Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №520/10269/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Справа № 520/10269/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (12 Регіональна ВЛК м. Харків) № 2025-1028-0913-5579-7 від 28.10.2025; - зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію (м. Харків) Міністерства оборони України повторно розглянути документи стосовно солдата у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , із захистом Батьківщини, та прийняти рішення відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яким пов`язати захворювання, яке призвело до смерті та причину смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позву покликається на те, що 28.10.2025 12 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Харків) Міністерства оборони України було прийняте рішення, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (12 Регіональна ВЛК м. Харків) № 2025- 1028-0913-5579-7 від 28.10.2025, згідно з яким для встановлення причинного зв`язку захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - «Правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-ерозивний ендокардит», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби – підстав немає. Вважає, що зазначене рішення є необґрунтованим та прийнятим 3 порушенням вимог законодавства. Згідно з приписами пункту 21.30. глави 21 розділу 1 Положення № 420 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті». Оспорюване рішення прийняте з формулюванням, яке не відповідає пункту 21.30 глави 21 розділу II Положення № 420. У протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії (12 Регіональна ВЛК м. Харків) № 2025-1028-0913-5579-7 від 28.10.2025, оскаржуване рішення прийнято Відповідачем виключно з урахуванням наступних документів, про що зазначено, а саме: свідоцтва про смерть від 14.05.2024, лікарське свідоцтво про смерть № 691 від 10.05.2024, наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 03.08.2023 № 221, довідка в/ч НОМЕР_1 №3295 від 26.06.2023 p, про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, свідоцтво про хворобу № 1181 від 29.05.2023, витяг з протоколу штатної ВЛК № 3931 від 26.12.2023. Відповідач не скористався правами, передбаченими у підпункті 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу 1 Положення № 420 та не звернувся із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до пункту 21.20 глави 21 розділу II Положення № 420 мав здійснити пошук необхідних документів, про надання особової, медичної чи проведеної пенсійної справи йому ОСОБА_2 , його медичної книжки, відомостей про результати прийняття обґрунтованого МСЕК, медичних документів та інших документів, необхідних для 8414 від 09.05.2024, протоколу рішення, зокрема історії хвороби, виписного епікризу № паталого-анатомічного дослідження № 674 від 10.05.2024, тощо. Відповідач відповідно до пункту 21.20 документації щодо II Положення обставин № 420 також самостійно не витребував копії медичної лікарня та причини смерті ОСОБА_2 в КНП «Міська клінічна протокол швидкої паталого-анатомічного та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР та перевірив інформацію дослідження № 674 від 10.05.2024, а також не станом на день смерті про перебування ОСОБА_2 в реєстрі хворих на туберкульоз 09.05.2024 та результати амбулаторного що було призначено лікування ОСОБА_2 , протитуберкульозний після стаціонарного лікування в КНП ХОР «Обласний карти диспансер № 1» у період з 30.12.2022 по 22.06.2023, медичні стаціонарного (амбулаторного) охорони хворого або витяги з них, довідки із закладів ВЛК, здоров`я з питань перебігу хвороби після прийняття рішення 12 Регіональної Крім оформленим протоколом № 3931 від 26.12.2023 по день смерті ОСОБА_2 . Відповідач мав право та можливість 2.4 глави 2 розділу відповідно до підпункту 2.4.5 пункту І Положення № 420 залучити лікаря-фтизіатра, оскільки такий вузькопрофільний лікар, який спеціалізується виключно на діагностиці, лікуванні та профілактиці туберкульозу, а також інших захворювань, викликаних мікобактеріями, не входить до складу ВЛК, але цього не зробив. Відповідачем не було вжито заходів щодо отримання (витребування) повного медичних дослідження документів, що стосуються померлого солдата у відставці ОСОБА_2 та і встановлення смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 причинного зв`язку захворювання та причиною необхідних Вказане свідчить про те, що оскаржуване рішення прийняте без урахування усіх необхідних документів. Просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм чи інших ушкоджень здоров`я військовослужбовця, а також визначення причинного зв`язку між вказаними обставинами та, зокрема, настанням смерті, є одним із основних завдань військово-лікарської експертизи. Пункти 21.5 та 21.6 глави 21 розділу ІІ Положення, містять виключний перелік формулювань, в яких можуть прийматися постанови військово-лікарськими комісіями, зокрема: д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби"; ж) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби». Згідно із підпунктом 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення, постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов`язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті». У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв`язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв`язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються. Таким чином, процес встановлення причинного зв`язку, у тому числі щодо захворювань, які призвели до смерті, є чітко регламентованим, здійснюється штатними ВЛК та передбачає детальну перевірку наявних документів, а також можливість подання додаткових матеріалів і доказів за ініціативою заінтересованої особи. У ході вирішення питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 було досліджено та проаналізовано наявні медичні документи, документи військового обліку та інші матеріали, що мають значення для прийняття експертного рішення. 