Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №345/4455/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4455/26

Провадження № 1-кп/345/338/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ;

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуш кримінальне провадження 42026092080000035 від 29.06.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

що ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Кримінальне правопорушення (проступок) вчинено за наступних обставин:

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2022 справа № 345/513/22, провадження № 2/345/339/2022, ухвалено стягувати із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 09.02.2022.

ОСОБА_4 достовірно знаючи про рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області від 03.03.2022, яке набрало законної сили 04.04.2022, не маючи наміру сплачувати аліменти та діючи у порушення ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно яких виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток та утримання дитини і батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, усвідомлюючи, що він злісно ухиляється від сплати коштів (аліментів) і бажаючи цього, у період з лютого 2022 року по червень 2026 року кошти на утримання неповнолітньої дитини не надавав, заходів до погашення заборгованості по сплаті аліментів, не вживав, чим допустив заборгованість у розмірі 100 395 гривень 19 копійок.

Так, ОСОБА_4 , не маючи наміру сплачувати аліменти, будучи офіційно працевлаштованим у період із лютого 2022 року по березень 2026 року отримував доходи, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, про те кошти на утримання неповнолітньої дитини (аліменти) не надавав, заходів до погашення заборгованості по сплаті аліментів, не вживав, а отримані доходи витрачав на власні потреби.

ОСОБА_4 , маючи можливість сплачувати кошти (аліменти) на утримання дітей, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно у період із лютого 2022 року по червень 2026 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дитини, визначені рішенням суду кошти не сплачував.

Таким чином встановлено достатньо доказів для обвинувачення ОСОБА_4 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів), на утримання дітей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що йому було відомо про рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2022 року про стягнення з нього аліментів на утримання дочки Леї, однак у період з лютого 2022 року по червень 2026 року аліменти належним чином не сплачував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Зазначив, що у період з лютого 2022 року по березень 2026 року був офіційно працевлаштований та отримував дохід, однак кошти на утримання дитини своєчасно не сплачував. При цьому повідомив, що на даний час ним сплачено всю суму заборгованості по аліментах у повному обсязі. Обвинувачений у вчиненому розкаявся, визнав неправомірність своєї поведінки та просив суд суворо його не карати.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, вважала доведеною в повному обсязі. Зазначила, що обвинувачений, будучи обізнаним про рішення суду щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини, маючи реальну можливість виконувати покладений на нього обов`язок, тривалий час умисно ухилявся від сплати аліментів, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 100 395 гривень 19 копійок. При призначенні покарання просила суд врахувати характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, тривалість ухилення від сплати аліментів, розмір заборгованості, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий. Враховуючи наведені обставини, прокурор просила призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт. Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_4 є батьком її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої з нього рішенням суду стягуються аліменти. Зазначила, що ОСОБА_4 тривалий час ухилявся від виконання свого обов`язку щодо сплати аліментів, у зв`язку з чим утворилася значна заборгованість. Потерпіла вказала, що після відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 останній почав погашати заборгованість по аліментах та на даний час сплатив близько 55 000 гривень. При цьому зазначила, що вважає, що зазначені кошти були сплачені ним саме у зв`язку з відкриттям кримінального провадження та з метою уникнення відповідальності, оскільки до цього належних заходів для погашення заборгованості він не вживав. Потерпіла зазначила, що повністю заборгованість по аліментах обвинуваченим не погашена, а тому просила суд притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та призначити йому найсуворіше покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 164 КК України.

Судом встановлено, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та узгоджуються з фактичними обставинами кримінального провадження в частині обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту пред`явленого обвинувачення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, а прокурор та потерпіла не оспорювали фактичних обставин кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції.

Роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілу ОСОБА_5 та дослідивши матеріали кримінального провадження в частині даних про особу обвинуваченого, обставин, що впливають на призначення покарання, та інших питань, які підлягають вирішенню судом, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, а саме злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер та обставини його вчинення, форму вини, тривалість ухилення від виконання рішення суду, розмір утвореної заборгованості, а також дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, скарг від мешканців за місцем проживання на його поведінку не надходило, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, визнав неправомірність своєї поведінки та частково погасив заборгованість зі сплати аліментів.

При призначенні покарання суд також враховує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження загальна сума заборгованості зі сплати аліментів становила 100 395 гривень 19 копійок. Разом з тим після відкриття кримінального провадження обвинувачений почав погашати заборгованість та, відповідно до показань потерпілої, сплатив близько 55 000 гривень.

Показання обвинуваченого в частині повного погашення заборгованості суд оцінює з урахуванням інших встановлених у судовому засіданні обставин та не бере їх за основу висновку про повне погашення заборгованості, оскільки потерпіла зазначила про часткове її погашення. При цьому сам факт здійснення обвинуваченим платежів на погашення заборгованості суд враховує як обставину, що характеризує його поведінку після вчинення кримінального правопорушення.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також бере до уваги позицію потерпілої, яка наполягала на притягненні обвинуваченого до кримінальної відповідальності та призначенні суворого покарання, а також позицію прокурора, який просив призначити покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати не лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а й особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначити покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує тривалий період невиконання обвинуваченим обов`язку зі сплати аліментів та значний розмір заборгованості, однак також бере до уваги те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, скарг від мешканців за місцем проживання на нього не надходило, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та після відкриття кримінального провадження здійснював погашення заборгованості зі сплати аліментів.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без призначення більш суворого виду покарання, а необхідним та достатнім для досягнення мети покарання є призначення йому громадських робіт.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тривалість ухилення від виконання рішення суду, розмір заборгованості, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обставин, що його обтяжують, повне визнання вини, щире каяття та часткове погашення заборгованості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому суд не вбачає підстав для призначення максимального строку громадських робіт, про який просив прокурор, оскільки з урахуванням сукупності наведених вище обставин покарання у виді 100 годин громадських робіт є достатнім.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався, клопотань про його обрання під час судового провадження не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67 КК України, ст.ст. 349, 368-371, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 1 ст. 164 КК України та призначити покарання - 100 (сто) годин громадських робіт.

Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Речові докази:

- копії матеріалів виконавчого провадження № 71908124, на 49 арк, які знаходяться при матеріалах кримінального провадження № 42026092080000035 - після вступу вироку в законну силу залишити при матеріалах кримінального провадження;

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Роз`яснити потерпілим, що у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий: