Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №615/763/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/763/26

Провадження № 2/615/508/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретар судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20.04.2026 представник позивача Столітній М.М. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1646537 від 07.06.2024 в розмірі 16560 грн., судовий збір – 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу – 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 07.06.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем укладено електронний договір №1646537 про надання споживчого кредиту, на умовах якого товариство зобов`язалось надати споживачу кредит у гривні, а споживач в свою чергу зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Слон Кредит» зобов`язання виконало, надало відповідачу кредит в сумі 2400 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Враховуючи невиконання відповідачем боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 на підставі договору факторингу №24122024 ТОВ «Слон Кредит» відступило за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Оскільки станом на дату укладання договору факторингу, строк дії договору №1646537 від 07.06.2024 не закінчився, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, позивачем у період з 25.12.2024 по 02.06.2025 (160 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 5760 грн.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена та складає 16560 грн., з яких: 2400 грн. – тіло кредиту; 7200 грн. – відсотки, нараховані первісним кредитором; 5760 грн. – відсотки, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 160 календарних днів; 1200 грн. – штрафні санкції.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 21.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі.

З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

06.05.2026 представник відповідача Працевитий Г.О. подав відзив на позовну заяву, в якому просить, зокрема, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вважає завищеним заявлений позивачем розмір відсотків з огляду на внесені зміни в законодавство, в тому числі щодо розміру максимальної відсоткової ставки у споживчих кредитах.

Згідно з п.1.5.1.-1.5.2. договору, стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,975% в день та застосовується відповідно умов вказаних у договорі.

При цьому, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені ЗУ «Про споживче кредитування».

22.11.2023 прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» та доповнено п.17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування».

В ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Окрім того, згідно п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Таким чином, з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

В п.4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» надавачів фінансових послуг, не зазначених у п.3 цього розділу, зобов`язано протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Ч.2 р.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказаний Закон набрав чинності 24.12.2023.

Від так, оскільки договір №1646537 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 07.06.2024 укладений після набрання чинності внесеними змінами до ЗУ «Про споживче кредитування», кредитор мав рахувати відсотки відповідно до законодавчих змін, внесених цим законом.

На переконання представника відповідача, проценти підлягали нарахуванню: з 07.06.2024 по 19.08.2024 – за встановленою в договорі процентною ставкою 1,50%; з 20.08.2024 по 02.06.2025 – за ставкою 1% (згідно зі змінами до ЗУ «Про споживче кредитування»).

Вважає, що за контррозрахунком відповідача, загальна сума заборгованості станом на дату звернення становить 11952 грн., з яких: 2400 грн. – тіло кредиту; 9552 грн. – відсотки.

Посилаючись на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, включення штрафних санкцій до загальної суми заборгованості вважає незаконним та безпідставним, оскільки договір №1646537 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» датується 07.06.2024, отже був чинним вже після введення воєнного стану. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми штрафних санкцій у розмірі 1200 грн. задоволенню не підлягають.

19.05.2026 представник позивача подав додаткові пояснення у справі, в яких просить, зокрема, задовольнити позов у повному обсязі з врахуванням оплати суми кредити.

Щодо доводів відповідача про застосування ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, такі доводи, на думку представника, тлумачаться відповідачем не вірно, оскільки ст.8 було доповнено ч.5 законом №3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинність 24.12.2023.

П.17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

В даному випадку кредитний договір №1646537 укладено 07.06.2024, п.1.5.1. якого передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% та застосована в межах 120 днів (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) і не суперечить вимогам Закону.

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту – процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Щодо правомірності нарахування та стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу) зазначив, що п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно, а саме до 24.01.2024, з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Звернув увагу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем.

На договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024), вимога п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється.

В даному випадку договір №1646537 укладено 07.06.2024, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024).

Вважає, що відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлено.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.06.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1646537 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», згідно п.1.1 якого укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 2400 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п.1.2-1.4 договору).

Тип процентної ставки – фіксована (п.1.5 договору). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1 договору).

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день (п.1.7.1договору). Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 12 960 грн. (п.1.8.1 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 07.06.2024 або 08.06.2024 (п.2.1-2.2 договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку. (п.3.1,3.4 договору).

Товариство має право: вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений ч.1 ст.25 ЗУ «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п.4.1 договору).

Товариство зобов`язане, зокрема, виконувати інші обов`язки, передбачені договором, правилами та чинним законодавством України (4.2 договору).

Споживач зобов`язаний: у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором; виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором, правилами та чинним законодавством України (п.4.4 договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4. договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п.9.2 договору).

Усі неврегульовані цим договором правовідносини сторін регулюються чинним законодавством України (п.9.3 договору).

Недійсність окремих умов цього договору, встановлена рішенням суду, не може мати наслідків недійсності всього договору та в будь-якому разі не звільняє споживача від грошового зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти та суму неустойки за користування кредитом (п.9.4 договору).

Згідно п.10, договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором H613, 07.06.2024 15:59:58 ОСОБА_1 .

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт укладення договору про споживчий кредит та ознайомлення відповідача з правилами та умовами договору підтверджується копією паспорту споживчого кредиту, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором H371, 06.06.2024 10:09:02 ОСОБА_1 .

Зі змісту листа №20250116-951 від 16.01.2025, між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022, за умовами якого успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «Слон Кредит»: 07.06.2024 о 16:00:18 на суму 2400 грн., номер карти НОМЕР_1 .

24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1646537 від 07.06.2024.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 16560 грн., з яких: 2400 грн. – тіло кредиту; 7200 грн. – відсотки, нараховані первісним кредитором; 5760 грн. – відсотки, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 160 календарних днів; 1200 грн. – штрафні санкції.

Щодо укладення кредитного договору.

За змістом ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ч.1,2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

В ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».

За ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч.1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доданий до позовної заяви кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Підстав, які б надавали підстави вважати договір неукладеним, відповідачем не доведено.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором.

ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

В ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредит у розмірі 2400 грн., однак належним чином умови кредитного договору не виконував, кредитні кошти не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитом, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Разом з цим, суд не погоджується з нарахованою сумою відсотків, з огляду на наступне.

Згідно наданого розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувались за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,50% в день (2400 х 1,5% = 36 х 360 = 12960).

22.11.2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 (далі - Закон №3498-ІХ).

Цим Законом внесено зміни до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено п.17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

В ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2.5%; протягом наступних 120 днів – 1,5%.

Отже, згідно вказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 – не більше 1,5%; з 20.08.2024 – не більше 1%.

Таким чином, з 07.06.2024 по 19.08.2024 розмір відсотків становить 2664 грн (2400 х 1,5% = 36 х 74 дні = 2664), а з 20.08.2024 по 02.06.2025 – 6888 грн. (2400 х 1% = 24 х 287 днів = 6888).

Отже, загальний розмір заборгованості за відсотками становить 9552 грн.

Щодо стягнення штрафу/пені.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 05:00 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.

П.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків (таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування); в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки (такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит); у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки пеню/штраф у розмірі 1200 грн нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, коли відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки, позовні вимоги про стягнення пені/штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо відступлення права вимоги.

В ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу наданих сторонами доказів, позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до боржника ОСОБА_1 за договором №1646537 від 07.06.2024.

За положеннями ст.526,530,610, ч.1 ст.612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи відповідач не надав доказів, що свідчать про добровільне повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1646537 від 07.06.2024 у розмірі 11952 грн, з яких: 2400 – тіло кредиту; 9552 – відсотки.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору за подання позову (з урахуванням пониженого коефіцієнту згідно ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією №3198 від 09.04.2026.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 72,17% (11952 / 16560 х 100% = 72,17%), з огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1921,56 грн (2662,40 грн х 72,17% = 1921,56 грн).

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

За положеннями ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №357/8277/19 (провадження №14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.5,6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн надано копії документів: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020; ордер №2174806 від 10.04.2026; заявку №17575 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, якою погоджені види робіт у справі про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та визначена вартість послуг у розмірі 10000 грн; акт №17575 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, згідно якого вартість наданих послуг професійної правничої допомоги у справі про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором становить 10000 грн.

Представник відповідача подав клопотання, в якому просить зменшити розмір витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до 1500 грн. з урахуванням незначної складності та зразковості справи.

Вказав, що заявлені витрати в частині зустрічей, консультацій та роз`яснень клієнту, вивчення і аналіз документів та судової практики, складення, оформлення та направлення адвокатського запиту у цій справі, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) етапом складання позовної заяви до суду.

Вважає, що надання усної консультації має суто формальний характер та є стандартними процесуальними діями, невід`ємною складовою та необхідним мінімумом звичайної професійної діяльності адвоката при підготовці та поданні позовної заяви, а тому не потребують додаткової оплати, з огляду на що не є співмірними та реальними витратами.

Подана до суду позовна заява за своїм змістом є шаблонною, не містить деталізованого правового обґрунтування, актуальної судової практики (як про це наголошувалося в заявці на виконання доручення), яка б підтверджувала наведені у позові аргументи сторони. В обґрунтування вимог наведено лише декілька норм чинного законодавства та цитування положень кредитного договору.

Крім того, заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із ціною позову, оскільки складає майже ідентичний розмір сум, як і загальна законна заборгованість за кредитним договором.

В додаткових поясненнях представник позивача посилається на постанову Великої Палати у справі №910/12876/19, де суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п.95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

Разом з тим, у відзиві представник відповідача просить стягнути з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь відповідача витрати на правничу допомогу, посилаючись на те, що 29.04.2026 між ОСОБА_1 та АБ «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» укладено договір про надання правової допомоги, згідно п.3.1 якого розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (додатковому договорі) до цього договору. Відповідно до п.1 додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 29.04.2026, адвокату доручено здійснення представництва та захист інтересів клієнта у справі №615/763/26. Крім того, в п.1 додаткового договору визначено орієнтовану вартість послуг: складення відзиву на позовну заяву – 4000 грн.

В обґрунтування розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн до матеріалів справи надано копії документів: договір про надання правової допомоги, укладений 29.04.2026 між ОСОБА_1 та АБ «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого»; додатковий договір від 29.04.2026 до договору про надання правової допомоги від 29.04.2026, де зазначено, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується скласти та направити відзив на позовну заяву, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, вартістю 4000 грн; ордер №1311811 від 05.05.2026.

Представник позивача у додаткових поясненнях просив відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання щодо стягнення з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.10 ст.141 ЦПК України суд проводить зустрічне зарахування витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з кожної зі сторін.

Оскільки суд дійшов висновку про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу з 10000 грн до 4000 грн, саме ця сума підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд визнав обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, які підлягають розподілу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2886,96 грн (4000 х 11952 грн / 16560 грн), а з позивача на користь відповідача – 1113,04 грн (4000 грн х 4608 грн х 16560 грн).

Після проведення зустрічного зарахування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1773,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №1646537 від 07.06.2024 в розмірі 11952 грн., судовий збір – 1921,56 грн. та витрати на правову допомогу – 1773,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Суддя А.П. Токмакова