Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №200/9643/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року справа №200/9643/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Пивовар І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/9643/25 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Донецький державний університет внутрішніх справ (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача вартості його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 42925,65 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позову, через порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначив, що позивач виконав умови передбачені пунктом 5 Порядку направивши відповідачу повідомлення № 804-2025 від 04 листопада 2025 року про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін за останньою відомою позивачу адресою відповідача, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Позивач був позбавлений можливості направити особі повідомлення із подальшим його врученням, у зв`язку із тимчасовою окупацією окремих територій України, що є об`єктивною (непереборною) обставиною, незалежною від волі та поведінки позивача, а відповідач не міг отримати та не отримував вказаний лист.

Таким чином, вказаний пункт Порядку станом на сьогодні, у зв`язку із введенням воєнного стану по всій території держави – є колізійним, оскільки позивач відповідно до вимог виконує всі дії, що залежні від нього, проте не може вважатися відповідальним за їх ефективність та отриманий результат чи відсутність будь-якого результату.

Позивач вважає, що в умовах воєнного стану існують об`єктивні перешкоди для належної реалізації механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку.

Направлення повідомлення за останньою відомою адресою відповідача, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, автоматично унеможливлює його фактичне отримання та своєчасне реагування на вимоги позивача.

Крім того, правова невизначеність у застосуванні норм Порядку створює ситуацію, за якої одна сторона, яка по суті виконує свої обов`язки (позивач) – не може гарантувати ефективність процедур, що є необхідними передумовами для подальшого стягнення витрат у судовому порядку.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

25.10.2019 між Донецьким юридичним інститутом МВС України, Головним управлінням Національної поліції України в Донецькій області та ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено контракт про здобуття освіти у Донецькому юридичному інституті МВС України № 690/2019.

Наказом № 255 о/с від 20.07.2019 відповідач зарахований на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ.

Наказом № 425 о/с від 17.08.2021 відповідач відряджений у розпорядження Національної поліції України.

Наказом № 812 о/с від 01.06.2022 рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) з 01.06.2022.

Донецьким державним університетом внутрішніх справ складено повідомлення № 804-2025 від 04.11.2025 про відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, яке направлено засобами поштового зв`язку відповідачу та повернуто 07.11.2025 у зв`язку з тим, що зазначена на конверті остання відома адреса відповідача знаходиться на не підконтрольній Україні території та не обслуговується у зв`язку з відсутністю поштового зв`язку (на конверті зроблено напис “бойові дії”).

Відповідно до довідки витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 19.08.2019 до 21.08.2021 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ становить 42 925,65 грн.

Докази сплати заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 42 925,65 грн в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За ч.ч. 2, 4 ст. 74 Закону України “Про Національну поліцію” підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261, чинний на час розгляду справи, визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису МВС.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Суд встановив, що відповідача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) та відрахований з університету 01.06.2022.

За вимогами ч. 4 ст. 74 Закону № 580 відповідач має відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 520/1444/22 навів наступні правові висновки щодо застосування норм Закону № 580 і Порядку № 261:

“50. Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, в тому числі й у постановах від 30 серпня 2022 року в справі № 480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року в справі № 520/5837/2020, […], акцентував увагу на тому, що за правилами положень ст. 74 Закону № 580 та п. 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

51. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року в справі № 520/11540/19, […], у постановах від 13 січня 2023 року в справі № 440/2692/20, від 14 вересня 2023 року в справі № 520/6175/19 та інших.

52. У постановах від 23 вересня 2021 року в справі № 520/11540/19, від 30 серпня 2022 року в справі № 480/8200/20, від 14 грудня 2022 року в справі № 520/5837/2020 та від 14 вересня 2023 року в справі № 520/6175/19 Верховний Суд констатував, що відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачеві повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.

53. Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку”.

Тому, відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.

В межах розгляду цієї справи судом установлено, що позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу повідомлення про відшкодування витрат від 04.11.2025 за № 804-2025.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Отже, позивач не довів належними і допустимими доказами те, що відповідач отримав повідомлення про необхідність відшкодування витрат на його утримання в Університеті для того, щоб мати можливість добровільно їх відшкодувати, в тому числі з використанням права на розстрочення платежу.

Отже, враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості його утримання в університеті в сумі 42 925,65 грн - заявлені передчасно.

Суд враховує, що право на звернення до суду у цій категорії справ може виникнути у позивача лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

За обставин, коли відповідач взагалі не отримував повідомлення про необхідність відшкодування витрат на його утримання в університеті, вочевидь, не може йтися про його відмову добровільно відшкодувати такі витрати.

Щодо доводів позивача про те, що на виконання вимог Закону № 580 і Порядку № 261 він вчинив всі можливі дії для повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі, суд враховує наступне.

Виникнення в університету права на звернення до суду з таким позовом пов`язане не з вчиненням ним всіх можливих дій для повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі, а з відмовою відповідача добровільно відшкодувати такі витрати.

Водночас, поза увагою позивача залишилося те, що згідно з ч. 1 ст. 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”, яка визначає особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності в період дії воєнного стану, у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

За ч. 3 ст. 30 Дисциплінарного статуту Національної поліції України доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

Однак, докази, які б свідчили, що університет вжив заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі, з використанням електронної комунікації, суду також не надані.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/9643/25 за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 26 серпня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: І.В. Пивовар

Е.Г. Казначеєв