Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №615/1699/26 — Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1699/26

Провадження № 2/615/645/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Токмакової А.П.,

секретар судового засідання – Клименко Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Валки Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

08.06.2026 представник позивача Кудіна А.В. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитними договорами №9225180 від 08.07.2025 в розмірі 38397,20 грн, №7432288 від 08.08.2025 – 11722 грн та судовий збір – 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 08.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9225180, підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», розміщених на сайті creditplus.ua.

Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил, які вважає публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту так як визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

31.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №31032026, за умовами якого кредитодавець передав (відступив) за плату, а позивач прийняв належні йому права вимоги до вказаних у реєстрі боржників.

З реєстру боржників від 31.03.2026 до цього договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 38397,20 грн, з яких: 7999 грн – основна сума боргу; 14398,20 грн – відсотки; 16000 грн – пеня, штрафи.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на вимогу, відповідач не виконав свого зобов`язання, навіть після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Крім того, 08.08.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7432288, підписанням якого відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, передбаченої ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зокрема, вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, які йому зрозумілі.

Ці правила вважає публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору позики, так як визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

23.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №23122025/2, за умовами якого кредитодавець передав (відступив) за плату, а позивач прийняв належні йому права вимоги до вказаних у реєстрі боржників.

З реєстру боржників №1 від 23.12.2025 до цього договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11772 грн, з яких: 3600 грн – основна сума боргу; 10,44 грн – відсотки; 7200 грн – пеня; 961,56 грн – комісія.

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на вимогу, відповідач не виконав свого зобов`язання, навіть після відступлення позивачу права грошової вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України, на підставі ухвали суду від 09.06.2026 відкрито провадження у цивільній справі. За клопотанням представника позивача з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд проведено в порядку спрощеного позовного провадження. Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

24.06.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить позов задовольнити частково, а саме стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитними договорами №9225180 від 08.07.2025 у розмірі 7999 грн, №7432288 від 08.08.2025 - 4561,56 грн, з яких 3600 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 961,56 грн - за комісією, а судовий збір у сумі 666,67 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не заперечує факт укладення кредитних договорів: №9225180 від 08.07.2025 з ТОВ «Авентус Україна» та №7432288 від 08.08.2025 з ТОВ «Сіроко Фінанс» та отримання кредитних коштів за цими договорами.

Але позовні вимоги визнає частково, оскільки за його розрахунками, загальний розмір заборгованості наведений вище складає 12560,56 грн. В іншій частині позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент укладення кредитних договорів 08.07.2025 та 08.08.2025 проходив військову службу за призовом під час мобілізації (з 18.01.2024 по теперішній час), тому на нього поширюються гарантії, передбачені ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка не містить вимоги щодо обов`язкового звернення військовослужбовця до кредитора із заявою про застосування пільг або повідомлення про проходження військової служби, та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які прямо забороняють нарахування процентів за користування кредитом, штрафів, пені та інших платежів, пов`язаних із простроченням виконання кредитних зобов`язань.

Вважає, що право на звільнення від нарахування процентів, штрафів та пені виникає безпосередньо із закону та не ставиться у залежність від поведінки боржника чи обізнаності кредитора. Визначальним буде сам факт перебування особи на військовій службі та підтвердження такого статусу належними доказами під час розгляду справи. Позивач же не мав правових підстав для нарахування йому процентів за користування кредитом, а також штрафів, пені та інших платежів, пов`язаних із невиконанням зобов`язань за кредитними договорами, навіть якщо не був повідомлений про проходження ним військової служби.

Посилаючись на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише на суму 12560,56 грн із заявлених 50169,20 грн, тобто на 25,04%, судовий збір має бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених та відхилених позовних вимог за ч.1 ст.141 ЦПК України.

24.06.2026 представник позивача Миколаєнко В.М. надала відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні, посилаючись на належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву підстави для відмови у задоволені позовних вимог, на погляд представника позивача, не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених в постановах ВСУ, тому не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Звернула увагу, що відповідач беззаперечно визнав факт укладення ним кредитних договорів з первісними кредиторами та отримання кредитних коштів, тим самим визнав свою обізнаність щодо умов договору та погоджується з ними. Належних доказів для спростування факту отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Наполягає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що підтверджує наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього.

В підписаних відповідачем кредитних договорах прямо зазначено, що він підтверджує, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщених на сайті кредитодавця, що до укладення цього Договору отримав від кредитодавця інформацію, зазначену в ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При підписанні кредитного договору відповідач не висловив жодних заперечень або зауважень щодо неповного розуміння або незгоди з правилами надання кредиту або умовами та порядком нарахування заборгованості, до суду таких доказів не надано. У випадку неповного розуміння умов договору мав можливість відмовитися від підписання договору, але не скористався.

Підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Правочин вчинено в встановленій законом формі, спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від неї всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів.

Відзначила, що кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцевою датою строку кредиту буде дата повернення кредиту, а не закінчення строку дії кредитного договору.

Наголосила, що за весь період перебування права вимоги за цими договорами у позивача ним не здійснено жодних додаткових нарахувань і не застосовано жодних штрафних санкцій до відповідача. Просить суд стягнути з відповідача лише заборгованість за кредитними договорами, нараховану первісними кредиторами. Оскільки відвовідач не виконував умови договорів відповідно до ст.526,1046,1054 ЦК України, тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами вважає правомірним. Вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені), позов не містить.

Вважає, що відповідач не звільнений від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі. ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором.

Разом з тим за роз`ясненнями НБУ, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі МОУ від 21.08.2014 №322/2/7142.

Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Але відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом.

Нарахування відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та що на нього поширюється норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

29.06.2026 відповідач подав заперечення, в яких підтримав висловлену у відзиві на позовну заяву позицію.

Додав, що твердження представник позивача у відповіді на відзив, що жодна із заявлених позовних вимог не стосується стягнення неустойки (штрафу, пені), спростовується змістом позовної заяви, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 16000 грн заборгованості за пенею та штрафами в рамках кредитного договору №9225180, що свідчить про непослідовність його правової позиції.

Вважає, що у відповіді на відзив представник позивача не спростував наведених аргументів відповідача по суті та не надав жодних належних заперечень щодо його доводів протиправності нарахування процентів.

Доводи представника позивача про те, що звільнення відповідача від сплати процентів, пені та штрафних санкцій залежить від попереднього повідомлення кредитора про проходження військової служби та надання відповідних підтверджуючих документів, на його думку, безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Посилання позивача на роз`яснення НБУ та лист МОУ вважає юридично неспроможними, оскільки такі документи не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати чи обмежувати зміст прав, гарантованих законом, та не встановлюють додаткових обов`язків для військовослужбовців, які відсутні у ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник позивача не навів жодної норми закону, яка б покладала на військовослужбовця обов`язок звернутися до кредитора із відповідною заявою, а також не послався на жодну правову позицію Верховного Суду, яка б підтверджувала виникнення або реалізацію передбачених законом гарантій виключно після такого повідомлення.

Натомість, правова позиція про те, що п.15 ст.14 зазначеного Закону є нормою прямої дії та підлягає безпосередньому застосуванню незалежно від прийняття будь-яких підзаконних актів або виконання додаткових умов, неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.05.2018 у справі №521/12726/16-ц, від 15.05.2019 у справі №496/188/17 та від 12.05.2022 у справі №336/512/18. Верховний Суд зазначив, що на військовослужбовців у період дії особливого періоду не можуть нараховуватися проценти за користування кредитом, пеня та штрафні санкції, а положення п.15 ст.14 Закону є нормою прямої дії.

Крім того, у постановах від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц та від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18 Верховний Суд дійшов висновку, що дія п.15 ст.14 Закону поширюється на всіх військовослужбовців, а проценти та штрафні санкції за кредитними договорами не підлягають нарахуванню у період дії особливого періоду. При цьому суд не пов`язував виникнення цієї пільги з попереднім повідомленням кредитора чи отриманням від нього будь-якого підтвердження.

Саме факт проходження військової служби та поширення на особу дії п.15 ст.14 Закону є юридичним фактом, з яким закон пов`язує звільнення від нарахування процентів, пені та штрафних санкцій. Неповідомлення кредитора про проходження військової служби не припиняє дію імперативної норми закону та не створює для кредитора права нараховувати платежі, нарахування яких прямо заборонено законом.

Будь-які інші заяви чи клопотання щодо проведення процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлено.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №9225180 про надання споживчого кредиту, згідно п.1.1 якого укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок "CreditPlus" (за вибором Споживача). Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому договором та/або ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus" та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС товариства.

Згідно п.1.2-1.4 договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 8000 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору. Мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби. Денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00% в день (п.1.5-1.7 договору).

Загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 28800 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 36800 грн (п.1.8-1.10 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 08.07.2025 або 09.07.2025 (п.2.1-2.2 договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт” (п.3.1 договору).

Товариство має право: вимагати від Споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений ч.1 ст.25 ЗУ «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п.4.1 договору).

Споживач зобов`язаний: у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором; виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором, правилами та чинним законодавством України (п.4.4 договору).

У випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 960 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 240 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4 договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4 договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п.9.2 договору).

Усі неврегульовані цим договором правовідносини сторін регулюються чинним законодавством України (п.9.3 договору).

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C0981, 08.07.2025 20:04:44 ОСОБА_1 , про що свідчить п.10 договору.

31.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №31032026, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 31.03.2026 до договору факторингу №31032026 від 31.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 38397,20 грн, з яких: 7999 грн – основна сума боргу; 14398,20 грн – відсотки; 16000 грн – пеня, штрафи.

Крім того, 08.08.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7432288 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), згідно п.1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Параметри та умови позики, параметри її повернення та сплати процентів визначені в п.2 договору, а саме: сума позики 3600 грн? строк позики/строк договору 30 днів? процентна ставка 0.01% день (фіксована), діє протягом строку договору, визначеного п.п.2.2. п.2 договору? комісія 26.71% від суми позики, зазначеної в пп.2.1. п.2 договору, що складає 961.56 грн.

Дата надання позики 08.08.2025; дата повернення позики 06.09.2025; денна процентна ставка 0,90%; проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики за день 5%; пеня в день 5%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1925.33%; орієнтовна загальна вартість позики 4572 грн.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання позики (в момент надання позики), у визначеному п.п.2.4. п.2 договору розмірі (п.4 договору).

Позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості (п.5.5 договору).

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3fvc21.

23.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №23122025/2, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 23.12.2025 до договору факторингу №23122025/2 від 23.12.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11772 грн, з яких: 3600 грн – основна сума боргу; 10,44 грн – відсотки; 7200 грн – пеня; 961,56 грн – комісія.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини у цій цивільній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також ЗУ «Про електронну комерцію».

Положеннями ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».

Ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору, зокрема, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті.

Ч.4,5 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.1 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч.1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Досліджені судом кредитні договори №9225180 від 08.07.2025 та №7432288 від 08.08.2025 містять усі істотні умови, передбачені для договорів цього виду, зокрема визначають суму кредиту, дату надання коштів, строк їх повернення, розмір процентної ставки та умови кредитування. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, відповідач підписав договора шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтвердив своє волевиявлення на укладення відповідних правочинів.

Отже, суд вважає доведеним факт укладення відповідачем кредитних договорів №9225180 від 08.07.2025 та №7432288 від 08.08.2025, які відповідають вимогам ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач не оспорює факт укладання заявлених кредитних договорів.

Ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Первісні кредитори належним чином виконали свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, факт отримання яких він визнає.

ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону).

В ст.1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ст.2 Закону визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/ або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей (ч.1 ст.3 Закону).

За ч.15 ст.14 Закону, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок щодо переліку необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною, що узгоджується з позицією Верховного Суду від 04.09.2024 у постанові №426/4264/19 (провадження №61- 7310св24).

З мобілізаційного розпорядження за мобілізаційним планом солдата запасу ОСОБА_1 призначено на посаду тесляра 1 будівельного відділення 2 інженерно-позиційного взводу 1 роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується:

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.01.2024 №18;

- даними військового квитка серії НОМЕР_3 , в якому зазначено, що 18.01.2024 на підставі Указу Президента України №735/2023 від 06.11.2023 ОСОБА_1 призваний у ЗСУ за мобілізацією, з 18.01.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , в зв`язку з чим знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 18.01.2024 за мобілізацією, 25.01.2024 у військовій частині НОМЕР_2 прийняв військову присягу;

- довідкою форми 5 від 20.06.2026 №1811/1494/Двих, згідно якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що посилання позивача на роз`яснення НБУ та лист МОУ є безпідставними, оскільки зазначені документи не є нормативно-правовими актами, не мають обов`язкової юридичної сили, не можуть змінювати чи звужувати обсяг прав і гарантій, встановлених законом, а також покладати на військовослужбовців додаткові обов`язки, не передбачені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на встановлені судом обставини, на момент укладення кредитних договорів ОСОБА_1 вже перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації та продовжує проходити її на час розгляду справи, в зв`язку з чим є особою, на яку поширюються гарантії, передбачені ч.5 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначена норма є нормою прямої дії та підлягає безпосередньому застосуванню, не ставлячи реалізацію передбачених нею гарантій у залежність від прийняття будь-яких підзаконних нормативно-правових актів чи виконання особою додаткових умов.

За таких обставин ОСОБА_1 звільняється від нарахування процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів у загальному розмірі 14 408,64 грн задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про нарахування неустойки (штрафу, пені) у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, Указами Президента продовжено до теперішнього часу.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

З огляду на викладене, оскільки відповідачу нарахована неустойка (штраф, пеня) в загальному розмірі 23200 грн у період дії в Україні воєнного стану, в цій частині позивних вимог необхідно відмовити.

За ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу (ч.1,2 ст.1081 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на наведені положення цивільного законодавства суд доходить висновку, що укладені між первісними кредиторами та позивачем договори факторингу відповідають вимогам закону, є належною правовою підставою для переходу до позивача прав грошової вимоги до відповідача та підтверджують набуття ним статусу нового кредитора у спірних правовідносинах. Доказів визнання зазначених договорів недійсними або їх нікчемності матеріали справи не містять, а відтак, відповідно до статті 204 ЦК України, вони є правомірними та породжують для їх сторін передбачені законом правові наслідки. У зв`язку з цим суд вважає доведеним факт переходу до позивача прав вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існували на момент їх відступлення.

Оскільки відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати комісії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням наведених висновків суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 12560,56 грн, яка складається із:

- заборгованості за кредитним договором №9225180 від 08.07.2025 у розмірі 7999 грн, що становить основну суму боргу;

- заборгованості за кредитним договором №7432288 від 08.08.2025 у розмірі 4561,56 грн, з яких 3 600 грн – основна сума боргу, 961,56 грн – комісія.

Ч.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 666,57 (12560,56/50169,20?2662,40) грн

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитними договорами №9225180 від 08.07.2025 в розмірі 7999 грн, №7432288 від 08.08.2025 – 4561,56 грн, всього 12560,56 грн та судовий збір – 666,57 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя А.П. Токмакова