12 РВЛК прийнято протокол засідання штатної ВЛК від 28.10.2025 № 2025-1028-0913-5579-7 яким встановлено, що для визначення причинного зв`язку захворювання: «Правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-ерозивний ендокардит», яке призвело до смерті ОСОБА_2 09.05.2024, із захистом Батьківщини або з проходженням військової служби підстав немає. Так, для подальшого розуміння доводів 12 РВЛК слід зазначити, що встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини можливе виключно за умови доведення безпосереднього причинного зв`язку між виникненням або істотним прогресуванням захворювання та періодом безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Інакше кажучи, має бути достовірно встановлено, що захворювання виникло або досягло такого ступеня тяжкості, який зумовив непридатність до військової служби чи смерть, саме у період безпосередньої участі у бойових діях, або його розвиток був об`єктивно зумовлений умовами, характером чи інтенсивністю бойового впливу. 18.06.2026 підполковником медичної служби ОСОБА_3 було надано окрему думку від 18.06.2026 № 5386, якою викладено медико-правове обґрунтування зазначеного питання вважав, що захворювання: «Правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-виразковий ендокардит.», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , та причина смерті – Ні, не пов`язане з проходженням військової служби. Разом з тим, на розгляд 12 РВЛК було надано лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті, які, як встановлено вище, формуються на підставі зазначеного патолого-анатомічного дослідження та виписного епікризу. При цьому надане лікарське свідоцтво про смерть є остаточним, що свідчить про завершений характер встановлення причини смерті. Відтак, у розпорядженні 12 РВЛК перебували належні та достатні документи для встановлення причинного зв`язку смерті, позаяк документи, на які посилається позивачка, не мають визначального значення у контексті військово-лікарської експертизи для встановлення такого зв`язку. З урахуванням етіопатогенетичних особливостей встановлених діагнозів, хронології медичних даних, висновок 12 РВЛК про відсутність причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із захистом Батьківщини або проходженням військової служби є законним, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає вимогам Положення. ЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження. Більше того, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку, він має право звернутися до ЦВЛК ЗС України для перегляду відповідної постанови. Позаяк, позивачка не скористався правом на звернення до ЦВЛК для перегляду оскаржуваних рішень. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що відповідач зазначає, що при прийнятті вказаного рішення комісія в ході розгляду питання про причинний зв`язок смерті встановила, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з проходженням військової служби. Однак, таке твердження відповідача є неспроможним, спростовується матеріалами справи, оскільки рішення комісії, яке було прийнято та зафіксовано в тексті протоколу засідання штатної ВЛК від 28.10.2025 № 2025-1028-0913-5579-7, було прийнято у категоричному та однозначному формулюванні, яке виключає інше тлумачення, а саме: «для визначення причинного зв`язку захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 09.05.2024, із захистом Батьківщини або з проходженням військової служби підстав немає». Висновок про те, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з проходженням військової служби, про що стверджує Відповідач, і висновок про те, що немає підстав визначати причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини чи з проходженням військової служби, що був зафіксований в протоколі комісії від 28.10.2025, є різними як за формулюванням, так і за змістом і суттю, оскільки в першому - встановлювався причинний зв`язок та констатовано його відсутність, а в другому – наявність чи відсутність причинного зв`язку взагалі не встановлювалась у зв`язку з відсутністю підстав для цього. Зважаючи на специфіку захворювання ОСОБА_2 , для вирішення питання встановлення причинного зв`язку захворювання та причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач мав право та можливість відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 420 залучити лікаря-фтизіатра, оскільки такий вузькопрофільний лікар, який спеціалізується виключно на діагностиці, лікуванні та профілактиці туберкульозу, а також інших захворювань, викликаних мікобактеріями, не входить до складу ВЛК, але цього не зробив. Залучення лікаря-фтизіатра вже після прийняття оскаржуваного рішення не впливає жодним чином на висновок про необґрунтованість та протиправність прийнятого комісією рішення, оскільки він не досліджувався та не враховувався членами комісії при його прийнятті. До того ж даний висновок ґрунтується не на документах, які були предметом дослідження 12 РВЛК, а на медичній документації ОСОБА_2 , яка була надана позивачем до суду разом з позовною заявою. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.06.2026 ухвалою суду клопотання 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) про поновлення строку на подачу відзиву на адміністративний позов задоволено. Поновлено 12 Регіональній військово-лікарській комісії (м. Харків) строк на подачу відзиву на адміністративний позов ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

28.07.2026 ухвалою суду клопотання представника позивача про поновлення строку на подачу відповіді на відзив на адміністративний позов задоволено. Поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на подачу відповіді на відзив 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) на адміністративний позов ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_2 з червня 2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.

Позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 04.08.2022 по 22.08.2022; з 22.08.2022 по 01.09.2022, що підтверджено довідкою №3295 від 26.06.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України

У період з 30.11.2022 по 12.12.2022 ОСОБА_2 був госпіталізований та перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Криворізька інфекційна лікарня № 1» КМР з діагнозом: негоспітальна пневмонія, КЛ. ГР. ІV, тяжкий перебіг, ДН ІІІСТ. Трахеостома, СПО, що підтверджено направленням на МСЕК від 03.07.2023.

27.12.2022 за результатами проведеної спіральної комп`ютерної томографії органів грудної клітини у ОСОБА_2 виявлені інфільтративні та деструктивні зміни в легенях, у зв`язку з чим він був госпіталізований до КНП ХОР «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1» з підозрою на рецидив захворювання на туберкульоз.

У період з 30.12.2022 по 22.06.2023 ОСОБА_2 перебував на довготривалому стаціонарному лікуванні в КНП ХОР «Обласний протитуберкульозний диспансер № 1» з діагнозом: РТБ (03.01.2023) легень (інф.), Дестр+(ф. часткового розсмоктування та ущильнення), МБТ- М- МГ- фТМЧ0 Гіст0 Кат2 Ког1 (2023), що підтверджено випискою із медичної картки амбулаторного хворого №700.

27.06.2023 Військова частина НОМЕР_1 видано направлення № 3827 на МСЕК з метою визначення ОСОБА_2 відсотку непрацездатності (групи інвалідності).

Наказом Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 221 від 03.08.2023 солдата ОСОБА_2 звільнено з військової служби у відставку з урахуванням пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «б» (за станом здоров`я).

Згідно з рішенням 12 Регіональної ВЛК, оформленим протоколом № 3931 від 26.12.2023, захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , 1972 року народження, - «РТБ (03.01.2023) легень (інф.), Дестр-, МБТ- М- МГ- фТМЧ0 Гіст0 Кат2 Ког1 (2023)», - ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

06.05.2024 ОСОБА_2 був госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, де перебуваючи на стаціонарному лікуванні, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до виписного епікризу № 8414 від 09.05.2024 повний діагноз ОСОБА_2 : основний – сепсис, септикопіємія, інфекційний едокардит з ураженням Ао клапану, ексудативно -фіброзний перикардит, сердцева недостатність ІІ А-Б ст., ускладнення - септична пневмонія, набряк легень, тела, інфаркт (абсцес) селезінки, двобічний пневмоторакс, піддіафрагмальний абсцес, тромбофлебіт глибоких вен правої нижньої кінцівки, супутнє - хронічний гепатит, полінейропатія.

У лікарському свідоцтві про смерть № 691 від 10.05.2024 основною причиною смерті ОСОБА_2 визначено поліпозно-виразковий ендокардит, безпосередня причина та ускладнення (пункти «а», «б», «в» п. І): інтоксикація, правобічна тотальна пневмонія, інфаркти внутрішніх органів.

У довідці про причину смерті № 691 від 10.05.2024 зазначено, що причиною смерті ОСОБА_2 став поліпозно-виразковий ендокардит.

28.10.2025 12 Регіональною військово-лікарською комісією (м. Харків) Міністерства оборони України було прийняте рішення, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (12 Регіональна ВЛК м. Харків) № 2025- 1028-0913-5579-7 від 28.10.2025, згідно з яким для встановлення причинного зв`язку захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - «Правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-ерозивний ендокардит», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби – підстав немає.

Позивач не погоджується із рішення відповідача від 28.10.2025, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу в редакції чинній на момент виникнення правовідносин ( далі Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення 402). Відповідно до вимог Положення 402 військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

У відповідності до положень п. п.1.1, 1.3 глави 1 розділу І Положення 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. До основних завдань військово-лікарської експертизи зокрема віднесено визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу І Положення 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються ВЛК, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно з п. 21.5 глави 21 розділу II Положення 402 ВЛК може встановити причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з формулюванням:

а) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - якщо вони одержані під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту при здійсненні самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

б) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону № 2232-ХІІ;

ґ) Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті а цього пункту. Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії;

д) Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Згідно із п. 21.7 гл. 21 розділу ІІ Положення 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Відповідно до п. 21.9, 21.30 глави 21 розділу II Положення 402 визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК. Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.4, 21.5 розділу II Положення.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Відповідно до пункту 21.12 Положення № 402 причинний зв`язок захворювань (поранень) у осіб, звільнених з військової служби, які пройшли медичний огляд раніше, у ВЛК розформованих військових або прикордонних округів, груп військ, родів військ (сил), визначають (переглядають) штатні ВЛК за територіальним принципом, де проживають особи, звільнені з військової служби, у межах територіальної відповідальності штатних ВЛК.

Згідно з пунктом 21.13 Положення № 402 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень).

Відповідно до пункту 21.16 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), складеному на військовослужбовця (осіб, звільнених з військової служби), зазначені хвороби (поранення), одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанови про їх причинний зв`язок окремо.

Згідно із пунктом 21.18 глави 21 розділу II Положення № 402, якщо свідоцтво про хворобу не зберіглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов`язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

За змістом пункту 21.20 глави 21 розділу II Положення № 402 якщо у військово-медичних документах, складених у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у період проходження військової служби, є згадки про захворювання (поранення) або в цих самих документах зазначені тільки окремі симптоми захворювання (поранення), то ВЛК правомірна вирішувати питання їх причинного зв`язку і прийняття відповідної постанови.

На підставі пункту 21.25 глави 21 розділу II Положення № 402 для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):

- довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);

- довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (за наявності);

- медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров`я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;

- довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);

- копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія Акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;

- документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;

- лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);

- свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).

Відповідно до копії протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 28.10.2025 №2025-1028-0913-5579-7 убачається, що комісією встановлено наступне. Розглянуто документи: свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 від 14.05.2024, лікарське свідоцтво про смерть № 691 від 10.05.2024, наказ командира (начальника) військової частини № 221 від 03.08.2023, довідку про безпосередню участь, за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України № 3295 від 26.06.2023, свідоцтво про хворобу № 1181 від 29.05.2023, З анамнезу відомо, що ОСОБА_2 туберкульозом легень захворів у 2004 році, у 2008 році рецидив туберкульозу лікував стаціонарно та амбулаторно. 27.12.2022 проведена СКТ ОГК, на якій виявлені інфільтративні та деструктивні зміни в легенях, 03.01.2023 встановлений діагноз - РТБ (03.01.2023) легень (інфільтративний). 29.05.2023 оглянутий ГВЛК в/ч НОМЕР_3 з діагнозом: „РТБ (03.01.2023) легень (інфільтративний) Дестр-, МБТ-, М-, МГ-,К-, Резисто, Гісто, кат2, ког (2023р). Нейропатія лівого малогомілкового нерву, помірно виражена захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби». На підставі ст 7 гр II Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. (Свідоцтво про хворобу ГВЛК в/ч НОМЕР_3 від 29.05.2023 №1181) 03.08.2023 ОСОБА_2 звільнений з військової служби за станом здоров`я. 26.12.2023 на засіданні 12 РВЛК причинний зв`язок захворювань ОСОБА_2 був переглянутий: витяг з протоколу засідання штатної ВЛК від 26.12.2023 №3931: Захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , 1972 р.н. - РТБ (03.01.2023) легень (інфільтративний) Дестр-, МБТ-, М-, МГ-К-, Резисто, Гісто, кат 2, когl (2023p)", що підтверджується довідкою командира в/ч НОМЕР_1 від 26.06.2023 № 3295 про безпосередню участь у бойових діях; військово-медичними та іншими медичним документами – захворювання, Так, пов`язане із захистом Батьківщини. Захворювання - „Нейропатія лівого малогомілкового нерву, помірно виражена", що підтверджується військово-медичними документами –захворювання, ТАК пов`язане із проходженням військової служби. Причинний зв`язок захворювання за свідоцтвом про хворобу ГВЛК в/ч НОМЕР_3 від 29.05.2023 №1181 - відмінено. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер внаслідок ускладнень гострого інфекційного захворювання. У лікарському свідоцтві про смерть у рядку а безпосередньою причиною смерті, зазначено: правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-ерозивний ендокардит. Комісія постановила: для встановлення причинного зв`язку захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - "Правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-срозивний ендокардит", яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , із захистом Батьківщини та з проходженням військової служби – підстав немає.

Надалі, під час розгляду справи у суді, відповідачем 19.06.2026 розглянуто документи: свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 від 14.05.2024, лікарське свідоцтво про смерть № 691 від 10.05.2024, наказ командира (начальника) військової частини № 221 від 03.08.2023, довідку про безпосередню участь, за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України № 3295 від 26.06.2023, свідоцтво про хворобу № 1181 від 29.05.2023. Комісією постановлено: постанову про причинний зв`язок захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняти у формулюванні, передбаченому підпунктом «ж» пункту 21.5 розділу ІІ Положення про ВЛЕ "Правобічна тотальна пневмонія. Інфаркти внутрішніх органів. Інтоксикація. Поліпозно-ерозивний ендокардит", яке призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 14.05.2024 Першим відділ ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № 691, виданим 10.05.2024 КП "Харківська МКЛШНМД"; витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 03.08.2023 № 221-ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Отже на підставі одних і тих же документів, комісією відповідача прийнято рішення (28.10.2025 та 19.06.2026), які різні за своєю суттю.

Однак, суд відмічає, що матеріали справи містять медичну документацію стаціонарного хворого ОСОБА_2 , які містили дані про те, що у ОСОБА_2 були захворювання пов`язані із захистом Батьківщини та проходженням військової служби.

Всупереч таким документам, в основу прийняття оспорюваного рішення від 28.10.2025 було покладено причину смерті ОСОБА_2 , яка вказана у свідоцтві про смерть.

Попри те, надаючи оцінку свідоцтва про смерть ОСОБА_2 щодо належності його оформлення, суд установив, що частина II пункту 11 лікарського свідоцтва про смерть №691, де мали бути записані інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов`язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті (операції, інфаркт міокарда, інсульт), не заповнена, відомості про те, що військовослужбовець мав оперативні втручання, не зазначені.

Отже, відповідачем взято до уваги неналежне заповнення лікарського свідоцтва про смерть.

Суд відмічає, що відповідно до п. п. 2.4.5 п. 2.4 розділу 2 органи військово-лікарської експертизи Положення 402 (у редакції на момент виникнення правовідносин) ВЛК регіону має серед іншого мали право приймати постанови згідно з Положенням; витребовувати особові та пенсійні справи, медичні документи, матеріали адміністративного розслідування, дізнання, судового розгляду, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови; залучати для вирішення питань військово-лікарської експертизи головних (провідних) медичних спеціалістів та інших лікарів-спеціалістів, за необхідності - інших спеціалістів, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Тобто, завданням ВЛК відповідно до Положення № 402, є, зокрема визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Для цього відповідач наділений правом витребовувати медичні документи, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

Отже, саме для визначення причинного зв`язку захворювань та травм у військовослужбовців Військово-лікарські комісії можуть витребувати необхідні документи.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 11.04.2025 року у справі № 480/278/23.

Відповідач не скористався своїм правом витребовувати медичні та інші документи, необхідні для прийняття оспорюваної постанови.

З цього приводу суд стосовно доводів відповідача про те, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, зазначає наступне.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19 (пункт 21.3).

Дійсно, у цьому контексті варто звернути увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Тобто, встановлення причинного зв`язку захворювання зі смертю військовослужбовця на підставі медичних документів, для проведення якої потрібні спеціальні знання в медичній сфері є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду в постанові від 16.04.2025 року у справі № 160/31586/23.

У справі ж, що розглядається, 12 Регіональної ВЛК, приймаючи рішення щодо причинного зв`язку захворювання, смерті ОСОБА_2 не встановив всіх належних обставин, хоча матеріалами справи місять докази безпосередньої участі померлого у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони України, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією російської федерації проти України, а також докази госпіталізації ОСОБА_2 до медичних закладів у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я під час проходження військової служби.

В протоколі від 28.10.2025 відповідач обмежився лише формальним твердженням про те, що постанова за свідоцтвом про хворобу прийнята обґрунтовано. При цьому, яким чином відповідач дійшов саме такого висновку матеріали справи не містять. В протоколі не наведено, які саме медичні документи були досліджені.

Одним із критеріїв, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є обґрунтованість.

У постанові від 08.08.2024 у справі № 420/7076/20 Верховний Суд вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Також у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions).

Отже, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою.

Тобто, суб`єкт владних повноважень повинен наводити конкретні фактичні та юридичні підстави прийнятого рішення, а також зрозумілі мотиви відхилення доводів заявника.

Отже обмежившись лише формальним твердженням про те, що оспорювану постанову прийнято обґрунтовано, виходячи лише з причини смерті ОСОБА_2 і за основу взято лише свідоцтва про смерть, яке при цьому неналежним чином оформлено, комісія дійшла саме такого висновку. Однак, у протоколі не наведено, які саме медичні документи були досліджені та з яких мотивів виходила комісія надаючи оцінку усім наявними у неї документах, приймаючи до уваги одні та спростовуючи інші.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що відповідачем у порушення підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 420 не залучено лікаря-фтизіатра, оскільки такий вузькопрофільний лікар, який спеціалізується виключно на діагностиці, лікуванні та профілактиці туберкульозу, а також інших захворювань, викликаних мікобактеріями, не входить до складу ВЛК, але цього не зробив.

Разом із тим, суд не надає оцінки поданому стороною відповідача окремої думки лікаря-фтизіатра від 18.06.2026 № 5386 на стадії розгляд цієї справи у суду, адже перевірка правильності прийнятого комісією відповідача рішення за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Відтак, відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії не дотримано, що призводить до його протиправності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача, прийнята без урахування вищенаведених обставин, які мали значення для його прийняття, таке є необґрунтованим, тож підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку про зобов`язання 12 Регіональну військово-лікарську комісії Міністерства оборони України повторно розглянути матеріали щодо встановлення причин смерті ОСОБА_2 , наявності причинного зв`язку смерті з проходженням військової служби, захистом Батьківщини та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, а в іншій частині цієї позовної вимоги відмовити.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Стосовно клопотання сторони позивача про прийняття у порядку ст. 249 КАС України винести окрему ухвалу за фактом внесення 19.06.2026 працівниками 12 РВЛК змін до протоколу 12 РВЛК від 28.10.2025 № 2025-1028-0913-5579-7 усупереч вимог законодавства, суд прийшов наступного.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окреме ухвалу та зробити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усування причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окреме ухвалу про наявність підстави для розгляду питання про притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність, які визнаються протиправними. Суд може постановити окреме ухвалу у випадках зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (в тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме порушено.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що окрема ухвала має на меті усування виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушений закон та є підставою для розгляду питання про відповідальність винних осіб, вона може стосуватися будь-якого суб`єкта, зокрема й того, який не бере участі у справі.

Таким чином, окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, які сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Можливість її постановлення зумовлена ??завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушених органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб у здійсненні процесів управлінських функцій.

За цими обставинами слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Протест, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, розумних або системних порушень закону.

Підставою для прийняття окремої ухвали є порушення закону та встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена ??лише у випадку, якщо під час самого судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не створена. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого правопорушення слід перевірити на відповідність (службова невідповідність, зловживання владою тощо).

Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для прийняття окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акта із чітким визначенням такої норми та обґрунтуванням, у чому саме виникає відповідне порушення.

Фактичною підставою для постановлення окремої ухвали суду позивач наводить доводи про те, що працівника відповідача 19.06.2026 внесено зміни до протоколу 12 РВЛК від 28.10.2025.

З огляду на викладене вище, обставини справи, наявність обов`язкових умов для прийняття окремої ухвали, суд прийшов переконання про те, що підстав для постановлення окремої ухвали відносно представника відповідача, а відтак у заяві представника позивача слід відмовити.

Керуючись ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 12 Регіональної військово-лікарської комісії (м. Харків) Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії (12 Регіональна ВЛК м. Харків) від 28.10.2025 № 2025-1028-0913-5579-7.

Зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію (м. Харків) Міністерства оборони України повторно розглянути матеріали щодо встановлення причин смерті ОСОБА_2 , наявності причинного зв`язку смерті з проходженням військової служби, захистом Батьківщини та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач 12 Регіональна військово-лікарську комісію (м. Харків) Міністерства оборони України, місцезнаходження – місто Харків, вулиця Культури, будинок № 5, код ЄДРПОУ 24983125.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.08.2026.

Суддя М. І. Садова