовим складом Держприкордонслужби в особливий період здійснюється шляхом прийому громадян на військову службу за контрактом, а також призову резервістів та військовозобов`язаних, які не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

З моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, зокрема, військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв`язку із визнанням їх за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 2 цієї статті визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час воєнного стану.

Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, через необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Конструкція норми частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, в якій законодавець поєднав сполучником “або” дві окремі підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, визначає такі підстави звільнення з військової служби:

- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або

- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

В обох випадках йдеться про встановлення інвалідності ІІІ групи іншому з подружжя військовослужбовця, водночас, в першому випадку йдеться про необхідність догляду за другим із подружжя, якому встановлено інвалідність через онкологічне захворювання, відсутність кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, а в другому випадку - інвалідність встановлено внаслідок інших захворювань за відсутності вимоги про необхідність догляду за такою особою, втім, обов`язковою умовою є наявність в особи, якій встановлено інвалідність, одного із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.

За матеріалами справи ОСОБА_2 є дружиною позивача, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторно) серії НОМЕР_6 від 03.06.2008, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 05.01.2023 серії 12 ААГ №120274, копію якої додано позивачем до рапорту, ОСОБА_2 за наслідком огляду МСЕК встановлено інвалідність ІІІ групи з 01.11.2022 безстроково, причина інвалідності - загальне захворювання.

Довідка до акту огляду МСЕК від 05.01.2023, копія якої наявна в матеріалах справи, відповідає формі, що встановлено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-1/о “Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією”, яку затверджено наказом МОЗ України від 30.07.2012 № 577.

Під час встановлення дружині позивача інвалідності ІІІ групи був чинним Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, що визначався постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10. Зазначений перелік не визначав підставою встановлення інвалідності ІІІ групи безстроково (як у дружини позивача згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 05.01.2023 серії 12 ААГ №120274) лише за фактом наявності онкологічного захворювання, втім визначав підставою встановлення ІІІ групи інвалідності безстроково двобічну мастектомію або однобічну мастектомію внаслідок злоякісного новоутворення.

За випискою з медичної картки амбулаторного хворого №25526 від 19.05.2025 та довідки №78 від 21.05.2025, копії яких додано позивачем до рапорту, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю III групи та має онкологічне захворювання. У виписці із медичної карти амбулаторного хворого № 25526 від 19.05.2025 зазначено діагноз: “Згідно з міжнародним класифікатором хвороб С 50.2. Злоякісне новоутворення верхньо-внутрішнього квадранта лівої молочної залози Т3, N0, M0, стадія ІІ, група ІІ. Гіпотонія. М42.1. Розповсюджений остеохондроз хребта з протрузіями дисків в шийному та п/к відділах, вестибуло-атактичним с-мом”. В довідці ЛКК №78 від 21.05.2025 наведено діагноз: “Злоякісне новоутворення внутрішнього квадранта молочної залози. С/т після білатеральної підшкірної мастектомії з одномоментним ендопротезуванням обох грудних залоз двобічної аднексектомії в 2022 році” та зазначено, що “хвора знаходиться на “Д” обліку у лікаря онколога”.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що зазначені виписка та довідка не є належними доказами у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та не є документами, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами з огляду на наступне.

Конкретний перелік документів, які необхідно надати військовослужбовцю Держприкордонслужби для звільнення з військової служби не визначений ані Положенням №1115/2009, ані ст. 26 Закону №2232-XII, втім визначені обставини, які мають бути підтверджені за для звільнення.

Виписка з медичної картки амбулаторного хворого №25526 від 19.05.2025 та довідка Поліклініки №2 КП “Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр” №78 від 21.05.2025, копії яких додано позивачем до рапорту, видані закладом охорони здоров`я, до повноважень якого належить видача документів про стан здоров`я особи. При цьому, суд зауважує, що документи про стан здоров`я особи можуть бути встановленої форми, як то виписка з медичної картки хворого від 19.05.2025 № 25526 (форма 027/о), так і довільної форми - за відсутності встановленої форми первинної медичної документації закладом охорони здоров`я може бути надано паперову довідку довільної форми, як то довідка від 21.05.2025 № 78, копія якої наявна в матеріалах справи.

Суд врахровує, що надані позивачем виписка форми 027/о та довідка довільної форми № 78 видані уповноваженим медичним закладом, містять інформацію про стан здоров`я та діагноз дружини позивача, що є визначальним для визначення цих документів належними доказами підтвердження хвороби дружини позивача, з огляду на що зазначені документи є належними та допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд залишає поза увагою доводи відповідача на правові позиції Верховного Суду, що наведені в постановах від 11.04.2024 у справі №420/16689/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, як на підстави для неприйняття судом до уваги виписки з медичної картки амбулаторного хворого №25526 від 19.05.2025 та довідки ЛКК №78 від 21.05.2025, як належних доказів наявності онкологічного захворювання в дружини позивача, оскільки у вказаних справах спірним питанням було встановлення необхідності здійснення постійного догляду за хворим членом родини. У спірних правовідносинах норма частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ не визначає обов`язковою умовою для звільнення з військової служби – необхідність здійснення “постійного догляду” за дружиною, яка є особою з інвалідністю III групи та має онкологічного захворювання, а тому висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.04.2024 у справі №420/16689/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 не є релевантними до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ через відсутність документів, що підтверджують наявність правових підстав для звільнення, з огляду на що вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у звільненні на підставі рапорту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні вимог позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” суд враховує наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.209 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та 27.09.2021 у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Правова позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Також, суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено підтвердження доданими позивачем до рапорту документами наявність підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ вимоги позивача про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з наявністю у дружини, ОСОБА_2 , з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання згідно рапорту від 08.07.2025, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про:

- визнання протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” на підставі рапорту від 08.07.2025;

- зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення зі списків особового складу за сімейними обставинами на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з наявністю у дружини, ОСОБА_2 , з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, згідно з рапортом від 08.07.2025.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 200/5481/25 за позовом Довгополої Катерини Андріївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 26 серпня 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар