Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №350/867/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/867/26

Номер провадження 2/350/783/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, -

установив:

І. Стислий виклад позицій сторін:

У своїй позовній заяві позивачка просить суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2019 року у справі №344/11747/19, та стягувати на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 35 000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 10 березня 2016 року вона уклала шлюб із відповідачем. У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2019 року шлюб між сторонами розірвано, а малолітнього сина залишено проживати разом із матір`ю.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2019 року у справі №344/11747/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно.

Позивачка зазначає, що з часу визначення попереднього розміру аліментів минуло близько семи років, дитина підросла, а витрати на забезпечення її належного утримання істотно збільшилися. Син потребує значних витрат на харчування, одяг, речі першої необхідності, навчання, розвиток та лікування. Її матеріальне становище не дає можливості самостійно забезпечити всі потреби дитини. На час звернення до суду вона є безробітною та за рахунок власних доходів не може повною мірою забезпечувати утримання, навчання та лікування сина.

Окремо позивачка посилається на стан здоров`я дитини та необхідність додаткових витрат на її лікування. Зазначає, що кошти необхідні для проходження обстежень та лікування, придбання необхідних матеріалів, а також для проїзду до місця навчання та лікування. У зв`язку із цим витрати на утримання сина істотно перевищують ті, які існували на час ухвалення рішення про стягнення аліментів у 2019 році.

Матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у значно більшому розмірі. Відповідач є фізично здоровою, працездатною особою, працює за кордоном на офіційній роботі та, за наявною у позивачки інформацією, отримує заробітну плату в розмірі близько 150 000 грн на місяць. Разом з тим добровільної додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає та участі у додаткових витратах, пов`язаних із навчанням і лікуванням сина, не бере.

Визначений у 2019 році розмір аліментів у сумі 5 000 грн щомісячно на цей час не відповідає фактичним потребам дитини, її віку, стану здоров`я та істотному зростанню вартості життя, а матеріальне становище відповідача дозволяє збільшити розмір його участі в утриманні сина.

20 серпня 2026 року позивачка подала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги зменшила, просила стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, позивачка вважає, що відповідач є працездатною особою, має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, а тому існують всі правові підстави для збільшення розміру аліментів, тому вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

14 липня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , подана його представником - ОСОБА_5 , у якій відповідач заперечив проти збільшення розміру аліментів до 35 000 грн щомісячно, вважаючи такий розмір необґрунтованим та завищеним.

Відповідач зазначив, що позивачкою не надано детального розрахунку витрат на утримання, навчання та лікування дитини, а також належних доказів фактичного понесення таких витрат у заявленому розмірі. На його думку, визначення аліментів у сумі 35 000 грн щомісячно не відповідає реальним потребам дитини та принципам розумності і співмірності.

Щодо свого матеріального становища відповідач зазначив, що проживає та працює за кордоном, однак саме по собі перебування за межами України не свідчить про наявність у нього значного вільного доходу. Вказав, що змушений оплачувати проживання у гуртожитку, вартість якого становить 624 євро на місяць, несе витрати на власне лікування, сплату податків, а також утримання та обслуговування автомобіля, який використовує для отримання доходу. Крім того, нерухомого майна у власності не має.

У зв`язку з цим відповідач просив позов ОСОБА_1 задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн щомісячно.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_5 через підсистему «Електронний суд» подано письмові пояснення, у яких відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачкою розмірі та просив позов задовольнити частково, збільшивши розмір аліментів до 20 000 грн щомісячно. До письмових пояснень долучено документи на підтвердження доводів щодо матеріального становища відповідача та понесених ним витрат.

У зв`язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_6 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09 липня 2026 року про її звільнення з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, розпорядженням керівника апарату Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області №111 від 15 липня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №350/867/26 передано у провадження судді Пулика М.В.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 серпня 2026 року.

20 серпня 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду письмову заяву, у якій просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 20 000 грн у твердій грошовій сумі щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У судове засідання сторони не з`явилися.

З урахуванням поданих сторонами заяв та наявних у матеріалах справи доказів суд вважав за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с.10).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2019 року у справі №344/11747/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з 03 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.8-9).

20 серпня 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій також просила визначити розмір аліментів у сумі 20 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Між сторонами на даний час виник спір щодо достатності визначеного раніше розміру аліментів, оскільки, на переконання позивачки, встановлений рішенням суду розмір аліментів не відповідає фактичним потребам дитини, є недостатнім для забезпечення належного рівня її матеріального утримання, не покриває необхідних витрат на харчування, одяг, навчання, лікування та розвиток, а також не забезпечує умов для її повноцінного фізичного, інтелектуального та соціального розвитку.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово в усталеній практиці наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до 4.2, 4.3 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Так, за правилами частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому це можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Наведене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року, справа № 511/219/18.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Позивачка просить суд визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання малолітньої дитини, у твердій грошовій сумі, яка забезпечить належний рівень її матеріального забезпечення, а саме у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень щомісячно, що, на її думку, є необхідним та обґрунтованим з огляду на фактичні потреби дитини, рівень її розвитку, витрати на навчання, лікування та інші щоденні потреби.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачка зазначає, що у зв`язку із зростанням дитини, збільшенням витрат на її утримання, навчання, розвиток, а також необхідністю забезпечення належних умов для її повноцінного життя, раніше визначений розмір аліментів є недостатнім. При цьому відповідач, як батько дитини, зобов`язаний брати участь у її матеріальному забезпеченні у більшому обсязі.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що витрати на утримання дитини об`єктивно зростають у зв`язку з її віком, потребами у навчанні, лікуванні, розвитку, а також з урахуванням загального підвищення цін на товари та послуги, що є загальновідомими обставинами та не потребують доказування.

Судом встановлено, що визначений раніше рішенням суду розмір аліментів у сумі 5000 гривень щомісячно на даний час не забезпечує необхідного рівня утримання дитини, не відповідає її реальним потребам та не гарантує належної участі обох батьків у її матеріальному забезпеченні.

При цьому покладення основного фінансового тягаря щодо утримання дитини виключно на одного з батьків суперечить принципу рівності прав та обов`язків батьків і не відповідає найкращим інтересам дитини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено наявність підстав для зміни розміру аліментів, а відповідач, як працездатна особа, має можливість та повинен брати участь у матеріальному забезпеченні дитини у більшому розмірі, ніж це визначено попереднім судовим рішенням.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи рівний обов`язок обох батьків щодо утримання дитини, а також зміну обставин, що впливають на визначений судом розмір аліментів, суд дійшов висновку, що раніше встановлений розмір аліментів підлягає збільшенню.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені судом обставини, збільшення з часу ухвалення попереднього рішення потреб дитини та витрат на її належне утримання, матеріальне становище сторін, а також те, що відповідач не заперечує проти збільшення розміру аліментів та погоджується сплачувати на утримання сина 20 000 грн щомісячно, суд вважає наявними передбачені законом підстави для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

При цьому суд враховує, що позивачка у поданій 20 серпня 2026 року заяві також просила визначити розмір аліментів у сумі 20 000 грн щомісячно, тобто позиції сторін щодо розміру належного матеріального утримання дитини фактично збігаються.

Визначений сторонами розмір аліментів суд вважає таким, що відповідає інтересам дитини, її віку та встановленим у справі потребам, а також забезпечує належну участь батька у її матеріальному утриманні.

За таких обставин суд вважає за необхідне збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2019 року у справі №344/11747/19, з 5000 грн до 20 000 (двадцяти тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1331 гривень 20 копійок, від сплати якого позивачка звільнена при пред`явленні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити .

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2019 року у справі №344/11747/19, з 5000 (п`яти тисяч) гривень до 20000 (двадцять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Після набрання цим рішенням законної сили виконавчий лист, виданий на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2019 року у справі №344/11747/19 про стягнення аліментів у розмірі 5000 грн щомісячно, відкликати.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.08.2026.

Суддя: