Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №560/6652/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6652/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у віці 20 років уклав контракт про проходження військової служби, брав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, оскільки припинення військової служби не є підставою для відмови увиплаті вказаної винагороди.

Ухвалою суду від 24.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заявку, в якій просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що позивач був призначений на строкову військову службу 08.12.2021, тобто до введення військового стану, а на дату набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 вже не проходив військової служби. Тому, позивач не належить до кола осіб, які мають право на отримання передбаченої цією постановою одноразової грошової винагороди.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив строкову військову службу з 08.12.2021 у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.01.2024 молодший сержант ОСОБА_1 під час дії воєнного стану в Україні у віці 20 (двадцяти) років був прийнятий на військову службу за контрактом про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, що підтверджується Витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від січня 2024 року та записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 07.12.2021.

Під час проходження військової служби у період воєнного стану ОСОБА_1 отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1843 від 27.11.2024, виданої військовою частиною НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та довідкою № 98 гарнізонної ВЛК від 07.01.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_5 ДПСУ.

Відповідно до витягу з наказу Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.01.2025 №31-ос позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням у запас Збройних Сил України за підпунктом «ж» (у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу0 у разу закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану).

16.03.2026 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди розміром 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Листом від 09.04.2026 №02.5/Т-1083/502 відповідач відмовив у виплаті винагороди з огляду на те, що позивач на час звернення не проходив військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 Постанови КМУ №153 встановлено, що: 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови КМУ №153 (зі змінами) встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз наведених положень свідчить, що право на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн мають військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій. У разі отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, винагорода виплачується у повному обсязі незалежно від тривалості такої участі.

При цьому строкова військова служба та військова служба за контрактом є окремими видами військової служби. Тому проходження позивачем строкової військової служби з 08.12.2021 не спростовує факту його прийняття 03.01.2024, тобто під час дії воєнного стану, на військову службу за контрактом.

Чинною на час звернення позивача редакцією пункту 4 Постанови №153 прямо передбачено виплату винагороди особам, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач був призваний на строкову військову службу до введення воєнного стану, не відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин та змісту Постанови №153, оскільки визначальним є факт укладення ним контракту під час воєнного стану у віці до 25 років.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 належав до осіб сержантського складу Державної прикордонної служби України, у віці 20 років був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Обставини отримання поранення внаслідок скиду противником вибухового пристрою з безпілотного літального апарата в районі вогневої позиції «ВЕРБА» підтверджують його безпосередню участь у бойових діях. Відповідачем ці обставини не спростовані.

Також відповідач у відзиві підтвердив, що під час проходження служби позивач до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності не притягувався. Отже, передбачені пунктом 4 Постанови №153 обставини, які виключають виплату винагороди, відсутні.

Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у позивача права на винагороду у зв`язку з його звільненням з військової служби 08.01.2025. Спірна винагорода встановлена саме за тривалість проходження служби в бойових умовах, тобто за обставини, які виникли під час фактичного проходження позивачем військової служби. Постанова №153 не передбачає припинення набутого права на винагороду у зв`язку із закінченням строку контракту та подальшим звільненням особи з військової служби.

Інше тлумачення зазначених положень призводило б до необґрунтовано різного ставлення до військовослужбовців, які за однакових умов проходили службу та брали участь у бойових діях, виключно залежно від того, чи продовжували вони перебувати на військовій службі після набрання чинності Постановою №153. Таке тлумачення не відповідало б меті запровадження цієї соціальної гарантії та принципу рівності.

Таким чином, позивач відповідає встановленим пунктом 4 Постанови №153 умовам для отримання одноразової грошової винагороди.

Посилання відповідача на відсутність окремої довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях також не може бути підставою для відмови, оскільки обставини такої участі підтверджені сукупністю наявних у справі доказів, а обов`язок належного оформлення та зберігання відповідних документів покладений на військову частину. Невиконання відповідачем цього обов`язку не може мати наслідком позбавлення позивача встановленої державою соціальної гарантії.

Отже, відмова Військової частини НОМЕР_1 , викладена у листі від 09.04.2026 №02.5/Т-1083/502, є протиправною, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає, що така компенсація здійснюється у разі фактичного утримання податку з нарахованої виплати.

Оскільки спірну винагороду позивачу ще не нараховано та не виплачено, а податок з доходів фізичних осіб не утримувався, вимога про його компенсацію є передчасною та задоволенню не підлягає.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )

Головуючий суддя П.І. Салюк