Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №615/1082/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1082/26

Провадження № 2/615/628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретар судового засідання - Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

02.06.2026 представник позивача Гурський Г.Ю. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3556703624-605747 від 04.02.2022 в розмірі 12712 грн, судовий збір - 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 04.02.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір №3556703624-605747 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Кредитний договір разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник попередньо ознайомлений. У відповідності до норм ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор 4333 для підписання кредитного договору №3556703624-605747 від 04.02.2022, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті, електронного повідомлення СМС-повідомлення.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту - 4000 грн; початковий строк кредитування - 30 днів; дисконтна відсоткова ставка 0,66000000000000003% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період); базова процентна ставка - 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , вказану відповідачем в особистому кабінеті.

Після спливу лояльного періоду строк користування кредитом за договором був подовжений до 03.06.2022, а тому позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом в період до 03.06.2022.

На момент подання позовної заяви у позичальника виникла заборгованість зі сплати кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 12712 грн, з яких: сума кредиту - 4000 грн; відсотки за користування позикою - 8712 грн.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 04.06.2026 відкрито провадження у цивільній справі. З урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

16.06.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити частково, а саме стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3556703624-605747 від 04.02.2022 в розмірі 4792 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 3000 грн та судовий збір - 1003,72 грн.

Вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки їх окремі складові не ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства.

Визнає факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, але категорично не погоджується із заявленим позивачем розміром нарахованих відсотків. Вважає, що розрахунок заборгованості здійснено з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору, а тому заявлена до стягнення сума підлягає перевірці судом і не може бути беззастережно покладена в основу судового рішення.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, загальна сума складає 12712 грн, з яких: 4000 грн - сума кредиту; 792 грн - нараховані відсотки в межах лояльного періоду (з 04.02.2022 по 05.03.2022); 7920 грн - нараховані відсотки за продовжений строк користування позикою (з 06.03.2022 по 03.06.2022).

Визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 7920 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, посилаючись на п.3.7, 3.8 договору, за якими зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% процента річних, що становить 2.2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

При цьому, за умовами договору вона отримала кредит у сумі 4000 грн строком на 30 днів, оскільки в п.2.1 договору встановлено, що кредит надається на 30 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Проценти за користування кредитом: 792 грн, які нараховуються за ставкою 0.66% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.4.2).

Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.2.2).

На думку відповідача, встановлений п.2.1 строк лояльного періоду міг бути продовжений виключно за її ініціативою, як позичальника, шляхом сплати протягом такого періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом. Продовження строку кредитування не відбувалося автоматично, а поставлено у залежність від вчинення позичальником конкретних дій, а саме сплати нарахованих процентів у межах лояльного періоду.

Саме вона, як позичальник, мала виявити волю на продовження строку дії договору та виконати передбачені договором умови для такого продовження. Доказів того, що нею здійснено оплату всіх фактично нарахованих процентів протягом лояльного періоду та належним чином реалізовано право на продовження строку кредитування, позивачем не надано.

За відсутності доказів продовження строку кредитування слід вважати, що строк користування кредитом закінчився через 30 днів з моменту укладення договору, тобто 05.03.2022. Відтак нарахування позивачем договірних процентів після спливу зазначеного строку є безпідставним та суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування.

Оскільки кредитним договором визначено, що кредит надається строком на 30 днів, то строк дії договору закінчився 05.03.2022, а тому кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами лише до 05.03.2022 включно.

Графік розрахунків за кредитним договором №3556703624-605747 від 04.02.2022 (додаток №1 до договору) свідчить про те, що грошові кошти надано на період з 04.02.2022 по 05.03.2022, сума кредиту 4000 грн, відсотки 792 грн.

Посилаючись на ч.3,4 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказала, що зазначення у договорі різних строків кредитування та неоднакових процентних ставок створює неоднозначність щодо змісту договірних умов, що може призвести до їх різного тлумачення сторонами, зокрема позичальником, та не дозволяє однозначно встановити обсяг його прав і обов`язків за договором.

Оскільки положення договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору щодо строку його дії 30 днів відповідно до п.2.1 договору чи 120 днів (30 дні + 90 днів продовження строку в контексті ст.212 ЦК України) відповідно до п.3.7, 3.8 договору та процентної ставки, вважає, що у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав.

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п.3.7) та процентної ставки (п.3.8), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли вона, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому вважає відсутніми підстави для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування, визначеного п.2.1 договору.

Встановлюючи у п.3.8 договору підвищений процент саме за користування кредитом після порушення кредитного зобов`язання, позивачем встановлено підвищене основне зобов`язання зі сплати договірних процентів у силу ст.212 ЦК України, на яку прямо посилається п.3.6 договору.

Пов`язуючи одночасно підвищений процент за користування кредитом саме з порушенням кредитного зобов`язання, позивач встановив фактично підвищений договірний процент як частину основного зобов`язання за користування кредитними коштами поза строком кредитування, що суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду.

Вважає, що з неї підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та простроченими відсотками в розмірі 792 грн, нарахованих в межах 30 днів (п.2.1 договору) за процентною ставкою 0,66 відсотки (п.1.4.2 договору), що узгоджується із графіком розрахунку, який є додатком №1 до укладеного кредитного договору.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлено.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3556703624-605747 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, згідно п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 4000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на абонентський номер мобільного телефону, який зазначив клієнт (п.2.1 договору).

Згідно із п.1.4.2-1.5 договору, проценти за користування кредитом - 792 грн, які нараховуються за ставкою 0.66% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.66% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.3.4, 3.5, 3.6 цього договору.

Кредит надається строком на 30 днів, (далі - «лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п.2.1 договору).

Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.2.2 договору).

Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитам платіжної картки № НОМЕР_2 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані позичальником з метою отримання кредиту (п.2.4-2.5 договору).

Згідно із п.2.7 договору, кредит вважається наданим та підтверджує безготівкове перерахування суми кредиту, визначеного п.2.5 цього Договору, за наявністю відповідного платіжного доручення сформованого у ІТС товариства.

Відповідно до вимог ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 4792 грн, або 119.80% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 792 грн або 19.80% від суми кредиту (п.3.4 договору).

Сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2% відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 0.66% розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 договору (п.3.5 договору).

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом (п.3.6 договору).

Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п.3.7 договору).

З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2.2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.3.8 договору).

Позичальник крім обов`язків, передбачених вищезазначеними пунктами цього договору, зобов`язаний: вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів; у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення (п.4.1 договору).

Кредитодавець має право: вимагати від позичальника виконання ним умов цього договору; вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за весь фактичний строк користування кредитом у випадку наявності хоча б однієї із зазначених обставин: а) затримання сплати позичальником частини кредиту та/або процентів за користування кредитом на строк, що перевищує один календарний місяць; б) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; в) в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на кредит; усі права та обов`язки позичальника щодо цього договору можуть за згодою кредитодавця перейти до третьої особи (п.4.4 договору).

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4333 04.02.2022 09:12:41 (п.10 договору).

В графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору №3556703624-605747 від 04.02.2022, визначено дату видачі кредиту - 04.02.2022, дату повернення кредиту - 05.03.2022, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, реальну річну процентну ставку - 240,90%, загальну вартість кредиту 4792 грн.

Окрім того, сторонами погоджено та підписано паспорт споживчого кредиту до договору №3556703624-605747 від 04.02.2022, у якому також зазначені істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту - 4000 грн; строк кредитування - 30 днів (з можливістю продовження); мета - на споживчі цілі; дисконтна процентна ставка в день - 0,66%; річна дисконтна відсоткова ставка - 240,90%; загальні витрати за кредитом - 792 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту - 4792 грн, що цілком узгоджується з графіком платежів.

04.02.2022 о 09:12:51 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» проведено успішне зарахування грошових коштів в сумі 4000 грн на карту клієнта 516875*9122, опис замовлення «Видача кредитних коштів, Договор займа №3556703624-605747», що підтверджується довідкою ТОВ «ТАС ЛІНК».

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором №3556703624-605747 від 04.02.2022, станом на 03.06.2022 за відповідачем значиться заборгованість в розмірі 12712 грн, з яких: сума кредиту - 4000 грн; відсотки за користування позикою - 8712 грн.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини у цій цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також ЗУ «Про електронну комерцію».

Положеннями ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».

Ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору, зокрема, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті.

Ч.4,5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч.1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення відповідачем кредитного договору №3556703624-605747 від 04.02.2022, який підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, факт отримання яких відповідач визнає.

За ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, згідно якого загальна заборгованість складає 12712 грн, з яких: сума кредиту - 4000 грн; відсотки за користування позикою - 8712 грн.

Водночас, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором, оскільки заявлена до стягнення сума не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та підлягає коригуванню.

Кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 04.02.2022 по 05.03.2022 (лояльний період) у сумі 792 грн та за період з 06.03.2022 по 03.06.2022 року (за продовжений строк користування позикою) у сумі 7920 грн.

Згідно кредитного договору, встановлений строк кредитування 30 днів, отже датою повернення кредиту є 05.03.2022, що також відображено у графіку розрахунків, що є додатком №1 до договору.

П.3.7 договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду, але не більш ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

В п.2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати ним нарахованих відсотків, а отже відсотки, нараховані позивачем за період з 04.02.2022 по 05.03.2022 (лояльний період) за ставкою 0,66% на день у сумі 792 грн, обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача.

Докази виконання відповідачем умов п.2.2 договору у матеріалах справи відсутні, а отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним до 05.03.2022.

Що стосується нарахування відсотків у сумі 7920 грн за період з 06.03.2022 по 03.06.2022 (за продовжений строк користування позикою) за ставкою 2,2% на день, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, договором та паспортом споживчого кредиту встановлено строк користування кредитом 30 днів.

Отже, відповідач мав повернути кредит не пізніше 05.03.2022.

Таким чином, кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, а саме проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.150 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України.

Суд зазначає, що нарахування позивачем відсотків у період з 06.03.2022 по 03.06.2022 є безпідставним, таке здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором, оскільки кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом з 04.02.2022 по 05.03.2022 включно.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За ч.8 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.

Таким чином, позикодавець відповідно до положень ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 05.03.2022, після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц, від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, тобто дана судова практика є сталою.

Отже, проценти за користування позикою можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 30 днів за ставкою 0,66%, становить 792 грн (4000 х 0,66% х 30), що узгоджується з графіком платежів до вказаного договору.

Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користуванням кредиту за межами строку дії кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування кредитом, які нараховані за період з 06.03.2022 по 03.06.2022, слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Ст.12,81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище висновки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, у розмірі 792 грн. Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню, становить 4792 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначає відповідач, враховуючи, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 4792 грн, що становить 37,70% від заявленої ціни позову, судовий збір відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з неї на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1003,72 грн, що становить 37,70% від сплаченого позивачем судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1003,63 (4792/12712?2662,40) грн..

За змістом ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Із наданих представником позивача доказів, 12.02.2025 між АБ «Герман Губський та партнери» та ТОВ «Кошельок» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно акту №1 приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2026, АБ «Герман Губський та партнери» надано ТОВ «Кошельок» правову допомогу на загальну суму 10000 грн, а саме: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги, акт приймання-передачі правової допомоги) - 30 хв., 1000 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 1 год., 2000 грн; складання позовної заяви - 2 год., 4000 грн; формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) - 1 год., 2000 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 30 хв., 1000 грн.

Вказала, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеним та не відповідає критеріям співмірності та розумності, оскільки справа не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не потребує значного обсягу юридичної роботи, проведення складних правових досліджень чи розрахунків, а також участі представника позивача у судових засіданнях. Позовна заява має типовий характер та складена за стандартною формою, яка використовується позивачем у спорах про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

За таких обставин, заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та фактично виконаною роботою представника позивача.

Просить врахувати її майнове становище та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про розподіл судових витрат. Наразі відповідач проходить тривале та дороговартісне лікування онкологічного захворювання, яке потребує значних фінансових витрат. За станом здоров`я тимчасово позбавлена можливості працювати та отримувати стабільний дохід, що суттєво ускладнює її матеріальне становище.

З урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

Суд відзначає, що загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, є значною сумою, з огляду на те, що позовні вимоги були задоволені частково.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі №756/6927/20, від 04.04.2024 у справі №701/804/21, від 10.04.2024 у справі №530/259/21, від 10.04.2024 у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.137,141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що зазначено у висновку Верховного Суду у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналізуючи надані докази та виходячи з того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Кошельок» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором №3556703624-605747 від 04.02.2022 в розмірі 4792 грн, судовий збір - 1003,63 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 3000 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Суддя А.П. Токмакова