Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №600/763/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/763/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у виключенні ОСОБА_1 від 19 грудня 2025 року з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позов обґрунтовано тим, що у 2023 році позивач проходив медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Проте, перевіряючи військово-облікові дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у застосунку «Резерв+», позивач виявив, що він перебуває на військовому обліку та вважається військовозобов`язаним. У зв`язку з цим він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виключення з військового обліку, проте останній повідомив, що 05 листопада 2025 року у приміщенні Чернівецького ООЦМ за адресою: АДРЕСА_1 позивач пройшов ВЛК, якою його визнано придатним до військової служби. Між тим, позивач стверджує, що за вказаною адресою він не перебував, ВЛК не проходив, жодних рішень про проходження ВЛК він не отримував і таке не відображено у додатку «Резерв+». Відповідно, у зв`язку з тим, що рішення ВЛК про визнання придатним до військової служби відносно позивача ніким не приймалось, то, враховуючи чинний висновок ВЛК за 2023 рік, позивач не вважається військовозобов`язаною особою, а тому підлягає виключенню з військового обліку.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року задоволено клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну відповідача у даній справі; замінено відповідача у даній справі з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому про те, що процедура виключення військовозобов`язаного з військового обліку передбачає його особисте прибуття до ТЦК та СП та не обмежується лише проставленням відмітки у військово-обліковому документі. Відповідно, у разі наявності висновку ВЛК про непридатність до військової служби позивач має звернутись до органу ТЦК та СП з метою внесення відповідних відомостей про виключення його з військового обліку. Проте позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 для вирішення вказаного питання.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 60А графи ІІ Розкладу хвороб, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02 березня 2023 року №278.

Як вбачається з наявного у справі витягу з додатку «Резерв+», відносно позивача у Єдиному державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів міститься інформація про перебування його на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 з наявністю у нього статусу військовозобов`язаного. Відомості про виключення позивача з військового обліку із зазначенням відповідних підстав у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

У зв`язку з цим позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів.

За результатами розгляду вказаної заяви ІНФОРМАЦІЯ_10 листом від 24 грудня 2025 року №1/5196 повідомив позивача про те, що 05 листопада 2025 року у приміщенні Чернівецького ООЦМ за адресою: АДРЕСА_1 , ним було пройдено військово-лікарську комісію, а в подальшому направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для прийняття рішення щодо подальшої придатності до військової служби. Крім цього позивача повідомлено про вручення йому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових даних. Дата прибуття: 06 листопада 2025 року о 10 год. 00 хв. Стосовно виключення з військового обліку відповідач у листі від 24 грудня 2025 року вказав, що для реалізації вказаної процедури йому необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 та подати документи, що підтверджують підстави виключення.

За таких обставин позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону №2232-ХІІ.

Так, згідно з частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби (пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ).

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, виключенню із військового обліку підлягають військовозобов`язані, які, зокрема, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби. Наслідком визнання військовозобов`язаних непридатними до військової служби є виключення їх з військового обліку.

На виконання положень частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 30 грудня 2022 року №1487, яка набрала чинності 05 січня 2023 року, і якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку №1487 для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Пунктом 22 Порядку №1487 встановлено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Абзацом 3, 19 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 81 Порядку №1487 особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

23 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі – Положення №154 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.

Згідно з абзацом 5 пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом 2 пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ведення військового обліку здійснюється з метою постійного забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних, що, в свою чергу, надає можливість фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних військовозобов`язаних з метою аналізу кількісного складу та якісного стану військовозобов`язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави. Тобто, від відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації залежить аналіз кількісного складу та якісного стану військовозобов`язаних для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави. При цьому ведення військового обліку покладається, зокрема, на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснюються взяття на військовий облік та зняття з нього.

В даному випадку, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про те, що на підставі довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02 березня 2023 року №278 позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, то орган ТЦК та СП мав вжити заходи з внесення відповідних відомостей до військово-облікового документу позивача та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До цього суд зауважує, що відповідно до положень пункту 2.1 Глави 2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого і Міністерстві юстиції 17 листопада 2008 року №1109/15800 (далі - Положення №402 в редакції, чинній на час видачі довідки ВЛК про непридатність позивача до військової служби), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Отже, постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку можуть переглядатися ВЛК вищого рівня або бути скасовані у судовому порядку, проте не можуть не прийматися чи ставитися під сумнів територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи будь-яким іншим органом, оскільки такі постанови є обов`язковими до виконання.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі – Закон №1951-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Згідно з положеннями частин п`ятої, восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону №1951-VIII встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559).

Абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 встановлено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з підпунктом 12 пункту 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).

Отже, з метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з виявленням невідповідності інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, даним довідки ВЛК від 02 березня 2023 року №278, позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою, в якій просив виключити його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_11 , позивача було повідомлено про те, що 05 листопада 2025 року він перебував на медичному огляді ВЛК у приміщенні Чернівецького ООЦМ за адресою: АДРЕСА_1 , а в подальшому його було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для вирішення питання про придатність до військової служби.

Між тим, як стверджується у позові, ОСОБА_1 не проходив ВЛК у м. Чернівці у листопаді 2025 року і йому не вручалось жодних рішень про придатність його до військової служби.

У ході розгляду цієї справи органами ТЦК та СП не було надано суду доказів проходження ОСОБА_1 медичного огляду після постановлення військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 висновку про непридатність позивача до військової служби з виключенням його з військового обліку, що оформлено довідкою від 02 березня 2023 року №278.

Доводи позову в частині не проходження позивачем у листопаді 2025 року ВЛК у Чернівецькому ООЦМ за адресою: АДРЕСА_1 , не були спростовані ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Суд зауважує, що оскільки позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії від 02 березня 2023 року №278 і така довідка не була скасована ВЛК вищого рівня чи в судовому порядку (належних доказів відносно цього не надано), то така є обов`язковою до виконання.

Проте, як свідчать встановлені обставини, право позивача на виключення з військового обліку не було реалізовано, жодних дій із внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку не вчинено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущення відносно ОСОБА_1 протиправної бездіяльності щодо не вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.

При цьому, з огляду на обставини цієї справи та зважаючи на наведені вище норми права, указане питання має бути вирішено ІНФОРМАЦІЯ_12 , адже згідно з наявною у справі копією витягу з Положення про ІНФОРМАЦІЯ_5 - ІНФОРМАЦІЯ_10 (розташований в АДРЕСА_2 ), до якого звертався позивач із заявою від 19 грудня 2025 року про виключення з військового обліку, є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З огляду на викладене та враховуючи не вирішення питання про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, що свідчить про допущення відносно позивача протиправної бездіяльності, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, зважаючи на положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_13 вирішити питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість позиція відповідача є необґрунтованою та безпідставною.

Згідно частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 1331,20 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 вирішити питання про внесення відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку із визнанням його непридатним до військової служби.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя О.П. Лелюк